2.2 Напрямками роботи відділу дорожньо-будівельних матеріалів є:
Моніторинг якості нафтових дорожніх бітумів різного виробництва стандартними і нестандартними методами; встановлення відповідності їх показників якості вимогам нормативних документів; розробка пропозицій по раціональному застосуванню бітумів в різних технологіях з урахуванням їх особливостей.
Дослідження впливу модифікаторів різних класів на властивості бітумів та асфальтобетонів, зокрема: полімерів (термоеластопластів, латексів, термопластів, терполімерів, комплексних полімерів, гумової крихти, епоксидних смол), адгезійних добавок (аніонних та катіонних ПАР), структуруючих добавок (високо та низькомолекулярних органічних сполук, природних бітумів, мак-порошку, неорганічних сполук), інгібіторів старіння (антиоксидантів, пластифікаторів), а також визначення оптимального вмісту добавок і технологічних параметрів приготування та застосування модифікованих бітумів.
Дослідження бітумних емульсій (в тому числі модифікованих), визначення їх придатності для використання в різних технологіях, підбір складів та технологічних параметрів приготування та застосування.
Надання експертних висновків про якість бітумів, бітумних емульсій та ефективність різних модифікуючих добавок.
3 Основні методи випробувань, що застосовуються у відділі дорожньо-будівельних матеріалів для дослідження бітумних вяжучих
Стандартні методи випробовування бітумних в’яжучих проводять згідно з такими технічними вимогами:
Глибина проникнення голки (пенетрація) при температурі 25 ° С, м х 10-4 (0,1 мм) визначається згідно з ГОСТ 11501
Температура розм'якшення по кільцю і кулі визначається згідно з ГОСТ 11506
Розтяжність (дуктильність) визначається згідно з ГОСТ 11505
Зміна властивостей після прогрівання визначається згідно з ГОСТ 18180
Залишкова пенетрація визначається згідно з ГОСТ 11501
Зміна температури розм'якшення визначається згідно з ГОСТ 11506
Температура крихкості визначається згідно з ГОСТ 11507
Температура спалаху у відкритому тиглі визначається згідно з ГОСТ 4333
Зчеплення зі склом визначається згідно з ДСТУ Б В. 2. 7-81
Масова частка парафінів визначається згідно з ГОСТ 17789
Розчинність в органічному розчиннику визначається згідно з ГОСТ 20739
У відділі дорожньо-будівельних матеріалів також випробовують бітумні в’яжучі за стандартними методами а також за не стандартними.
3.1 Визначення еластичності бітумів модифікованих полімерами
Еластичність БМП визначають долею зворотної деформації від деформації, при якій відбувається розрив зразка.
3.1.1 Засоби контролю і допоміжне обладнання
Засоби контролю, допоміжне обладнання, реактиви згідно з ГОСТ 11505, розділ 1.
Лінійка металева згідно з ГОСТ 427 довжиною не менше ніж 50 см, ціною поділки 0,1 см.
Термометр згідно з ГОСТ 28498.
3.1.2 Порядок підготовки і проведення випробувань
Пробу БМП випробовують згідно з ГОСТ 11505 з таким доповненням:
Після випробування зразків на розтяжність форми залишають у ванні дуктилометра або іншій ємкості на (60±2) хв. за температури (25,0±0,5) °С. Заміряють (з точністю до 0,1 см) довжину обох частин зразка БМП від вільного кінця нитки до затискувача форми.
3.1.3 Обробка результатів випробування
Показник еластичності визначають за формулою:
де Е – еластичність, %; Д – розтяжність, см; З – довжина зразка до його розтягування, см; L – сума довжин двох частин нитки після їх скорочення, см.
Еластичність визначають у відсотках до цілої величини.
Розбіжність між кожним визначенням і середньоарифметичним не повинна перевищувати 10 % від середньоарифметичного значення отриманих результатів.