Бібліографічний список

Основна література: (1); (4); (5); (11); (13); (19); (25).

Додаткова література:. (3); (5); (10).

Тема 6. Основи правового регулювання працевлаштування і зайнятості населення

Мета: засвоєння, закріплення, поглиблення і систематизація знань про:

• поняття зайнятості населення;

• правове регулювання працевлаштування громадян України;

• державні гарантії права на вибір зайнятості в Україні;

• поняття працевлаштування та його правових форм;

• правові відносин органів державної служби зайнятості з підприємствами, установами, організаціями;

• поняття безробітного і його правового стану.

План вивчення теми

1. Поняття зайнятості населення.

2. Правове регулювання працевлаштування громадян України. Державні гарантії права на вибір зайнятості в Україні.

3. Поняття безробітного і його стан.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Законодавство України про зайнятість розглядає саме першу із трьох зазначених сфер зайнятості. Вiдповiдно до цього законодавства, зайнятість населення — це дiяльнiсть, пов’язана із задоволенням власних i суспільних потреб. Зайнятістю визнається дiяльнiсть не лише на державних підприємствах, а й в особистому, фермерському та іншому господарстві, садiвництвi; iндивiдуальна трудова дiяльнiсть; підприємництво i т. п., тобто дiяльнiсть, яка базується на право вільного володіння своєю здатністю до праці й право власності на засоби виробництва для виконання цих робіт.

Соцiально-економiчна система зайнятості виконує три функції:

• економічну — як фактор створення суспільного продукту;

• доходну — як засіб одержання трудових доходів;

• суспільну — як засіб задоволення потреби в праці.

Громадяни вільно обирають види діяльності за умови, що вони не заборонені законодавством. Така діяльність може бути і не пов'язаною з виконанням оплачуваної роботи. Вільно обираються також професія та місце роботи відповідно до своїх здібностей. Примушення до праці в будь-якій формі не допускається, за винятком випадків, що визначені законодавством. Добровільна незайнятість громадян не є підставою для притягнення їх до адміністративної або кримінальної відповідальності.

Основні принципи державної політики зайнятості населення проявляються у забезпеченні рівних можливостей усім громадянам незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, віку, політичних переконань, ставлення до релігії в реалізації права на вільний вибір виду діяльності відповідно до здібностей та професійної підготовки з урахуванням особистих інтересів і суспільних потреб; сприянні забезпеченню ефективної зайнятості, запобіганні безробіттю, створенню нових робочих місць та умов для розвитку підприємництва, координації діяльності у сфері зайнятості з іншими напрямами економічної і соціальної політики на основі державної та регіональних програм зайнятості, співробітництві професійних спілок, асоціацій та спілок підприємців, власників підприємств або уповноважених ними органів у взаємодії з органами державної виконавчої влади в розробці, реалізації та контролі за виконанням заходів, спрямованих на забезпечення зайнятості населення; міжнародному співробітництві у розв'язанні проблем зайнятості населення, включаючи працю громадян України за кордоном та іноземних громадян в Україні.

Служба зайнятості в Україні утворена Постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 1990 р. № 381 «Про створення державної служби зайнятості України». Постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 1991 р. № 47 затверджено Положення про державну службу зайнятості. Цим Положенням державна служба зайнятості визнана централізованою структурою спеціальних органів, утворених для комплексного вирішення питань регулювання зайнятості населення, професійної орієнтації, працевлаштування і соціальної підтримки тимчасово непрацюючих громадян.