3. Алгоритми маршрутизації стану каналу.

Усі маршрутизатори в нашій топології завершатьнаступний універсальний процес маршрутизації стануканалу, щоб досягти стану збіжності :

1. Кожен маршрутизатор дізнається про свої власні зв'язки,тобто його власних безпосередньо сполучених мережах.Це робиться шляхом виявлення того, що інтерфейсзнаходиться в змозі up.

2. Кожен маршрутизатор відповідальний за зустріч з йогосусідами у безпосередньо сполучених мережах. Подібнодо EIGRP, маршрутизатори стану каналу роблять обмінпакетами hello з іншими маршрутизаторами стану каналуу безпосередньо сполучених мережах

3. Кожен маршрутизатор створює Пакет Стану каналу(LSP), що містить стан кожного безпосередньосполученого зв'язку. Це робиться шляхом запису усієїдоречної інформації про кожного сусіда, включаючи IDсусіда, тип зв'язку, і пропускну спроможність. 4. Кожен маршрутизатор лавинно розсилає LSP усімсусідам, які потім зберігають все отримані LSP у базіданих. Сусіди потім лавинно розсилають LSP своїмсусідам, поки усі маршрутизатори області не отримаютьLSP. Кожен маршрутизатор зберігає копію кожного LSP,отриманого від його сусідів в локальній базі даних.

5.Каждый маршрутизатор використовує базу даних, щобстворити повну карту топології, і обчислює кращий шляхдо кожної цільової мережі. По аналогії з наявністюдорожньої карти, у маршрутизатора тепер є повна картаусіх місць призначення в топології і маршрути, щобдосягти їх. Алгоритм SPF використовується, щоб створитикарту топології і визначити кращий шлях до кожної мережі.

4. Дистанційно-векторні алгоритми маршрутизації.

У дистанційно-векторних алгоритмах (DVA) коженмаршрутизатор періодично і широкомовно розсилає помережі вектор, компонентами якого є відстані (виміряні втій або іншій метриці) від цього маршрутизатора до усіхвідомих йому мереж. Пакети протоколів маршрутизаціїзазвичай називають оголошеннями про відстані, оскількиз їх допомогою маршрутизатор оголошує іншиммаршрутизаторам відомі йому відомості про конфігураціюмережі.

Отримавши від деякого сусіда вектор відстаней(дистанцій) до відомих тому мереж, маршрутизаторнарощує компоненти вектору на величину відстані відсебе до цього сусіда. Крім того, він доповнює векторінформацією про відомих йому самому інших мережах,про які він дізнався безпосередньо (якщо вони підключенідо його портів) або з аналогічних оголошень іншихмаршрутизаторів. Оновлене значення векторумаршрутизатор розсилає своїм сусідам. Врешті-решт,кожен маршрутизатор дізнається через сусіднімаршрутизатори інформацію про усі наявні в складеніймережі мережі і про відстані до них.

Дистанційно-векторні алгоритми добре працюють тільки вневеликих мережах. У великих мережах вони періодичнозасмічують лінії зв'язку інтенсивним трафіком, до того жзміни конфігурації не завжди коректно можутьвідпрацьовуватися алгоритмом цього типу, оскількимаршрутизатори не мають точного уявлення протопологію зв'язків в мережі, а мають в розпорядженнітільки непряму інформацію - вектор відстаней. Найбільш поширеним протоколом, грунтованим надистанційно-векторному алгоритмі, є протокол RIP.