Книготорговельні фірми України: тов "Логос" (Смоленська, Київ), "Максим" (Желябова, Київ), "Грінда-Букс" (Київ), «Клуб сімейного дозвілля» (Велика Васильківська, Київ).

Бібліоте́чний коле́ктор — спеціалізована книготорговельна організація (Київський, Житомирський, Львівський бібліотечні колектори).

Осн. функції:

• планомірне й систематичне книго-постачання бібліотек;

• методична й консультаційно-бібліографічна допомога у комплектуванні книжк. фондів;

• постачання бібліотекам предметів бібліотечної техніки.

Глибокі соціально-економічні перетворення в економіці України спри- чинили докоріннізміни в книжковій торгівлі. Зруйнувалася монополія держави в цьому секторі економіки, з’явилося безліч приватних видавництв і книготор- говельних організацій. Ринок книжкової продукції перетворився з дефіцитного та політизованого в насичений і більш демократичний.

Потужна конкуренція з боку економічно ефективніших російських книжкових товарів, популярність нового формату видань (аудіо-, електронних книг), поліпшення забезпеченості населення відповідними технічними при- строями потребує від книготорговельної ланки пристосованості до нових умов господарювання, розроблення стратегії розвитку, спрямованої на ефективне співіснування видань у різних форматах.

Суть книжкової торгівлі визначається її місцем і виконуваною роллю в розширеному відтворенні книжкової продукції. Книготорговельні підприємства спочатку закуповують товарну продукцію у видавництв, а потім реалізують її споживачам. Отже, книжкова торгівля виконує роль посередника у від- ношеннях між виробниками і споживачами книжкової продукції.

Підприємствам необхідно активізувати діяльність у напрямку належ- ного інформаційного забезпечення читачів з використанням прогресивних за- собів поширення даних; постачання книг на замовлення й по обміну; тісної співпраці з видавництвами і покупцями для оптимізації задоволення потреб читачів.

3. Проблеми взаємодії суб’єктів книжкового ринку в єдиному інформаційному просторі.

Суб'єкти книжкового ринку - продавць, покупць, посередник, видавництва, книготорговельні підприємства і бібліотеки.

Посередник - юридична або фізична особа (агенти, брокери, дилери, маклери, комівояжери, брокерські фірми, агентства), яка на професійних засадах сприяє встановленню ділових партнерських контактів, зв'язків, укладанню і виконанню контрактів купівлі-продажу товарів, цінних паперів, реалізації послуг.

Єдиний інформаційний простір - це сукупність баз і банків даних, технологій їх ведення та використання, інформаційно-телекомунікаційних систем і мереж, що функціонують на основі єдиних принципів і за загальними правилами, що забезпечує інформаційну взаємодію організацій і громадян, а також задоволення їх інформаційних потреб.

Найбільшу увагу фахівців привертають або проблеми формування єдиного інформаційного простору на федеральному рівні, або локальні, відомчі програми. Поширена і така точка зору, згідно з якою єдиний інформаційний простір формується тільки на рівні державних інформаційних ресурсів.

Єдиний інформаційний простір регіону (ЕІПР) можна визначити як одне з підпросторів в ієрархічній структурі загального інформаційного простору, що представляє собою систему, що забезпечує інформаційну взаємодію органів управління регіону, організацій і громадян, їх равнодоступность до відкритих інформаційних ресурсів, а також максимально повне задоволення їх інформаційних потреб . Особливе місце в єдиному інформаційному просторі регіону займають три групи суб'єктів: видавництва, книготорговельні підприємства і бібліотеки. Аналіз тенденцій їх розвитку в Україні демонструє виражене територіальне інформаційне нерівність. Як наслідок, ЕІПР не формується як повноцінна підсистема національного інформаційного простору, а являє собою слабо структуровану і нескоординовану сукупність інформаційних ресурсів. Вирішення цієї проблеми можливе лише за умови формування регульованої, інституційно організованої системи взаємодії регіональних видавництв, книготорговельних підприємств і бібліотек.

Ключовими проблемами в досліджуваній сфері є недосконалість організаційних і нормативних практик, відсутність програм підтримки і консолідації організацій галузі, вкрай низький самоорганізаційний потенціал, що поряд з такими об'єктивними факторами, як відомча роздробленість сфери, залежність від загальноекономічної кон'юнктури, централізація і монополізація книжкового ринку, складність взаємодії ринкового (видавнича та книготорговельна діяльність) і некомерційного (бібліотечна діяльність) секторів і ін., не забезпечує повноцінну включеність досліджуваних суб'єктів ЕІПР в єдине інформаційне поле регіону.

До початку ХХІ ст. більшість держав світу розробили власні концепції «єдиного інформаційного простору», при цьому в якості головної проблеми виступає вже його організація і регулювання.

Можна констатувати той факт, що розуміння єдиного інформаційного простору на державному рівні значно еволюціонувало: локальні та технологічні аспекти проблеми поступилися місцем розумінню єдиного інформаційного простору як найважливішого чинника розвитку суспільства.

Загострилася проблема конкуренції книги з активно розвиваються товарами-замінниками (субститутами) - телебаченням, відео-, радіо, Інтернет, навчальними комп'ютерними програмами, індустрією розваг.

Найбільш серйозні проблеми при цьому зазнають дрібні спеціалізовані та регіональні видавництва, які часто не мають своїх дистриб'юторських (розповсюджу вальні, дистриб’ютор - фірма або агент промислового підприємства, які здійснюють реалізацію продукції й виступають як торгівці за договором на основі угоди про право на продаж в окремому регіоні) систем.

Актуальною проблемою регіональних і муніципальних бібліотек є також «старіння» бібліотечних фондів, особливо, в частині довідкової, навчальної, наукової літератури. На вкрай низькому рівні можна оцінити і характер взаємодії ключових суб'єктів інформаційного простору на регіональному рівні.

Великої системою реалізації книжкової продукції є також система закупівлі книг бібліотеками, а й тут можна виявити численні проблеми. В результаті навіть при зростанні коштів, що виділяються на комплектування бібліотек, якість комплектування часто погіршується.

Також проблеми нормативного регулювання, причому більшість опитаних звертали увагу на федеральне законодавство, що свідчить про існування не тільки нестиковок на регіональному рівні, а й про загальнофедеральних проблеми в сфері руху книги від виробника до споживача інформаційних ресурсів; проблеми управління, фінансового забезпечення та ін.

Проблему взаємодії видавництв, підприємств книготоргівлі та бібліотек. Якщо видавництва та книготорговельні підприємства є ринкові системи, метою яких виступає одержання прибутку, то бібліотеки - це некомерційний інститут. З точки зору фахівців в бібліотечну справу, провідними проблемами виступають технологічні та законодавчі, видавці та книгопродавці концентрують увагу на економічних факторах: динаміці платоспроможного попиту; просуванні видається літератури; принципах ціноутворення; витратах обігу та ін.

Ключовими проблемами в досліджуваній сфері є недосконалість організаційних і нормативних практик, слабкість і роздробленість організацій краю, які спеціалізуються на виготовленні й реалізації книжкової продукції, відсутність програм підтримки і консолідації організацій галузі, включаючи вкрай низький самоорганізаційний потенціал.

Варто зробити: нормативне поле функціонування досліджуваних суб'єктів КІПР потребує вдосконалення; необхідно змінити інституційну систему взаємодії суб'єктів книжкового ринку; не врахована регіональна специфіка при визначенні складу фондоутримувачів; практично не реалізується самоорганізаційний потенціал суб'єктів регіонального книжкового ринку; розмиті наглядові функції по дотриманню норм федерального і регіонального законодавства.