Розмноження та індивідуальний розвиток

Статевої зрілості окунь досягає рано: самці — в 1-2 роки, самиці — в 3-4. В залежності від розміру самиці відкладають від 12 до 300 і навіть 900 тисяч ікринок. Нерест відбувається за температури води від 1 до 15°С. Ікру відкладають на тогорічну рослинність, корчі, корені, гілкиверб, а подекуди навіть на ґрунт. Кладка являє собою пустотілу сітчасту трубку з студенистої речовини, стінки якої мають комірчасту будову. Ікринки розташовані по 2-3 штуки на кожному боці комірки. Диаметр ікринки становить близько 3,5 мм, жовток містить велику жирову краплю. Студениста речовина, в яку занурені ікринки, захищає їх від сапролегнії (паразитичний плісневий грибок) та невеликих безхребетних.На першому році життя маленькі окуні в річках тримаються в прибережних зарослях, в озерах та водосховищах виявляють широку екологічну пластичність до вибору об'єктів харчування та місць помешкання. Одні ведуть себе як істині планктонофаги, відгодовуючись на пелагіалі, інші притримуються прибережних заростей, харчуючись там безхребетними або виступаючи в ролі хижаків. Окунь може переходити на хиже харчування за довжини 2-4 см, але звичайно стає хижаком, досягши довжини понад 10 см. Харчується дрібною рибою, молоддю великих риб, а також власною. На приріст 1 кг маси окуня витрачається 5.5 кг іншої риби в живій вазі.

Екологія та господарське значення

Окунь здійснює невеликі міграції до місць нересту та відгодівлі. З великих озер та річок нерідко підіймається в притоки і при повені відкладає там ікру. Після нересту здійснює нагульні міграції в заплавні озера.

Широке розповсюдження та відносно велика чисельність зробили окуня доступною здобиччю для багатьох хижих видів риб (сом, щука, судак, минь), а також навколоводних птахів (чайок та крачок). В значній кількості окунь виловлюється риболовами-аматорами, подекуди складаючи до половини загального вилову. Для аматорського лову окунь доступний протягом всього року та з використанням практично будь-яких снастей.У водоймах, багатих на цінні промислові види риб (форель, лящ, короп, сиг, судак), окунь є сміттєвою рибою: харчується тим самим кормом, що і промислові риби, а також поїдає відкладену ними ікру.

Лящ (Abramisbrama) — вид риб родини коропових (Cyprinidae), ряду коропоподібних (Cypriniformes). Відноситься домонотипового роду Лящ (Abramis)

Опис

Забарвлення ляща змінюється в залежності від віку риби, кольору грунту і води у водоймі. Дрібний лящ сіро-сріблястий, у старшому віці темніє і набуває золотистий відлив. У торф'яних озерах лящ має бурий колір. Всі плавці у ляща сірі, в анальному плавці 23-30 гіллястих променів. Лящ досягає довжини 45 см, ваги 2,5-3 кг; живе до 20 років, але зазвичай менше. У південних районах зростає він швидко, статевої зрілості досягає у 3-4 роки, при довжині близько 25 см. У північних озерах і водосховищах статевозрілим стає в 5-8 років, при довжині 30 см і більше, очеретяний лящ дозріває в 3 роки, маючи довжину 12-15 см.

.Розмноження

Нерест ляща починається при температурі води 12-16 ° С, в кінці квітня — в травні на півдні, в кінці травня — в червні на півночі. Напівпрохідний лящ з моря піднімається для нересту в річки. Самці ляща дозрівають раніше самиць, і дрібніші риби на нерестовищах, як правило, самці. У самця в цей час на тілі утворюються численні дрібні тупоконічні горбки, спочатку білого, потім янтарно-жовтого кольору. Нерест ляща відбувається з гучними сплесками, зазвичай рано вранці на мілководді серед заростей підводної рослинності, в неглибоких затоках. Лящі вискакують з води і падають плашмя у воду, шум нереститься ляща чути на далеку відстань. Число ікринок близько 140 000 (у самиць середньої величини).

Промислове значення

М'ясо ляща цінне, і він становить важливий предмет промислу. На початку XX століття у Каспійському морі разом з пониззями Волги та Уралу, а частково й Кури та Тереку, щорічно відловлювали близько 20 мільйонів особин.

Промислово ловлять ляща тенетами. Аматори та спортсмени ловлять ляща на оснастку з годівницею (традиційні снасті, фідер, метод), «гумку». Великий лящ іноді ловиться на блешню.

Щу́ка (Esox) — рід прісноводних риб, єдиний у родині Щукові (Esocidae)^[1]. Типовий вид роду — щука звичайна (Esoxlucius). Розповсюджена у Європі, Сибіру, Північній Америці.