1.Індивідуальна психологічна концепція особистості а.Адлера: ядро і периферія особистості, модель самореалізації, досконалість, психотерапія, практичне застосування

Індивідуальна психологія особистості А.Адлера підкреслює унікальність кожного індивідуума та чинників, за допомогою яких люди долають свої недоліки та досягають життєвої мети. А.Адлер відкидав ідею поділу особистості на три інстанції і орієнтувався на принцип єдності особистості і важливу роль соціальних факторів в людській поведінці. Особистість – динамічна структура, спрямована на досягнення повноцінності. Розвиток я – це процес компенсації, який створив людську культуру, як засіб збереження людського роду, як засіб захисту. Найважливішою тенденцією в розвитку особистості людини є прагнення зберегти в цілісності свою індивідуальність, усвідомлювати і розвивати її. «Я» представляє собою суб’єктивну і індивідуалізовану систему, яка може змінювати напрямок розвитку особистості, інтерпретуючи життєвий досвід людини і надаючи йому різний зміст. При чому «я» саме робить пошуки такого досвіду, який може полегшити конкретній людині створити його власний, унікальний стиль життя. Поведінка людини визначається в першу чергу не біологічними, а соціальними факторами. Адлер підкреслював значення цілей людини на майбутнє. Людина прагне до досконалості.

Модель самореалізації:самовдосконалення. В ній припускається, що людина намагається стати тою, що відповідає її вродженим потенціальним можливостям. Якщо людина володіє генами, детермінуючими високий інтелект, то самореалізація буде мати на увазі життя в якому будуть часті інтелектуальні зусилля.

Основні принципи психотерапії: 1)виявлення помилкових суджень про себе і інших; 2)усунення хибних цілей; 3)формування нових життєвих цілей, які допоможуть реалізувати особистісний потенціал. У терапії не терапевт, а перш за все пацієнт несе відповідальність за успішний результат терапії.

4.Концепція когнітивних конструктів д.Келлі: ядро і периферія особистості, модель узгодження, варіант когнітивного дисонансу

Когнітивні теорії особистості виходять з розуміння людини як «розуміє, що аналізує». Джордж Келлі вважав, що буль-яка людина – це своєрідний дослідник, який прагне досліджувати, інтерпретувати, передбачати і контролювати світ своїх особистих переживань, робить висновок на основі свого минулого досвіду і будує припущення про майбутнє. І хоча об’єктивна реальність існує, але різні люди усвідомлюють її по-різному, оскільки кожну подію можна розглядати з різних сторін. Люди сприймають свій світ за допомогою систем і моделей так званих конструктами. Особистісний конструкт – це ідея чи думка, яку людина використовує, щоб усвідомити або інтерпретувати, пояснювати чи передбачати свій досвід. Саме когнітивний процес спостереження і відмінностей між об’єктами, подіями призводить до формування особистісних конструктів. Для формування конструкту необхідні три елементи: два з них повинні бути схожими один на одного. Усі конструкти мають два протилежні полюси.