35. Шкалювання в психодіагностичних методах.

Шкалювання - це сукупність методів, процедур, технологічних прийомів, що дозволяють будувати шкали різного типу. Теорія шкалювання була розроблена психологом Стевенсом в 1946 році. При методиці шкалювання випробуваному пропонується дати рангову оцінку якої-небудь події, явища або своїм особистісним якостям. Різновидами цих методик є «Семантичний диференціал» (Остуда), «Тест конструктів» (Келлі), «Тест колірних переваг» (Люшера), методика КИСС (Соловйова-Федотова). У методиці КИСС використовуються схематичні зображення різних осіб, випробуваному дається завдання: «Розставте ці зображення осіб за ступенем їх подібності з батьком, матір'ю, вчителем і т. П.». Отримана ранговая решітка конструктів може бути оброблена на комп'ютері.

Зб.Конструювання діагностичних тестів в психології. Вимоги до побудови нової методики (адаптації відомої).

В работе исследователя по конструированию психодиагностического теста можно выделить три основных этапа.

На первом этапе экспериментатор, исходя, главным образом, из теоретических представлений о диагностируемом конструкте, формирует «черновой» вариант теста. В этот вариант включаются задания, ответы на которые, по мнению экспериментатора, должны отражать индивидуально-психологические различия испытуемых по данному конструкту. Определение «чернового» варианта психодиагностического теста (исходного множества диагностических признаков) является трудно формализуемой задачей.

На втором этапе исследователь выбирает диагностическую модель и определяет ее параметры. Под диагностической моделью понимается способ компоновки (преобразования, агрегирования) исходных диагностических признаков (вариантов ответов на задания теста) в диагностический показатель. Таких способов может быть бесконечное множество.

На третьем этапе разработчик теста проводит стандартизацию и испытания построенной диагностической модели.

Требования к тесту:

Стандартизация;

Репрезентативность – адекватность заданий выборке испытуемых;

Надёжность – согласованность значений показателей при эквивалентном тестировании;

Валидность – соответствие тестовых заданий концепции изучаемого феномена и эмпирическим критериям;

Объективность – заданное процентное соотношение степени трудности – лёгкости для большинства испытуемых.

При работе с тестами следует отметить также и этический аспект. Использование, проведение и интерпретация психологических тестов обязательно должны идти под контролем квалифицированного психолога. В руках недобросовестного или некомпетентного экспериментатора тесты могут принести серьезный вред. Особенно это касается личностных тестов или опросников, в связи с чем важно предотвратить доступность их содержания для любого желающего.

37.Основні психометричні вимоги до тестів - загальні уявлення та їх обґрунтування.

Психометрія - область психології, пов'язана з теорією і практикою вимірювання психічних явищ. Психометрія описує вимоги, яким повинні задовольняти вимірювальні психодіагностичні методи, обґрунтовує процедури і правила їх розробки і прімененія. Психологічний тест може бути охарактеризований як ефективний за умови, що він задовольняє певним вимогам. Основні з них такі:· Використання шкали інтервалів;· Надійність;· Валідність;· Дискриминативность;· Достовірність.Відповідність цим вимогам встановлюється шляхом застосування спеціальних математико-статистичних процедур.