III. Організація праці у загальноосвітньому навчальному закладі

Статут навчально-виховного закладу і правила внутрішнього трудового розпорядку

Уся робота навчального закладу регламентується його статутом, який розробляється педагогічним колективом під керівництвом адміністрації та затверджується радою школи.

Статут – це зведення основних правил, положень, що визначають устрій та основи діяльності закладу освіти. Він є обов'язковим юридичним документом, який повинен мати кожний навчальний заклад.

Розробляється статут на основі державних документів України про освіту з урахуванням особливостей школи чи іншого загальноосвітнього навчального закладу.

Орієнтовано статут школи може мати такі розділи:

• мета і завдання діяльності загальноосвітнього навчального закладу;

• органи управління школою, порядок їх формування та повноваження;

• основні характеристики навчально-виховного процесу;

• порядок і підстави приймання, випуску і відрахування учнів, форми поточного і підсумкового контролю їх успішності;

• порядок комплектації працівників навчально-виховного закладу;

• права, обов'язки і відповідальність учасників навчально-ви­ховного процесу;

• питання фінансово-господарської та підприємницької діяльності;

• умови реорганізації або ліквідації навчально-виховного закладу.

Статут реєструється після затвердження радою школи місцевим органом державної виконавчої влади.

Крім статуту, адміністрація школи разом з профспілковим комітетом розробляє правила внутрішнього трудового розпорядку, в яких регламентується діяльність педагогічного та учнівського колективів, технічних працівників. Визначається час приходу до школи учнів і вчителів, чергування по школі, користування роздягальнею, порядок самообслуговування тощо.

Планування роботи школи

На основі державних документів та статуту школи планується робота всієї школи та окремих її ділянок. Плани роботи передбачають основні завдання, над якими працюй школа, та конкретні кроки до їх реалізації. Керує написанням загальношкільних планів директор школи, а залучаються до планування окремих розділів плану творчі педагогічні працівники.

Розрізняють за часом перспективні (на 4-5 років) та поточні плани. За формою – текстові та графічні.

Перспективний план роботи школи передбачає такі напрямки роботи, які є стратегічними в її діяльності. Це питання зміцнення матеріальної бази школи; комплекту­вання педагогічними кадрами та робота з підвищення кваліфікації, зміст та шляхи вивчення і запровадження досягнень науки та передового педагогічного досвіду; шляхи вдосконалення навчально-виховної роботи тощо.

Річний план роботи школи є головним документом. від якісного складання якого та його виконання залежить уся робота школи. Порівняно з перспективним планом, він більш детальний та конкретний і охоплює всі ділянки роботи школи: детальний аналіз роботи та завдання, над якими буде працювати школа в поточному навчальному році; робота, з удосконалення матеріально-технічної бази школи; удосконалення навчально-виховної роботи а учнями; робота а удосконалення педагогічної майстерності вчителів; внутрішньо-шкільний контроль і керівництво; санітарно-оздоровча робота тощо.

У нормативних документах та в літературі з питань управління школою містяться рекомендації щодо розділів та змісту річного плану. Проте, школа, може скористатися рекомендаціями або визначити зміст та розділи плану самостійно.

Окремо складаються плани роботи методичних об'єднань, творчих груп, шкільної бібліотеки, ради школи, батьківського комітету, а також індивідуальні плани роботи вчителів: календарні, поурочні, виховної роботи.

Планують свою власну працю і керівники шкіл. Форми – різноманітні. Найбільш поширена – це план-щоденник, у якому не лише планується роботе, а й обліковується та аналізується.

Графічні плани роботи школи є важливим засобом наукової організації праці школи, бо виступають оперативною інформацією для всього педагогічного колективу. Це плани-графіки загально-шкільних заходів для вчителів та учнів, графіки факультативних та гурткових занять. Головний серед графічних планів – розклад уроків, який складається заступником директора з навчально-виховної роботи, а затверджується директором. До складання розкладу висувається ряд вимог: необхідно враховувати піки працездатності дітей, що припадають за часом на 2-3-4 уроки; продуктивність праці в залежності від дня тижня (найбільш продуктивними є вівторок, середа та четвер), чергування важких предметів з тими, які не потребують значного розумового напруження; розміщення уроків з одного й того ж предмету протягом тижня через рівні проміжки часу тощо.

Необхідно дотримуватися визначених принципів планування:

• соціальної детермінації, що передбачає участь всіх педагогічних працівників у справі відродження української національної школи;

• науковості (як постановка завдань, так і їх виконання базуються на наукових досягненнях психолого-педагогічної науки). Це принцип інтегрований, який включає конкретність, наступність, перспективність, координацію діяльності всіх шкільних та позашкільних підсистем, об'єктивність та актуальність;

• реальності (можливість виконати заплановане) та оптимальності (вибір найефективніших шляхів виконання поставлених завдань);

• динамічності (можливості при необхідності корегувати план).

Ефективність планування залежить від методики його здійснення: попередній детальний аналіз роботи керівниками школи та визначення головних завдань на наступний рік до закінчення поточного навчального року; закінчення планування до тарифних відпусток вчителів; залучення широкого кола педагогічних працівників до розробки планів; участь директора в остаточному редагуванні перспективного та річного планів роботи тощо.

Наукова організація праці

Праця – це доцільна, цілеспрямована діяльність. Педагогічна праця є одним з видів праці, де взаємодіє вчитель і учні. Щоб праця мала високі результати, її слід упорядковувати, організовувати на наукових засадах.

Є різні визначення суті НОП. Взагалі НОП – це праця, яка базується на останніх досягненнях науки та практики; на всебічному аналізі процесів праці; на комплексному використанні факторів, що дасть змогу досягти максимальних результатів при найменших витратах часу, сил, матеріалів та енергії. НОП – це забезпечення максимальної ефективності навчання та виховання при найкращому використанні часу, сил та засобів усіх учасників навчально-виховного процесу.

Серед законів наукової організації праці виділяють:

1. Максимальна економія та ефективне використання часу. Людина повинна вміти обліковувати час, знати, яка праця вимагає якої кількість часу, не гаяти час, точно знати, де губиться час безрезультативно і запобігати цьому.

2. Створення та ефективне використання сприятливих умов для праці та відпочинку. Чільне місце посідають соціальні умови, які створюють держава та керівництво установ. Людина повинна одержувати повноцінну оплату за. працю, яка б дозволяла вести їй пристойне життя. Праця повинна бути вільною, творчою, тоді людина зацікавлена в ній, в високих результатах.

Матеріально-технічні умови. Це забезпечення усім необхідним для ефективного проведення навчально-виховного процесу: посібниками, меблями, знаряддям для проведення спортивних занять тощо.

Санітарно-гігієнічні умови: сприятливий для роботи тепловий та повітряний режим, освітлення, можливість проводити перерви на свіжому повітрі, відповідність меблів зросту учнів, чистота тощо.

Естетичні умови. Як встановлено вченими, естетика приміщень (правильне пофарбування стін, парт, підлоги, інтер'єр приміщень) безпосередньо впливає на продуктивність праці людей.

Психофізіологічні умови впливають на настрій людини, від якого залежить і результативність праці.

3. Піклування керівників установ про здоров'я та всебічний розвиток усіх учасників праці. Лише здорова людина може повноцінно і продуктивно працювати. Чим вища освіти працівника, його інтелектуальний та загальнокультурний розвиток, тим краще, продуктивніше, більш творчо працює така людина.

Виділяються також принципи НОП:

• принцип цілеспрямованості означає, що будь-яка праця починається з визначення мети, якої необхідно досягти;

• принцип доцільного вибору форм, методів та засобів праці. Від правильного, оптимального вибору форми роботи, тобто її організації, методів, шляхів досягнення мети у значній мірі залежить її реалізація;

• принцип ефективного використання техніки особистої праці. Педагогічна техніка – це сукупність прийомів і засобів, спрямованих на чітку і ефективну організацію навчальних занять. Це – виразність, грамотність мови вчителя, уміння володіти голосом, жестами, мімікою, оперувати обладнанням, застосовувати посібники, техніка пошуку інформації, читання, фіксації матеріалу, майстерне володіння прийомами педагогічного впливу на учнів;

• принцип планування передбачає, що науково організувати працю можливо лиже тоді, коли досягнення поставленої мети буде конкретизоване чіткими кроками, віднесеними до певного часу і тих людей, які відповідають за її виконання;

• принцип нормування праці передбачає встановлення часу, необхідного для виконання різних видів праці та визначення витрат праці на їх виконання;

• принцип обліку і контролю за процесом і результатом праці. Облік та контроль дозволяє бачити не лише результат праці, а й, при необхідності, змінювати хід роботи, вносити корективи, щоб досягти більш вагомих результатів;

• принцип оптимальності означає вибір найефективніших для даного трудового процесу форм, методів та засобів діяльності, які забезпечують найкращий результат;

• принцип перспективності – проектування роботи на майбутнє, бачення, що треба буде робити у подальшій діяльності, перспективи;

• принцип стимулювання, бо оцінка діяльності е важливим стимулом підвищення продуктивності праці;

• принцип комплексності – тобто єдність і взаємопроникнення всіх елементів, принципів, законів НОП, які лише в системі можуть забезпечити високі результати.

Важливе місце в організації НОП посідає техніка праці, до якої в сучасних умовах відносять: техніку організації часу; техніку створення власної учительської лабораторії; техніку організації робочого місця; техніку роботи з друкованим матеріалом; техніку роботи з технічними засобами навчання; техніку педагогічного впливу на учнів.

ІV. НАВЧАЛЬНО-МАТЕРІАЛЬНА БАЗА ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

Матеріально-технічна база закладу включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло, інші матеріальні цінності, вартість яких відображено у балансі.

Вимоги до матеріально-технічної бази загальноосвітніх навчальних закладів визначаються відповідними будівельними і санітарно-гігієнічними нормами і правилами, а також типовими переліками обов'язкового навчального та іншого обладнання (в тому числі корекційного), навчально-методичних та навчально-наочних посібників, підручників, художньої та іншої літератури.

Земельні ділянки державних навчальних закладів, установ та організацій системи освіти передаються їм у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України.

Навчальні заклади самостійно розпоряджаються прибутками від господарської та іншої передбаченої їх статутами діяльності. Основні фонди, оборотні кошти та інше майно державних навчальних закладів, установ, організацій та підприємств системи освіти не підлягають вилученню, крім випадків, передбачених чинним законодавством.

Об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Потреби державних навчальних закладів та установ, організацій системи освіти для розвитку їх матеріально-технічної бази задовольняються державою першочергово відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України нормативів.

Фінансування закладу здійснюється його засновником (власником) або уповноваженим ним органом відповідно до законодавства.

Фінансово-господарська діяльність закладу проводиться відповідно до Бюджетного кодексу України, Законів України «Про освіту», «Про загальну середню освіту» та інших нормативно-правових актів.

Джерелами фінансування закладу є:

• кошти відповідного бюджету (для державних та комунальних закладів) у розмірі, передбаченому нормативами фінансування загальної середньої освіти для забезпечення навчального процесу в обсязі, визначеному Державним стандартом загальної середньої освіти;

• кошти фізичних, юридичних осіб (для приватних закладів);

• кошти, отримані за надання платних послуг;

• доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, навчально-дослідних ділянок, підсобних господарств, від передачі в оренду приміщень, споруд, обладнання;

• кредити банків (для приватних закладів);

• благодійні внески юридичних та фізичних осіб;

• інші джерела, не заборонені законодавством.

Порядок діловодства і бухгалтерського обліку в закладі визначається законодавством, нормативно-правовими актами МОН та інших центральних органів виконавчої влади, до сфери управління яких належать заклади. За рішенням засновника (власника) закладу бухгалтерський облік може здійснюватися самостійно або через централізовану бухгалтерію.

Заклад має право згідно із законодавством придбавати та орендувати необхідне обладнання та інші матеріальні ресурси, користуватися послугами підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, фінансувати за рахунок власних коштів заходи, що сприяють поліпшенню соціально-побутових умов працівників закладу.

Звітність про діяльність закладу ведеться відповідно до законодавства.

Створення та збереження гарної навчально-матеріальної бази школи, від якої значною мірою залежить ефективність навчання і виховання учнів, є відповідальною задачею адміністрації школи, учительського та учнівського колективів.

За своїм призначенням приміщення поділяються на: навчальні; навчально-виробничі; навчально-спортивні; клубні; приміщення для організації харчування; допоміжні приміщення; медичні приміщення; службові та господарські приміщення; спальні приміщення.

Навчальне обладнання

• шкільні меблі та різні пристосування для роботи, для збереження та використання навчального обладнання: парти, столи, стільці, шафи, стелажі тощо.

• навчальне обладнання – наочні посібники; технічні засоби навчання; дидактичний матеріал; навчальна, методична, художня та науково-популярна література; засоби НОП, лабораторне обладнання, інструменти та матеріали.

Художнє оформлення загальноосвітнього навчального закладу

Художнє оформлення закладу та класів-кабінетів – це настінне оформлення, яке має нести моральне, пізнавальне та естетичне навантаження.

Виділяють такі принципи художнього оформлення школи:

1. Науковий характер, тобто лише достовірно-наукові дані можуть міститися в оформленні.

2. Оскільки переважна більшість шкіл я державними закладами, то в їх оформленні повинні знайти місце основні вимоги держави до школи, системи освіти, навчання і виховання школярів.

3. Зміст оформлення має містити такі матеріали, які б здійснювали моральний вплив на учнів, сприяли вихованню високих загально­людських цінностей.

4. Має формувати естетичні смаки учнів і педагогів, тому до розробки основ оформлення слід залучати професійних дизайнерів.

5. Врахування вікових особливостей учнів.

6. Систематичне оновлення змісту оформлення.

7. Відбиття у художньому оформленні особливостей населеного пункту, мікрорайону, де розташована школа.

8. Забезпечення активного сприймання учнями змісту оформлення.

Значне місце у художньому оформленні початкової школи посідають стенди зі змінним оформленням. Стенд зі змінним оформленням – звичайний стенд з однією або декількома рубриками, які періодично можна змінювати.

Робота із стендами зі змінним матеріалом може сприяти вирішений таких завдань:

• розширення та поглиблення знань учнів;

• розвиток пізнавальної активності;

• виховання інтересу до науково-популярної літератури;

• виховання любові до читання;

• розвиток спостережливості;

• виховання патріотичних почуттів.

Умови ефективності роботи із стендами зі змінним оформленням:

• матеріали, які пропонуються учням мають бути різноманітними, охоплювати різні напрями науки, культури тощо;

• мають містити цікаві дані, які невідомі учням;

• в експонованих матеріалах бажано мати запитання, завдання, задачі, що вимагають від учнів самостійної діяльності;

• розміщення на стендах вказівок про літературу, читання якої допоможе знайти відповіді на поставлені запитання;

• залучення учнів до вибору матеріалів для стендів;

• постійне звертання вчителя до матеріалів стендів, заохочення учнів, які працюють з цими матеріалами, читають рекомендовану літературу тощо.