- •1. Ділові папери як засіб писемної професійної комунікації
- •1.1. Документ – основний вид офіційно-ділового стилю
- •1.2. Класифікація документів
- •1.3. Уніфікація службових документів
- •1.4. Вимоги до змісту і розташування реквізитів
- •1.5. Вимоги до бланків документів
- •1.6. Оформлення сторінки
- •1.7. Вимоги до набору документа
- •1.8. Написання цифр та символів у ділових паперах
- •1.9. Правила скорочення в документах
- •2. Морфологічні норми в професійному спілкуванні
- •2.1. Відмінювання іменників
- •2.2. Ступені порівняння прикметників
- •2.3. Відмінювання числівників. Зв’язок числівників з іменниками
- •2.4. Творення й уживання дієприкметників
- •2.5. Особливості вживання та перекладу прийменників
- •3. Документація з кадрово-контрактних питань
- •3.1. Резюме
- •3.2. Характеристика
- •3.3. Заява
- •3.4. Автобіографія
- •3.5. Трудова угода
- •3.6. Трудовий договір
- •4. Довідково-інформаційні документи
- •4.1. Рапорт
- •4.2. Службова записка
- •4.3. Протокол
- •4.4. Витяг з протоколу
- •5. Етикет службового листування
- •5.1. Класифікація листів
- •5.2. Реквізити листа та їх оформлення
- •5.3. Типи листів
- •Рекомендована література
- •Писемна професійна комунікація
- •49600, Дніпропетровськ-5, пр. Гагаріна, 4
2.2. Ступені порівняння прикметників
Якісні прикметники можуть мати ступені порівняння – вищий і найвищий, кожен з яких має дві форми: просту (складається з одного слова) і складену (складається з двох слів). Проста форма вищого ступеня утворюється додаванням суфіксів -іш- або -ш- до основи чи кореня звичайного ступеня прикметника: надійний – надійніший, довгий – довший. При цьому суфікси -к-, -ок-, -ек- звичайної форми зникають: глибокий – глибший, далекий – дальший, легкий – легший. При творенні ступенів порівняння можливі чергування приголосних; вузький – вужчий, дорогий – дорожчий, високий – вищий. Кілька прикметників утворюють просту форму вищого ступеня порівняння суплетивно (від іншої основи): поганий – гірший, гарний – кращий, великий – більший, малий –менший. Окремі прикметники утворюють паралельні форми вищого ступеня: грубший – грубіший, швидший – швидкіший, тонший – тонкіший. Деякі з таких форм розрізняються відтінками значення; вужчою/ширшою сполучуваністю, напр.: гірший (досвід, доля) – гіркіший (перець), молодший (вік, посада) –молодіший (вік), рідший (випадок, можливість) – рідкіший (гребінь, сітка), старший (вік, посада) – старіший (вік), товщий (предмет, людина) –товстіший (людина).
Складена форма вищого ступеня утворюється поєднанням слів більш, менш і звичайної форми якісних прикметників: більш дошкульний, менш важливий. Для деяких прикметників складена форма вищого ступеня (як і найвищого) є єдино можливою: більш винний, менш радий, більш працездатний, менш вартий.
Нормою української мови є вживання вищого ступеня порівняння з прийменником (від, за, порівняно з, проти) або зі сполучником (ніж, як). Найуживанішими є стилістично нейтральні конструкції з прийменником від і сполучником ніж. Рідше вживаються конструкції зі сполучником як, що також відзначаються стилістичною нейтральністю. Сполучення з прийменниками за і проти характерне для розмовного мовлення. Використання конструкцій з прийменником порівняно з обмежене офіційно-діловим і науковим стилями.
Проста форма найвищого ступеня утворюється додаванням префікса най до форми вищого ступеня: найкращий, найлегший. Перед цим префіксом для підсилення якості вживаються частки як-, що-: якнайякісніші мастила, щонайбільші зусилля.
Складена форма найвищого ступеня утворюється сполученням слів найбільш, найменш з прикметником звичайного ступеня: найбільш типовий, найменш зручний.
При творенні ступенів порівняння трапляються два типи помилок:
1. Змішування простої і складеної форм: більш легший, найбільш простіший (правильно – більш легкий, найбільш простий).
2. Змішування російських і українських форм: самий здібний, самий важливий (правильно – найздібніший або найбільш здібний, найважливіший або найбільш важливий).
Аналогічно утворюються ступені порівняння від прислівників: зрозумілий – зрозуміло (зрозуміліше, більш зрозуміло, найзрозуміліше, найбільш зрозуміло).
Помітною є тенденція до розмежування сфери використання форми ступенів порівняння прикметників і прислівників. Складені форми (аналітична форма) ступенів порівняння мають відтінок книжності, отже, вони прийнятніші для наукового й офіційно-ділового стилів, а для художнього і усного мовлення природнішою є проста (синтетична) форма.
