15. Основні школи сучасної української науки адміністративного права

Школи ХІХ ст.

Перша група вчених (Тарасов І.Т., Гессен В.М., Івановський В.В.) відстоювали позицію, за якою поліцейська діяльність у силу своєї специфіки не може охоплюватись поняттям "державне управління", і тому поліцію слід визнати самостійною частиною адміністрації, а поліцейське право - частиною адміністративного права [5, с. 1-15].

Інші вчені-адміністративісти (В.Д. Дерожинський, А.І. Єлістратов, Т.К. Сухоплюєв) розглядали поліцейське право тільки в історичному аспекті, вважаючи, що "вчення про управління замінило собою поліцейське право"

Сучасні:

Київська (Авер’янов) – Інститут держави і права ім. Корецького

Харківська (О.М.Якуба, Р.С.Павловский, Ю.П.Битяк) – Національний юридичний університет ім. Ярослава Мудрого

16. Адміністративне право як навчальна дисципліна

Адміністративне право як навчальна дисципліна — це систематизовані відповідно до типової програми знання щодо предмета регулювання норм цієї галузі права, їх особливостей, встановленого порядку управління в різних галузях виконавчої влади, реалізації при цьому прав і свобод громадян та відповідальності в сфері державного управління. Програма навчального курсу "Адміністративне право України" формується залежно від кваліфікаційного рівня вищого навчального закладу і тих завдань, на розв'язання яких він спрямовує свою діяльність. Навчальна дисципліна "Адміністративне право" складається із загальної та особливої частин. В загальній частині розглядаються теми, що розкривають предмет, систему і завдання курсу "Адміністративне право", правовий статус суб'єктів адміністративно-правових відносин, особливості адміністративно-правових норм і правовідносин, форми і методи здійснення державної виконавчої влади, забезпечення законності в державному управлінні. В особливій частині розглядаються теми стосовно адміністративно-правового регулювання управління в окремих галузях: економіці, науці, культурі, освіті, зовнішньополітичній діяльності, в галузі оборони і внутрішніх справ тощо.

Адміністративне право як навчальна дисципліна є обов’язковою у навчальних планах при підготовці майбутніх юристів. Слід зазначити, що як навчальна дисципліна, адміністративне право – більш широка категорія, ніж галузь права, тому що вона не лише вивчає питання правових норм, а й формує цілісну теоретичну абстраговану модель адміністративно-правового регулювання відповідних суспільних відносин. До цієї моделі входять такі складові, як правові відносини, суб’єкти адміністративного права, способи забезпечення законності й дисципліни, механізм адміністративно-правового регулювання тощо.

17. Адміністративне право зарубіжних країн: поняття, структура, наука

У вітчизняній адміністративно-правовій доктрині адміністративному законодавству зарубіжних країн увага приділяється, однак або із зосередженням її на окремих інститутах, або ж із акцентом на певну групу держав. Узагальнених досліджень майже немає. Спираючись на досягнення у висвітленні відповідного питання С.В. Ківалова та Л.Р. Біли-Тіунової, можна умовно виділити 2 групи (в деяких роботах російських вчених-адміністративістів виділяється 3) зарубіжних держав із притаманними їх адміністративному праву специфічними ознаками. Так, мову варто вести про існування адміністративного права:

а) держав континентальної правової системи (щоправда, із виокремленням кількох специфічних внутрішніх складових);

б) держав англосаксонської (англо-американської) правової системи.

Погоджуючись із запропонованим варіантом поділу, не варто забувати і про адміністративне право КНР, Японії та інших держав, які відрізняються від вищезазначених систем права, й тим самим створюються передумови для виділення й інших груп.

Розмежування 2 вищезазначених груп здійснюється з використанням 5 основних критеріїв. Так:

а) залежно від основної мети адміністративного права виділяються:

- континентальна - захист особи від неправомірних дій адміністрації, забезпечення ефективної діяльності публічної адміністрації, участь суспільства у прийнятті адміністративних рішень;

- англосаксонська - захист інтересів приватних осіб від сваволі з боку адміністрації;

б) за предметом правового регулювання виділяються:

- континентальна - всі питання публічного управління (створення, структура, функціонування, організація діяльності адміністративних органів та установ, адміністративні акти, адміністративні процедури, контроль за адміністрацією, організація адміністративних судів та адміністративне судочинство);

- англосаксонська - перелік питань чітко не визначений і сприймається у різних країнах по-різному. Наприклад, у США - адміністративна нормотворчість, адміністративна квазісудова діяльність, контроль судів за адміністративними установами; у Великобританії - діяльність виконавчої влади і контроль (насамперед судовий) за нею.

Для країн континентальної правової системи притаманною є чітка визначеність предмету і єдиний підхід до його розуміння, в англосаксонській правовій системі така єдність і чітка визначеність відсутні, наслідком чого є розмаїття підходів до розуміння предмету адміністративного права у різних країнах;

в) залежно від системи адміністративного права виділяються:

- континентальна - єдність Загальної (основні інститути, принципи, а також соціальне, шляхове, муніципальне, поліцейське, будівельне та інші галузі права) та Особливої частин (управління в окремих сферах суспільних відносин);

- англосаксонська - за відсутності поділу на Загальну та Особливу частини спостерігається поділ на підгалузі;

г) залежно від норм права виділяються:

- континентальна - об'єднуються матеріальні і процесуальні норми;

- англосаксонська - перевага віддається процесуальним і процедурним нормам, саме тому відповідна частина вважається основною у змісті адміністративного права;

д) залежно від джерел адміністративного права виділяються:

- континентальна - наявність розмаїття джерел із чіткою ієрархією;

- англосаксонська - ієрархія джерел відсутня, кожне джерело регулює свою сферу суспільних відносин.