Живлення

Судак звичайний є типовим хижаком. Живиться рибою, дрібні особини також споживають водних безхребетних. Основу живлення складають риби з вузьким тілом. В раціоні переважають бички, пічкури, верховодка і тюлька. Ці ж риби використовуються при ловлі судака на живця.

Нерест

Нерест у судака відбувається навесні, коли температура води доходить до позначки близько 12 градусів. В широті Приазов'я, це квітень — початок травня. Для нересту вибирає мілководні ділянки, зазвичай з затопленими кущами, деревами або великим сміттям на дні. Глибиною від півметра до півтора метрів. Ікра дрібна, жовтувата. Молодь живиться спершу дрібнимибезхребетними. Досягаючи розмірів близько 8-10 см, судак майже повністю переходить на живлення молоддю інших видів риб, що зустрічається влітку в достатку, так як зростає набагато швидше. При хороших умовах живлення вже на 2-му році життя судак здатний досягти маси до 500-800 грамів. Нереститься ж зазвичай вперше на 3-4-м році життя.

Аматорська ловля

Впійманий судак

Судак є одним з найпоширеніших в Україні хижаків і є привабливим об'єктом аматорської риболовлі. Судака влітку ловлять на дрібного живця, воблери, джигом (силіконові твістери та віброхвости), інші невеликі придонні блешні. Має слабкість до приманок, прикрашених козячою шерстю. Взимку найкраще ловиться на балансири.

Харчова цінність

М'ясо судака вважається дієтичним продуктом — жирність його мінімальна. Харчова цінність судака дуже велика — вмістбілків в ньому перевищує 18%. У м'ясі судака присутні всі 20 α-амінокислот, 8 з яких — незамінні, а крім того, міститься маса мінеральних речовин, необхідних для людини (фосфор, калій, йод, молібден, марганець та інші).

Кара́сь (Carassius) — рід риб родини коропових. Спинний плавець довгий. Тіло високе з товстою спиною, помірно стисле з боків. Луска велика й гладенька на дотик. Забарвлення варіює в залежності від місця проживання. Карась золотий може досягати довжини тіла понад 50 см і маси понад 3 кг, карась сріблястий — довжини 40 см і маси до 2 кг.Статевої зрілості карась досягає на 3-4-річному році. Нерест навесні, ікра (до 300 тис.) відкладається на рослинність. У місцях з суворим кліматом карась впадає у зимову сплячку, при цьому витримує повне промерзання водойми до дна. Харчуються карасі рослинністю, дрібними безхребетними, зоопланктоном, зообентосом і детритом. Мешкають виключно в болотистих і долішніх озерах та річках, в гірських озерах і взагалі в гірських місцевостях карась є досить рідкісним явищем. Карась — дуже живуча риба, тому дрібного карасика часто використовують для ловлі щуки в якостіживця. Карасі — промислові риби та об'єкт ставкового господарства.

Характеристика

Подібні та відмінні ознаки карася срібного та звичайного (золотого)

• Луска золотого карася завжди має жовтий відтінок, від мідно-червоного до бронзового або золотистого, срібний карась часто має сріблисто-сірий або зеленувато-сірий колір, хоча зустрічаються екземпляри і жовтого кольору;

• У золотого карася 33 і більше лусок в бічній лінії. Луска срібного карася більша, в бічній лінії менше 31 лусок;

збоку голова золотого карася завжди має округлий вигляд, в той час як у срібного карася вона часто буває загостреною;

• Молодь золотого карася має темну пляму на тілі перед хвостовимиплавниками. З віком це пляма зникає. У срібного карася ця пляма завжди відсутня.

Короп

Ко́роп звича́йний (Cyprinus carpio) — поширена прісноводна промислова риба родини коропових. Зазвичай характеризується як вид-вселенець, що походить з Азії. Інтродукований до багатьох районів світу, вдало натуралізувався в водоймах Європи. Одомашнена форма цієї риби є одною з найпоширеніших промислових риб в рибних господарствах помірного поясу, декоративною формою одомашненого коропа є парчевий короп.

Натуралізовані у «диких» водоймах коропи мають певні зовнішні відмінності від «ставкових» форм коропа, через це у деяких регіонах України прижилась окрема, запозичена з російської традиції, назва для здичавілих форм — сазан (рос. Сазан, тур.Sazan).

Характеристика

Дзеркальний короп.

Довжина тіла коропа — до 1 м, жива маса може сягати понад 20 кг. Найбільші особини сягають більше 45 кг (поточний світовий рекорд — 45,9 кг)^[1]. Відомі гігантські коропи, що сягають 120 та більше кілограмів, належать до інших видів, що мешкають у країнахПівденно-Східної Азії.

Тіло товсте, спина широка. Плавці — від світло-коричневого та червоного до чорного кольору. Луска може бути різних розмірів та кольору. Є різновиди лише частково вкриті лускою (дзеркальний короп), або зовсім без луски.

Короп досягає статевої зрілості на 3-5-му році життя. Нерест у травні за температури води 17 °C. Плодючість понад 800 тис. ікринок, які відкладаються в неглибоких ділянках на трав'янисті рослини.

Мальки живляться інфузоріями, дрібними ракоподібними, згодом — личинками комах, червами, молюсками, рідко рослинами; дорослі коропи — всеїдні.