2. Податкова система України та організаційні засади її побудови. Податкова політика та її принципи.

Податкова система - це сукупність пе­редбачених податковим законодавством України загальнодер­жавних та місцевих податків і зборів, принципів, форм і методів їх встановлення, зміни, скасування, обчислення та сплати. Сис­тема податків та зборів в Україні встановлюється виключно за­конами України.

Сукупність податків, зборів та інших обов'язкових платежів утворює податкову систему держави. Встановлення і скасування податків, зборів, інших обов'язкових платежів, а також пільги їх платникам надаються Верховною Радою України і місцевими радами народних депутатів.

Законодавство України визначає наступні системи оподаткування:

1.загальна - в діяльності підприємства застосовуються всі зазначені законодавством податки та обов'язкові платежі, які відповідають галузі сфері діяльності підприємства тощо;

2.спрощена – підприємство працює за єдиними податком (диференційовано, залежно від того, чи є підприємство платником ПДВ чи ні) або фіксованим податком (характерно для сільськогосподарських господарств).

Податкова політика - це діяльність держави у сферах запровадження правової регламентації та організації справляння податків і податкових платежів до централізованих фондів держави. Зміна форм оподаткування та податкових ставок впливає на стан господарської кон'юнктури. Під час економічної кризи держава свідомо з метою зменшення податкового тиску може йти на зменшення ставок оподаткування, і навпаки, підвищувати їх під час економічного піднесення, з метою утримання темпів економічного зростання і підтримки пропорційності в розвитку продуктивних сил.

Принципи:

1. Економічна ефективність, тобто податкова система не повинна перешкоджати ефективному розподілу ресурсів, передбачають, що вона: а) не повинна обмежувати можливостей заощаджень і стимулів до праці; б) не повинна впливати на поведінку індивіда (не повинна спрямовувати зусилля індивіда на зменшення своїх податкових зобов'язань, а має стимулювати збільшення продуктивності праці і відповідно поліпшення умов існування); в) має бути неспотворюючою, тобто не повинна надавати можливостей індивіду змінити свої податкові зобов'язання або перекласти їх на інших.

2. Адміністративна простота (адміністративні витрати) передбачає, що податкова система повинна бути простою та відносно недорогою. Непрямі витрати на управління податковою системою пов'язані з: а) втратами часу на заповнення різної податкової документації, декларацій, б) вартістю обліку; в) оплатою праці бухгалтерів та податкових інспекторів (непрямі витрати можуть у декілька разів перевищувати прямі витрати).

3. Гнучкість, яка означає, що податкова система повинна бути здатною швидко (в окремих випадках автоматично) відповідати на зміни економічних обставин: а) автоматична зміна ставок оподаткування при прогресивній податковій системі під час економічної кризи (за умови стабільності цін); б) скорочення часу на запровадження змін податкового законодавства в економічне життя.

4. Політична відповідальність, котра передбачає, що податкова система повинна бути спроектована так, щоб індивіди були переконані у доцільності своїх податкових виплат: а) необхідно надавати перевагу податкам, платники яких відомі (податок з доходів фізичних осіб), а не податкам, які надходять не від конкретних платників;

б) зміни в оподаткуванні повинні бути результатом законодавчих змін.

5. Справедливість, відповідно до якої податкова система повинна бути справедливою до всіх індивідів: а) горизонтальна рівність - ставлення до однакових в усіх відношеннях індивідів повинно бути однаковим. б) вертикальна рівність - деякі індивіди можуть і, відповідно, повинні сплачувати вищі податки, ніж інші.

в) паретоефективне оподаткування - це таке оподаткування, за якого неможливо досягти вищого суспільного добробуту не знизивши добробуту іншого індивіда.