1.2.Забезпеченість виробничими ресурсами і ефективність їх використання

Земельні ресурси є основою матеріального і духовного виробництва. Від характеру і рівня ефективності використання землі залежить розвиток продуктивних сил, масштаби виробництва і матеріальне благополуччя народу. Земельні ресурси необхідні всім галузям народного господарства, однак їх роль у різних сферах суспільного виробництва не однакова. Якщо в промисловості, крім добувної, земля є лише просторовим базисом, то в сільському господарстві вона — головний засіб виробництва. Роль землі в сільськогосподарському виробництві визначається тим, що їй притаманна специфічна унікальна властивість — родючість. Завдяки цій властивості земля активно впливає на процес сільськогосподарського виробництва.

Розглянемо таблицю 1.1., в якій розглянемо склад і структуру сільськогосподарських угідь ВП НУБіП України НДГ «Ворзель».

Таблиця 1.1.

Склад і структура сільськогосподарських угідь ВП НУБіП України НДГ «Ворзель»

Угіддя	2011 р.		2012р.		2013 р.		2013 у % до 2011 рр.
	га	%	га	%	га	%
Загальна площа земель	902	100	902	100	569	100		63,08
Всього с/г угідь, га	778	87,36	778	87,36	450	79,09		57,11
У тому числі:
Рілля	523	57,98	523	57,98	404	71		51, 26
Сіножаті	151	16,74	151	16,74	30	5,27		19,87
Пасовища	111	12,31	111	12,31	14	2,46		12,61
Ліси і лісо вкриті площі	31	3,44	31	3,44	30	5,27		96,77
Ставки і водойми	18	2	18	2	18	3,16		100
Інші земельні угіддя	65	7,21	65	7,21	71	12,48		109,23

Розглянувши площу земель з 2011 по 2013 рр. бачимо, що в 2011 і 2012 роках склад і структура земель не змінювалася, проте в 2013 році відбулось значне скорочення сільськогосподарських земель. Загальна площа зменшилась на 36,92 %, сільськогосподарські угіддя зменшились на 44,89%, в тому числі рілля на 48,74%, сіножаті на 80,13%, пасовища на 17,39%. Також зменшилась площа лісів і лісовкритих площ на 3,33%. Площа ставків і водойм залишилась незмінною 18га, а інші земельні угіддя збільшились на 9,23%.

Далі розглянемо забезпеченість підприємства трудовими ресурсами. Праця в сільському господарстві, як і в інших галузях економіки, — це цілеспрямована діяльність людини, спрямована на видозміну і пристосування предметів природи для задоволення своїх потреб. Люди, їх майстерність, освіта є найбільш важливим складовим елементом продуктивних сил, що визначально впливає на стан економічного розвитку підприємств та конкурентоспроможність їх продукції.

Кожне аграрне підприємство функціонує за певної чисельності персоналу — сукупності працівників, які мають необхідний фізичний розвиток, знання, практичні навички для управління виробництвом, якісного і своєчасного виконання передбачених технологією робіт у сфері агропромислового виробництва.

Кожне аграрне підприємство може ефективно працювати за умови, коли воно має необхідний професійний і кваліфікаційний склад працівників, доцільну кадрову структуру. При цьому під професією розуміють вид трудової діяльності, що вимагає для її здійснення відповідної суми спеціальних знань (оператор машинного доїння, тракторист-машиніст, оператор тваринницького комплексу тощо). В межах професії можуть виділятися спеціальності — її різновиди з вужчим характером трудової діяльності (в ремонтній майстерні, наприклад, можуть бути токарі (професія) різних спеціальностей — токар-розточувальник, токар – револьверщик тощо). Аграрні підприємства можуть істотно відрізнятися за професійним складом своїх працівників, що зумовлено їх різною спеціалізацією та неоднаковим ступенем диверсифікації виробництва. Результати діяльності аграрного підприємства значно залежать від кваліфікації персоналу, яку можна визначити як ступінь підготовленості кожного працівника до виконання ним професійних обов’язків (функцій). Скажімо, робітників за рівнем кваліфікації поділяють на чотири групи: висококваліфіковані, кваліфіковані, малокваліфіковані і некваліфіковані.

Залежно від умов найму працівників (без визначення або з визначенням строку їх зарахування до складу трудового колективу) їх класифікують за такими категоріями:

1. Постійні працівники — ті, які є членами підприємства або прийняті на роботу по найму на тривалий термін без його точного визначення. Засновники (учасники) приватних підприємств — сільськогосподарських виробничих кооперативів, ТОВ, СФГ, командитних товариств, товариств з додатковою відповідальністю виступають членами цих підприємств, а тому їх правомірно відносити до даної категорії працівників.

2. Тимчасові працівники — ті, яких зараховують до складу трудового колективу тимчасово на термін до двох місяців.

3. Сезонні працівники — ті, яких зараховують до складу трудового колективу на термін від двох до шести місяців для виконання сезонних робіт.

Отже, склад трудових колективів приватних підприємств формується за рахунок членів підприємств і найманих працівників з різними умовами найняття на роботу. В державних аграрних підприємствах усі працівники є найманими і залежно від умов найму можуть бути віднесені до категорії постійних, тимчасових або сезонних працівників.[12]

Таблиця 1.2.

Трудові ресурси ВП НУБіП України НДГ «Ворзель» та їх використання

Показник	Роки			2013р. До 2011р.,%
	2011	2012	2013
Середньорічна чисельність працівників, осіб	36	37	34	94,44
у т.ч. Рослинництво	16	16	17	106,25
тваринництво	20	21	17	85
Відпрацьовано у сг виробництві всього, люд.-год.	71856	74037	68068	94,72
У т.ч.: рослинництво	31936	32016	34034	106,56
тваринництво	39920	42021	34034	85,26

Продовження таблиці 1.2.

Відпрацьовано одним працівником на рік, люд-год.	1996	2001	2002	100,3
Коефіцієнт використання трудових ресурсів	1	1	1	100
Вироб. прод. на одного працівника зайнятого в сг.виробництві,грн:	119,30	49,92	41,45	34,74
у т.ч. Рослинництво	54,11	40,67	20,16	37,26
у т.ч. Тваринництво	65,19	56,96	62,75	96,26

Проаналізувавши таблицю 1.2. можна зробити висновок, що середньорічна кількість працівників зменшилась на 5,56% в тому числі: в рослинництві зросло на 6,25%, а в тваринництві зменшилось на 15%. Зменшення загальної кількості працівників в свою чергу сприяло зменшенню загальної кількості відпрацьованих люд – год. на 5,28% в тому числі: рослинництво збільшилось на 6,56%, а тваринництво зменшилось 14,74%. Відпрацьована кількість одним працівником на рік люд – год взято за основу 40 – годинний робочий тиждень, який у 2011 році становив 1996 люд – год, в 2012 році – 2001 люд – год, в 2013 році – 2002 люд – год, а отже, в рослинництві ці числа будуть аналогічними і відповідно коефіцієнт використання робочого часу буде дорівнювати 1.

Також проаналізувавши кількість виробленої продукції на одного працівника бачимо, що ефективність використання працівників знизився,а саме на 65,26% в тому числі: рослинництво зменшилось на 62,74%, а тваринництво на 3,74%, що в свою чергу негативно відображається на діяльності господарства.

Розглянемо тепер основний капітал як виробничий ресурс і ефективність його використання. Основний капітал -  це головний капітал, який виконує переважно виробничу функцію (будівлі, устаткування, машини та ін.). Цей капітал потребує постійного оновлення з боку виробника. Застаріла техніка і устаткування приноситиме великі затрати на виробництво товарів і буде не конкурентною на ринку товарів та послуг. Для основного капіталу є така характерна ознака як знос капіталу. Знос основного капіталу поділяється на: 1. Фізичний знос – це втрата основного капіталу під дією природи або виробітку. В результаті чого він втрачає свої якості і на придатний для подальшого експлуатування. Наприклад: для виробництва гайок, завод використовує верстатний станок. Допустимо, що цей станок буде працювати 10 років. Після десяти років виробник буде змушений замінити його на новий, або по ремонтувати старий. В обох випадках виробникові потрібно буде застосувати новий основний капітал для подальшого виробництва гайок. 2. Моральний знос – це такий знос капіталу, при якому подальша експлуатація  даного предмета приносить збитки.  При моральному зносі потрібна часткова або загальна оновленість виробництва. Наприклад: Сьогодні виробник для виробництва зошитів використовує певний верстат який виготовляє 1000 шт. за годину. Через два роки на ринку появляється новий верстат, але з більшою продуктивністю (1500 шт. годину ), і меншими затратами праці. Можна зробити висновок, якщо виробник не оновить свій основний капітал, його продукція буде дорожчою і не конкурентно-здатною на ринку. 

Основою морального зносу основного капіталу  є науково-технічний прогрес, який змушує виробників до переоснащення виробництва. Для того,  щоб  частково оновити свій основний капітал підприємства роблять певні відрахування доходу в амортизаційний фонд. Амортизація – це поступове оновлення основного капіталу за допомогою відрахувань з доходу підприємства. Є два види  оновлення основного капіталу:

- довгостроковий ( весь цикл виробництва оновиться через  5-10 років). - короткостроковий ( основний капітал оновиться протягом 1 – 3 років). Будь-який виробник виробляючи певну продукцію намагається збільшувати потужність виробництва, що дає йому можливість отримувати більший прибуток при менших затратах. До показників ефективності використання основного капіталу належать показники капіталовіддачі, капіталоємності продукції, норми прибутку від функціонування основного капіталу. Показники капіталовіддачі та капіталоємності характеризують важливі вартісні співвідношення між засобами праці й обсягами виготовленої продукції.

Капіталовіддача – показник ефективності використання капіталу, який визначається відношенням обсягу виробленої за певний час продукції у грошовому вираженні до вартості основних засобів.

Капіталомісткість – співвідношення вартості основних засобів, зужитих у виробництві, до вартості продукції, виробленої за допомогою цих засобів.[11]

Таблиця 1.3.

Динаміка забезпеченості ВП НУБіП України НДГ «Ворзель» основним капіталом і його використання

Показник	2011 рік	2012 рік	2013 рік	2013 у % до 2011 рр
Вартість основного капіталу, тис. грн.	15674,272	21029,467	34975,024	223,14
На 1 га с.-г. угідь	20,15	27,03	61,47	305,06
На 1 середньорічного працівника	435,4	568,36	1028,68	236,26
Капіталовіддача, грн.	0,06	0,03	0,02	33,33
Капіталомісткість продукції, грн.	12,36	11,51	24,73	200,08
Норма прибутку, %	0,62	0,009	-0,003	-0,48

Проаналізувавши динаміку забезпеченості підприємства основним капіталом і його використання можемо зробити висновок, що вартість основного капіталу зросла на 123,14%, на 1 га сільськогосподарських угідь зросла на 205,06%, на 1 середньорічного працівника зросла на 136,26%. Також бачимо, що коефіцієнт капіталовіддачі має тенденцію до зниження, що свідчить про неефективне використання основного капіталу і за три роки знизився на 66,67%. Коефіцієнт капіталомісткості продукції має тенденцію до зростання, що свідчить про ефективне використання основного капіталу для виготовлення сільськогосподарської продукції. Норма прибутку має дуже низькі значення, при необхідному не менше 15%, і також має тенденцію до спадання, а в 2013 році взагалі має від’ємне значення і становить -0,003%. Загалом показник знизився на 162%.

Розглянемо структуру грошових надходжень, щоб дізнатись спеціалізацію ВП НУБіП України НДГ «Ворзель». Спеціалізація - це процес відособлення та створення підприємств або галузей для виробництва однорідної продукції. Зазвичай, у більшості аграрних підприємств організація виробництва передбачає розвиток однієї або двох галузей рослинництва й однієї або двох галузей тваринництва в раціональному поєднанні з додатковими та підсобними галузями. Вони формують товарну продукцію і визначають виробничий напрям підприємства.

Рівень спеціалізації найповніше характеризується питомою часткою окремих галузей в структурі товарної продукції підприємства. Він дає змогу виявити ті види продукції, з якими підприємство вступає в суспільний поділ праці. Спеціалізацію певною мірою характеризує структура валової продукції, структура виробничих і трудових затрат, структура виробничих

Спеціалізація - динамічний процес, який постійно розвивається й удосконалюється, але підхід до нього повинен бути виваженим, з детальним урахуванням особливостей виробництва.

У рослинництві через те, що окремі сільськогосподарські культури не можна за біологічними умовами висівати щорічно на одному й тому самому місці, вузька спеціалізація неможлива. Спеціалізованими можуть бути лише тепличні комбінати з виробництва овочів. Проте це не означає, що в кожному підприємстві мають бути всі галузі тваринництва й культивуватися всі районовані культури. Організація багатопрофільного виробництва і наявність великої кількості галузей призводять до їх подрібнення, а це, в свою чергу, знижує можливість запровадження прогресивних технологій, технічних комплексів, а відтак - і ефективність виробництва.

У тваринництві, де виробництво продукції безпосередньо не пов'язане з використанням основного засобу виробництва - землі, можлива вузька спеціалізація на відгодівлі великої рогатої худоби, свиней на м'ясо, виробництві яєць і м'яса птиці. Це, за суттю, підприємства промислового типу, де запроваджено індустріальні методи виробництва, галузь відокремлена від використання землі й забезпечення кормами відбувається зі сторони.

Таблиця 1.4.

Структура грошових надходжень від реалізації продукції ВП НУБіП України НДГ «Ворзель»

Показник	2011 рік		2013 рік			2013 у % до 2011 рр
	Тис. грн.	%	Тис. грн.	%
Рослинництво	70,99	2,72	33,94	1,27	47,81
Тваринництво	1872,84	71,78	986,54	36,94	52,68
Інші надходження	665,17	25,5	1650,00	61,78	248,06
Всього	2609,00	100	2670,48	100	102,36

Проаналізувавши структуру грошових надходжень від реалізації продукції бачимо, що в 2011 році підприємство спеціалізувалось на тваринництві, проте в 2013 році на реалізації іншої продукції, робіт і послуг (інші надходження), що робить рослинництво і тваринництво другорядними галузями виробництва. Також можемо зробити висновок, що по рослинництву грошові надходження зменшились на 62,19%, по тваринництву на 49,32%, а інші надходження зросли на 148,06%. Тож бачимо, що за останній рік підприємство стає збитковим і змінює свою спеціалізацію з рослинництва та тваринництва на реалізацію послуг, робіт та іншої продукції.

Проаналізувавши забезпеченість виробничими ресурсами і ефективність їх використання, а також спеціалізацію підприємства можемо перейти до результатів господарської діяльності. Кінцеві результати господарській діяльності підприємств формуються під впливом трьох основних чинників - підсумків виробничій діяльності, виражених в витратах виробництва, ринкових умов, виражених у рівні попиту і цін на продукцію підприємства, і податків. Показниками результатів діяльності підприємств є валовий виторг, прибуток і загальна рентабельність.

Прибуток, яка виступає найважливішим показником результатів господарської діяльності підприємства, формується як різниця між валовою виручкою і собівартістю виробництва і реалізації.

Рентабельність є найважливішим показником ефективності використання ресурсів. Висловлюючись через співвідношення валового прибутку й авансованого капіталу, вона може бути визначена як у вигляді абсолютної величини - R = Пв / К. (показує прибуток, що припадає на одиницю авансованого капіталу), так і відносної R = П / Ка • +100%, що характеризує ефективність використання капіталу в цілому. Рентабельність є інтегральним показником ефективності господарської діяльності, однак, будучи представленої в розширеній формі дає можливість проаналізувати вплив на ефективність багатьох факторів.[5]

Таблиця 1.5.

Результати господарської діяльності ВП НУБіП України НДГ «Ворзель»

Показник	2011 рік	2012 рік	2013 рік	2013 у % до 2011 рр
Вартість валової продукції, грн.	900320	806810	865000	96,08
На 1 га с.-г. угідь	1157,22	1037,03	1520,21	131,37
На 1 середньорічного працівника	25008,89	21805,68	25441,18	101,73

Продовження таблиці 1.5.

На 1 грн. виробничих витрат	0,7	0,44	0,61	87,14
Операційний прибуток, грн.	97200	19850	-10570	-10,87
На 1 га с.-г. угідь	124,94	23,51	-18,58	-14,87
На 1 сер. річ. працівника	2700	536,49	-310,88	-11,51
Рівень рентабельності підприємства, %	5,8	1,4	-0,8	-13,79
У тому числі: рослинництва	-54,26	13,2	-14,3	26,35
тваринництва	18,45	6,6	-3,7	-20,05

Проаналізувавши результати діяльності підприємства можемо зробити висновок, що вартість валової продукції знизилась на 3,92% в тому числі на 1 га сільськогосподарських угідь зросла на 31,37%, на 1 середньорічного працівника збільшилась на 1,73%, на 1 грн. виробничих витрат зменшилась на 12,86%. Операційний прибуток знизився на 189,13%, таким чином в 2013 році підприємство отримало збиток. В тому числі: на 1 га сільськогосподарських угідь знизився на 185,13%, на 1 середньорічного працівника зменшився на 188,49%. Відповідно рівень рентабельності теж знизився на 186,21% в тому числі: рослинництва зменшився на 73,65%, тваринництва на 119,95%.