15. Жанрове і тематичне розмаїття творчості п. Кальдерона де ла Барка. Осоливості проблематики і поетики драми Кальдерона «Життя-це сон».

Як драматург, Кальдерон де ла Барка належить до національної драматургічної школи Л. де Веги. Його творчість розвивалась у двох напрямах. Він писав релігійно-фантастичні п'єси — такі, як «Чистилище святого Патріка», «Поклоніння хресту», і п'єси реальні — «комедії плаща та шпаги», «драми честі», історичні. Проте не слід протиставляти його реальні п'єси та п'єси реально-фантастичні, оскільки між ними існує внутрішній взаємозв'язок. Драматургія Кальдерона де ла Барки побудована на протиставленні звичайного та виняткового, світла та тіні, земного та небесного. Останній великий представник іспанської літератури «золотого віку», котрий підсумував трьохсотлітній ідейний розвиток Іспанії, Кальдерон де ла Барка був перш за все художником-мислителем, котрий намагався знайти філософську концепцію буття.

Драматургічний спадок Кальдерона значний за обсягом — близько 120 світських п'єс, 78 ауто і 20 інтермедій (сценок, переважно комічного характеру, що виконувались між діями вистави). Особливості стилю.  П'єсам Кальдерона притаманні: підвищена метафоричність (наприклад, кінь — «гіпогриф ярий, безлуска риба і безкрилий птах»), піднесені образні вислови та порівняння (наприклад, звертаючись до жінки: «Ваші очі, мов комети, / Обізвалися в розмаї / Разом сальви і кларнети, / Сурми, птахи й водограї»; «Найперше між зірок палке світило/ Планет червоноперих»), майстерно побудовані діалоги та монологи, в яких розкриваються характери героїв. Відмінною особливістю поетики Кальдерона є велика кількість імен і предметів, що мають алегоричне та символічне значення, «знакових» місць дії (печера, лабіринт, палац), пророцтв, знамень, а також різноманітних чудес та фантастичних перетворень. У творах Кальдерона — багато образних запозичень з Біблії, античної міфології та античної літератури; в них є натяки на його літературних сучасників, обігруються сюжетні ситуації з їхніх творів. У п'єсах Кальдерона порушуються складні філософські питання про життя та смерть, про сутність людського буття й норми суспільної поведінки, про християнські цінності, їх моральний сенс та роль у житті людини.

Тематика драм Кальдерона. П'єси Кальдерона ділять звичайно на три тематичні групи. Перша — комедії, написані переважно на теми кохання: «З коханням не жартують» (1627), «Дама-невидимка» (1629), «Сам у себе під вартою» (1635) та ін. Комедіям Кальдерона властива динамічна і заплутана інтрига, основу якої становить історія кохання; герої — з дворянського середовища; обов'язковою є тверда моральна настанова. Друга група п'єс Кальдерона — драми честі (так назива-22 ли поширені в іспанській драматургії XVI—XVII ст. п'єси, — в яких порушувалися проблеми дворянської честі): «Лікар своєї честі» (1633—1635), «За таємну образу — таємна помста» (1635), «Саламейський алькальд» (1642—1644), «Художник своєї ганьби» (1648). В основі «драми честі» лежать три основні поняття, які характеризували іспанця тієї доби: релігія, честь і кохання. Конфлікт цих драм найчастіше пов'язаний з тим, що герой або відступає від моральних принципів, або мусить додержувати їх за будь-яку ціну (навіть ціною власного життя). Честь в іспанській драмі відіграє майже ту саму роль, що й фатум в античній трагедії.

Про п'єсу П.Кальдерон "Життя — це сон"

"Життя є сон" вважається найбільш відомою і значною п'єсою Кальдерона.

Тема твору: конфлікт між долею і роком, людиною і природою, владою і особою. 

Ідея твору: 

Через усю п'єсу «Життя — це сон» послідовно проводиться думка: людина може й повинна долати не присуди долі, а саму себе — шляхом духовного й морального вдосконалення, це й є той істинний шлях, що веде до добра.

Треба приборкувати в собі звіра, і тоді людина не повністю залежатиме від фатуму.

Філософсько-моральний конфлікт драми: між пророцтвом про долю Сехісмундо та його справжньою долею; між бажанням та можливостями людини впливати на долю, фатум.

Дія п'єси відбувається в Польщі, а один з її персонажів (Астольфо) носить титул "князя Московського", проте історична обстановка, як було прийнято в літературі того часу, абсолютно умовна, і який-небудь місцевий колорит відсутній. 

Будова драми струнка й добре продумана: вона складається з трьох хорнад (хорнада — прадавнє іспанське слово, що означає "шлях, пройдений людиною за день").

У драмі «Життя — це сон» є три хорнади і дія в ній відбувається за три дні:

• перша хорнада (перший день) — Сехисмундо у вежі — ніч (сон);

• друга хорнада (другий день) — Сехисмундо в палаці — ніч (сон);

• третя хорнада (третій день) — Сехисмундо спочатку у вежі, а потім — у палаці.

Кульмінацією твору є моральне переродження звіра на людину.

Сехисмундо на початку і наприкінці твору — це взагалі дві різні людини.

Спочатку це напівдикий самітник, який зріс у вежі поміж диких звірів і сам нагадує звіра як внутрішньо (дика вдача, нестриманість, намагання задовольняти свій перший ліпший інстинкт або бажання), так і зовнішньо — не випадково він постійно з'являється у звірячій шкурі.