4. Передумови виникнення економіки знань

Протягом віків основою процесу виробництва в людському суспільстві були три основні фактори – земля, капітал, праця. Пізніше до цього переліку було додано четвертий фактор – підприємницькі здібності. Проте, як зазначає Стояненко І.В., уже в другій половині ХХ ст., з початком формування постіндустріальних суспільств, економічні системи визнали необхідність використання в процесі свого розвитку ще одного фактору – інформації. Реалії ж сьогодення, слушно наголошує дослідниця, на перше місце серед детермінуючих чинників економічного зростання виводять не інформацію, а знання. Це пояснюється тим, що з плином часу інформація, як фактор виробництва, трансформується в знання. Отже, починаючи з другої половини ХХ ст. роль знань і заснованої на їх основі економіки зростає особливо швидкими темпами [10]. Основні віхи розвитку суспільства і комунікацій зображені в табл.1.

Таблиця 1.

Етапи розвитку суспільства і комунікацій

Етапи історії
Світ			4,5 мільярда років тому
Життя на Землі			3,5 мільярда років тому
Людина			2 мільйони років тому
Сучасна людина			від 35 до 50 тисяч років тому
Сільське господарство			12 тисяч років тому
Плуг			5 тисяч років тому
Колесо			5 тисяч років тому
Паровий двигун			250 років тому
Комп'ютер			40-50 років тому
Нині			ера засобів швидкісної комунікації
	Етапи комунікації
	Перший мозок	500 мільйонів років тому
	Мовлення	від 35 до 50 тисяч років тому
	Письмо	6 тисяч років тому
	Алфавіт	4 тисячі років тому
	Друкарство	1040 р. до Хр. в Китаї,
		1451 р. в Європі
	Телефон	1876 р.
	Кінематограф	1894 р.
	Телебачення	1926 р.
	Транзисторний приймач	1948 р.
	Оптико-волоконний кабель	1988 p.: 3 тисячі повідомлень (одночасно)
		1996 p.: 1,5 мільйона повідомлень
		2000 p.: 10 мільйонів повідомлень

Вперше термін «економіка знань» використав у своїх працях Ф. Махлуп. З його допомогою він намагався підкреслити роль знань як вирішального фактору економічного зростання і суспільного розвитку.

За словами американського вченого Е.Тоффлера, знання – це те, на чому заснована вся економічна система.

Сьогодні досягають успіху держави, які, як правило, не володіють багатими природними ресурсами, проте мають добре розвинені системи освіти і науки, потужний людський капітал. Саме пріоритетність розвитку науки і освіти, як гаранта просування в майбутнє, побудови конкурентної, соціально орієнтованої економіки – економіки знань на сьогоднішній день визнали вже всі високорозвинуті країни світу.

Для України формування економіки знань є можливістю зайняти гідне місце в глобальній економічній системі. Як зауважує І.В. Стояненко, проклавши міст до економіки знання, наша країна може вирватися з так званого «зачарованою кола», де в багатих країнах – технології, ноу-хау, гроші, а в бідних – ресурси й дешева робоча сила. З таким принизливим місцем в світі Україна не може миритися.

Сьогодні до економіки знань у найширшому сенсі можна віднести потрійну інноваційну спіраль: науково-дослідні та дослідно-конструкторські розробки (НДДКР) та інновації, освіту і навчання, що сприяють формуванню людського капіталу, а також інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ).

Наукові дослідження дають людині нові знання, які трансформуються у технології та продукти наукоємного виробництва, стимулюють зростання продуктивності праці, зниження матеріало- та енергоємності, підвищення конкурентоспроможності суспільного виробництва, прискорюючи темп накопичення суспільного прибутку, змінюючи мотивації трудової діяльності, і тому виступають фактором постіндустріального економічного зростання. Інтелектуальний капітал здатен давати на кожну одиницю додаткового інвестування найвищу економічну віддачу, забезпечуючи не лише високу рентабельність виробництва та надійні конкурентні переваги на світових ринках, а й створюючи підґрунтя стратегічної прибутковості для інноваційних інвестицій.

Відтак, у сучасному світі лідерами в створенні економічного багатства стають країни, у валовому внутрішньому продукті (ВВП) яких значну питому вагу складають знання, нематеріальні активи, великі обсяги інвестицій у освіту, науку, охорону здоров’я, поліпшення якості довкілля. У доповіді Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) «Карта 2001 - до економіки знань», проранжовано близько 30 країн за рівнем їхніх інвестицій у інтелектуальний капітал (ІК). У першій десятці – США, Швейцарія, Швеція, Ірландія, Нідерланди, Угорщина, Канада, Бельгія, Великобританія, Південна Корея.

Саме виробництво знань на сьогодні служить основним джерелом зростання економіки в розвинених країнах. Підтвердженням цього може слугувати той факт, що 90% вчених та інженерів, які працювали за всю історію розвитку людства, – наші сучасники, а серед усього обсягу знань 90% створені за останні три десятиліття. За час із народження Ісуса Христа до початку Другої світової війни людство виробило стільки знань, як за останній рік – два. За часткою високотехнологічних секторів у ВВП список найбільш передових країн світу очолює Республіка Корея, потім ідуть Швеція, Швейцарія, Німеччина, Японія, США. При цьому, за обсягом виробництва високотехнологічної продукції країни ЄС помітно випереджають США. У 2014 році за рівнем промислового виробництва Китай випереджає США [10].

Т.М. Боголіб наголошує, що завдання України, яка прагне вийти із фінансово-економічної кризи, забезпечити ріст економіки – створити стартові можливості для молодого покоління. Це умова того, щоб не один потенційний талант (а тим більше геній) не пропав для суспільства. Освіта – це важливий ресурс розвитку інтелектуального, духовного і морального потенціалу всієї нації. І від її успішного розвитку залежить майбутнє нашої країни.

Освіта сьогодні така ж інфраструктура економіки знань, інноваційної економіки, як трубопроводи для нинішньої економіки нафти. Необхідно вчитись управляти на рівні економіки знань, інноваційної економіки, винаходити, конкурувати. Відповідно необхідно побудувати базис інноваційної культури, системи створення унікальних знань, оскільки знання, як вже зазначалося, – це влада і капітал для збереження народу.

Особливу роль, на думку Т.М. Боголіба, освіта відіграє в постіндустріальному, інформаційному суспільстві, в якому велике значення мають інтелектуальні здатності еліти, вміння нестандартно мислити, здатність до оригінального вирішення проблем, багато з яких принципово нові для людства. Оскільки постіндустріальне суспільство – це суспільство знань, центральними його інститутами є університети і наукові центри як місця концентрації і отримання знань. Отже, перехід України від індустріальної до інноваційної економіки може забезпечити лише елітна освіта, яка насамперед базується на інноваційних знаннях і наукових відкриттях [1].