4. Флора і мисливська фауна.

Фауна мисливських ссавців південній України придбала сучастні риси протягом другої частиниXX ст. під впливом масштабної інтродукції тваринна тлі інтенсивного перетворення середи їх проживання. Значною роль в її динаміці зграло майже повне знищення степової біоти, сокращення площі пойменних і байрачньїх лісів, створення мережі штучних лісонасаджень, зміна гідрологічного і біохімічного режиму водойм і т. п. Важливе значення також мали державні організаційні заходи, серед котрих слід назвати формування системи природоохоронних територій і мисливських господарств, а також вдосконалення законодавства. І хоча домінуюча роль антропогенних факторів в становлень сучасних фауністичних комплексів не викликає сумнівів, зміни тваринного світу відбуваються як до появи людської цивілізації, так і в процесі її розвитку.

Розділ 3. Історія інтродукції мисливських тварин південних областей україни.

3.1. Інтродукція аборигенних і екзотичних видів.

В кінці XVIII і на початку XIX ст., у зв'язку зі зникненням багатьох видів тварин і скороченням популяцій мисливських звірів, широке поширення набула інтродукція аборигенів і екзотичних видів. Спочатку в процесі її переслідувалися виключно утілітарні мети, що знайшло свое втілення в створених приватних мисливських господарствах. У Російській імперії їх найкращими зразками були «Заказники імператорського полювання». Так, на території одного з них, в гірському Криму (1913-1917 рр.) були зроблені попіткі акліматизації зубра, європейського муфлона, кавказького туру та інших звірів (Дулицький, 2001). Пізніше висловлювались пропозиції про необхідність інтродукції сайгаки, зубра, козулі і благородного оленя на о-ві Джарилгач в Чорному морі (Браунер, 1929).Після створення Радянської держави передові вчені того часу Б.М. Житков, П.А. Мантейфель, В.Я. Генерозов і іншими фахівцями мисливського господарства була сформульована концепція «Збагачення і реконструкція фауни СРСР», яку схвалили в 1933 р на І-всесоюзному з'їзді з охорони природи і сприяння розвитку природних багатств (Фортунатов, 1933). Таким чином вперше в світовій історії зміни фауни були узаконени на державному рівні і стали активно впроваджуватися в практику згідно спеціального плану. У 1948 рпродовження зазначених робіт було закріплено в постанові ЦК ВКП (б), яка передбачала створення грандіозної системи державного і колгоспного полезахісних лісових смуг. На думку зоологів того часу, в місцях штучних лісонасаджень доцільно вважати об'єднання інтересів сільського, лісового і мисливського господарства. Для цього рекомендувалося «знищити шкідливих і розселити корисних тварин» (Колосов, 1950). У списку потенціальньїх вітчизняних интродуцентов називали: кам'яну куницю, лісового і степового тхорів, горностая, ласку, європейську норку, борсука, білку, віхухоль і крота, а з іноземних хутрових звірів - скунса, колонка і єнотоподібного собаку. У найбільш значних лісах лісостепу планувалося інтродуціювати косулю, плямистого оленя і європейську лань. Вважаємо за необхідне проведення опита по розведенню «чорно-буріх лисиць з подальшим розселенням для поліпшення якості хутра місцевих звірів» (Аверін, 1927), а також створення осередків проживання білки в Велико-Анадольськом, Деркульськом та інших лісах. Треба відзначити, що більшість з проголошенням ідей, частина з которих не мала достатньо глибокого біологічного обгрунтування і не ураховивала подальші екологічні, а також зволюцінні наслідки, було реалізовано. Наприклад, в 50-роки XX ст. в Кремінському районі Луганської області «... для поліпшення якості хутра ...» було випущено 10 лисиць-сіводушок (Павлов та ін., 1974), що, звичайно ж, що не принесло бажаного результату. У південній Україні основні роботи по інтродукції мисливських звірів планувалося провести на території Херсонської, Донецької, Харківської таЛуганської областей, а також в Криму. План реконструкції мисливської фауни був узгоджений з Головним управлінням полезахисного лісорозведення при Раді Міністрів СРСР. Хоча друга світова війна перешкодила його виконанню, ще до її початку були зроблени багаточисельні випуски єнотовидного собаки, алтайської білки в кримському лісі, хохулі з басейну Сіверського Дінця в обширні на той час плавні Дніпра, здійснена інтродукція благородного оленя на півострів Бірючий та плямистого - в причорноморські райони Херсонщіни (Павлов, 1999).