2.3.Виручка від реалізації продукції, її структура

Процес матеріального виробництва завершується доведення готового продукту до споживача, тобто актом реалізації і являє собою завершення останньої стадії кругообігу засобів виробництва, в якій товарна вартість знову перетворюється на грошову.

Виручка являє собою суму грошових коштів, що надійшли на рахунок підприємства за реалізовану продукцію. Вона є економічною категорією, тому що висловлює грошові відносини між постачальниками і споживачами товарів і основним джерелом формування власних фінансових ресурсів підприємства. Для цілей оподаткування виручка від реалізації продукції (робіт, послуг) визначається або по мірі її оплати (при безготівкових розрахунках - по мірі надходження коштів за товари (роботи, послуги) на рахунки в установи банків, а при розрахунках готівкою - за надходженням коштів у касу), або по мірі відвантаження товарів (виконання робіт, надання послуг) і надання покупцю (замовнику) розрахункових документів.

Виручка формується в результаті: 1) поточної (основної), 2) інвестиційної та 3) фінансової діяльності підприємств.

Перша виступає у вигляді виручки від реалізації продукції, другий у вигляді фінансового результату від продажу необоротних активів, реалізації цінних паперів інших підприємств і третя - від розміщення серед інвесторів облігацій та акцій підприємства.

Реалізованої продукцією вважається або відвантажена (метод нарахувань), або оплачена (касовий метод) продукція, в залежності від облікової політики підприємства.

Підприємства в процесі фінансово-господарської діяльності можуть здійснювати планування виручки.

Розрізняють річне планування, яке ефективно при стабільній економічній ситуації (при відомому співвідношенні попиту та пропозиції, незмінному податковому, кредитному та ін законодавстві), квартальне та оперативне, використовуване для контролю за своєчасністю надходження грошей за відвантажену продукцію на рахунки підприємств.

Загальна сума виручки від основної діяльності включає виручку від реалізації продукції промислового і непромислового характеру.

Для визначення виручки необхідно знати обсяг реалізації продукції в діючих цінах без податку ПДВ, акцизів, торгових і збутових знижок та експортних тарифів.

Виручка визначається виходячи з обсягу виконаних робіт та відповідних розцінок і тарифів двома методами.

1. Методом прямого рахунку, який заснований на гарантованому попиті і припускає, що весь обсяг виробленої продукції припадає на попередньо оформлений пакет замовлень. План випуску та обсягу продукції заздалегідь ув'язані із споживчим попитом, відомі необхідний асортимент і структура випуску, встановлені відповідні ціни. У цьому випадку виручка визначається як:

В = РП х Ц

Де: В - виручка; РП - обсяг реалізованої продукції ; Ц - ціна одиниці продукції.

В даний час ці умови важко здійснимі і тому використовують другий метод. 2. Розрахунковий метод, основою якого є обсяг реалізованої продукції, що коригується на вхідні і вихідні залишки, дозволяє визначити виручку наступним чином: У = Він + Т – Ок

Де: В - виручка; Він - нереалізована залишки готової продукції на початок планованого періоду; Т - товарна продукція, призначена до випуску в планованому періоді; Ок - залишки нереалізованої готової продукції на кінець планованого періоду.

На величину виручки від реалізації впливають такі фактори, що залежать від діяльності підприємства:

а) у сфері виробництва - обсяг виробництва, його структура, асортимент продукції, якість і конкурентоспроможність продукції, ритмічність виробництва;

б) у сфері обігу - рівень застосовуваних цін, своєчасне оформлення платіжних документів, дотримання договірних умов, що застосовуються форми розрахунків.

До факторів, що не залежать від діяльності підприємства, можна віднести: порушення договірних умов поставки матеріально-технічних ресурсів, перебої в роботі транспорту, несвоєчасну оплату продукції внаслідок неплатоспроможності покупця.

Надходження виручки представляє собою завершення кругообігу коштів, а її використання - початок нового кругообігу.

Виручка використовується на оплату рахунків постачальників сировини, матеріалів, палива, енергії, покупних напівфабрикатів, комплектуючих виробів, запасних частин для ремонту. З неї виплачується заробітна плата, відшкодовується знос основних фондів, формується прибуток.[7]