2.Основні поняття, предмет, об’єкт вивчення та методи дослідження дисципліни “Міжнародний маркетинг”.

Основними термінологічними поняттями міжнародного маркетингу є:

• країна походження - це країна, де було засновано підприємство (фірму, компанію) і де розміщена головна компанія;

- країна(и) присутності (перебування), приймаюча країна – це зарубіжна країна, на ринок якої вийшла фірма (компанія);

- міжнародна фірма – це компанія, яка має виробничі потужності за кордоном, здійснює прямі і портфельні інвестиції до різних країн світу. Наявність виробничих потужностей за кордоном як критерій класифікації міжнародних фірм застосовується експертами ООН. Підприємства, які не мають потужностей за кордоном, але мають право зовнішньоекономічної діяльності вважаються суб’єктами міжнародного маркетингу. При вивченні цього курсу ми будемо застосовувати термін “міжнародна фірма” до обох типів підприємств.

Під міжнародним маркетингом розуміють як практичний вид діяльності, так і прикладну дисципліну. Дисципліна вивчає теоретичні і практичні основи маркетингової діяльності фірми (підприємства) в умовах зарубіжних ринків. І знайомитись ми будемо саме з дисципліною. Як кожна дисципліна, “Міжнародний маркетинг” має об’єкт та предмет вивчення.

Об’єктом міжнародного маркетингу виступають зарубіжні ринки.

Предмет вивчення – це ті аспекти, властивості і відносини, які вивчає дисципліна, тобто той ракурс в якому розглядається об’єкт.

Предмет міжнародного маркетингу – це співвідношення попиту і пропозицій на зарубіжних ринках, їх кон’юнктура, а також способи формування попиту на зарубіжних ринках.

Методи, які використовуються в міжнародному маркетингу:

1. Системний підхід – метод, в основі якого лежить оцінка міжнародного маркетингу як системи. Даний метод розглядає міжнародний маркетинг як елемент корпоративного стратегічного управління, який пронизує всю діяльність фірми і спрямований на її адаптацію до зовнішньої економічного, соціального, культурного та політичного середовища.

2. Економіко-математичні методи обробки маркетингової інформації – це комплекс економічних та математичних дисциплін, які застосовуються для аналізу та обробки маркетингової інформації. Даний комплекс дисциплін об’єднує економіко-статистичні методи, економіко-математичне програмування, методи дослідження операцій (теорія масового обслуговування, розподіл ресурсів, управління витратами) та економічну кібернетику.

3. Методи експертних оцінок – це евристичні (неформальні) методи, що засновані на досвіді та інтуїції спеціалістів-експертів.

4. Методи збору первинної маркетингової інформації. Цими методами є спостереження, опитування, експеримент.

3.Суб’єкти міжнародного маркетингу.

Суб’єкти міжнародного маркетингу – це особи, групи осіб, організації (підприємства, фірми, концерни, компанії), яким належить активна роль у міжнародній маркетинговій діяльності.

Отже, суб’єктами міжнародного маркетингу є:

• експортер – фірма, яка виготовляє продукцію у певній країні і продає її за межі цієї країни;

• імпортер – фірма, яка знаходиться на території однієї країни, але має постачальників та партнерів по кооперації за кордоном;

• міжнародна фірма.

Світовий ринок сьогодні – це середовище у межах якого існує велика кількість різноманітних фірм, що різняться за організаційно правовим станом, характером і масштабами діяльності, позицією та місцем на світових ринках тощо. Таке різноманіття фірм обумовлює необхідність їхньої класифікації.

В економічній літературі пропонується класифікація суб’єктів міжнародного маркетингу за такими ознаками:

• за видом господарської діяльності: - промислові, - торговельні, - страхові, - транспортні, - туристичні, - лізингові;

• за правовим статусом: - одноособові (є власністю однієї особи чи родини, які несуть відповідальність за її зобов’язаннями усім капіталом і особистим майном (малі та середні)), - партнерські (товариство з повною відповідальністю, командитне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, акціонерне товариство);

• за характером власності: - приватні (капітал однієї особи, АТ з контр. пакетом однієї особи є приватним), - державні (казенні та АТ з контрольним пакетом держави), - інші (кооперативні (пайові об’єднання споживачів) , колективні);

• за належністю капіталу та формою контролю: - національні (капітал належить підприємцям даної країни, приклад IBM), - іноземні (весь капітал або значна частина належить іноземним підприємцям, діють за законодавством країни присутності), – змішані (капітал належить підприємцям декількох країн);

• за сферою діяльності: - вітчизняні (не мають виробничих потужностей за кордоном, навіть за наявності права ЗЕД), - міжнародні (мають виробничі потужності за кордоном, здійснюють прямі і портфельні інвестиції до різних країн світу).

Промисловими є фірми, які спеціалізуються на виробництві товарів (не менше 50% обороту припадає на промислове виробництво). Як наслідок значної концентрації та інтернаціоналізації виробництва на світовому ринку, більша частина виробництва продукції та значна частина міжнародної комерційної торгівлі зосереджена в руках невеликої групи крупних промислових фірм.

Торговельні фірми здійснюють торговельно-посередницькі операції та купівлю-продаж товарів. Вони можуть бути як юридично незалежними, так і входити до системи крупних промислових компаній.

Страхові фірми здійснюють страхові операції при міжнародних морських, авіаційних, автомобільних перевезеннях.

Транспортні фірми здійснюють міжнародні перевезення вантажів та пасажирів.

Лізингові фірми спеціалізуються на наданні в оренду майна та інших цінностей.

Класифікація за видом та характером діяльності носить умовний характер.

Товариство з повною відповідальністю – це об’єднання двох або більше осіб для здійснення підприємницької діяльності з метою отримання прибутку. Всі учасники цього товариства відповідно до укладеного між ними договору діють від імені товариства і несуть додаткову солідарну відповідальність за зобов’язаннями товариства усім своїм майном. Не набула широкого поширення у світовій практиці.

Командитним товариством є господарське товариство, в якому одні учасники діють від імені товариства і несуть за його зобов’язаннями додаткову солідарну відповідальність усім своїм майном, а інші – тільки своїм вкладом. Щорічні балансові звіти таких товариств, як правило, не публікуються.

Товариство з обмеженою відповідальністю – це форма об’єднання капіталів, за якої учасники товариства несуть відповідальність за зобов’язаннями товариства тільки своїм вкладом і не несуть майном.

Акціонерне товариство – це об’єднання капіталів, що утворюються шляхом випуску акцій.