- •Імітаційне моделювання
- •Віртуальні вимірювальні прилади
- •Місце лабораторного практикуму у навчанні
- •Новий напрямок у розробках сучасних комп’ютерних пристроїв
- •2.1. Послідовність виконання робіт
- •2.2. Виконання типового завдання індивідуальної практичної роботи
- •Структура виконання завдання на практичному занятті
- •2.3. Методика проведення лабораторної роботи
- •Типовий зміст звіту:
- •3.1. Призначення та основні можливості «nі Multisim 12»
- •3.2. Запуск та налагоджування «nі Multisim 12»
- •3.3. Компоненти «nі Multisim 12»
- •3.4. Інструменти «ni Multisim 12»
- •3.5. Прийоми роботи у «ni Multisim 12»
- •3.6. Користування приладами «ni Multisim 12»
- •3.6.1. Генератор слів (Word Generator)
- •Налагодження Генератора слів
- •3.6.2. Логічний аналізатор (Logic Analyzer)
- •3.6.3. Логічний перетворювач (Logic Converter)
- •3.6.4. Індикатори (Indicators)
- •3.7. Ознайомлення з «ni Multisim 12»
- •3.7.1. Тема роботи
- •3.7.2. Мета роботи
- •3.7.4. Хід роботи
- •3.7.5. Виконання лабораторної роботи
- •3.7.6. Відповіді на запитання
- •3.7.7. Висновки
- •3.8. Питання, тести для самоконтролю
- •4.1. Теоретичні відомості
- •4.2. Питання до практичної роботи 2
- •4.3. Приклади виконання лабораторної роботи 2
- •4.4. Виконання лабораторної роботи на пк
- •4.5. Відповіді на запитання
- •4.6. Висновки
- •Теоретичні відомості
- •Питання до практичної роботи 3
- •5.3. Приклади виконання лабораторної роботи 3
- •5.4. Виконання лабораторної роботи на пк
- •5.5. Відповіді на запитання
- •5.6. Висновки
- •Теоретичні відомості
- •Питання до практичної роботи 4
- •Приклади виконання лабораторної роботи 4
- •Виконання лабораторної роботи на пк
- •6.5. Відповіді на запитання
- •6.6. Висновки
- •Теоретичні відомості
- •Питання до практичної роботи 5
- •Приклади виконання лабораторної роботи 5
- •Алгоритм перетворювання
- •Виконання лабораторної роботи на пк
- •7.5. Відповіді на запитання
- •7.6. Висновки
- •8.1. Теоретичні відомості
- •Питання до практичної роботи
- •Приклади виконання лабораторної роботи 6
- •8.4. Виконання лабораторної роботи на пк
- •8.5. Висновки
- •9.1. Теоретичні відомості
- •9.2. Питання до практичної роботи
- •9.3. Приклади виконання лабораторної роботи 7
- •9.4. Виконання лабораторної роботи на пк
- •9.5. Висновки
- •Теоретичні відомості
- •Питання до практичної роботи 8
- •Приклади виконання лабораторної роботи 8
- •Виконання лабораторної роботи на пк
- •10.5. Висновки
- •Теоретичні відомості
- •Стійкі стани бфсп
- •Набори еj(δ) вхідних сигналів бфсп
- •Стани бфсп, що запам’ятовуються при еj(δ) вхідних сигналів
- •Установчі набори хі(t) вхідних сигналів
- •Однозначно встановлені стани пам’яті
- •Набори еj(δ) вхідних сигналів
- •Встановлені стани
- •Установчі набори вхідних сигналів брсп
- •Укрупнені переходи в брсп
- •Питання до практичної роботи 9
- •Приклади виконання лабораторної роботи 9
- •Виконання лабораторної роботи на пк
- •Висновки
- •Тести для перевірки працездатності брсп класу
- •Теоретичні відомості
- •0 Розряд регістра на двоступеневих брсп (n-1) розряд регістра на двоступеневих брсп
- •Порівняння регістрів
- •Питання до практичної роботи
- •Приклади виконання лабораторної роботи 10
- •Виконання лабораторної роботи на пк
- •Висновки
- •Теоретичні відомості
- •Кодування станів лічильника
- •Установчі вхідні сигнали брсп
- •Питання до практичної роботи 11
- •Приклади виконання лабораторної роботи 11
- •Виконання лабораторної роботи на пк
- •Тести для перевірки працездатності регістру зсуву на один розряд вліво
- •Висновки
- •Теоретичні відомості
- •Питання до практичної роботи 12
- •Приклади виконання лабораторної роботи 12
- •Виконання лабораторної роботи 12
- •Висновки
- •15.1. Теоретичні відомості
- •Питання до практичної роботи 13
- •15.3. Приклади виконання лабораторної роботи 13
- •Висновки
- •Рекомендована література
- •03049, Київ, вул. Миколи Лукашевича, 19
Висновки
В лабораторній роботі розглянутий метод побудови реверсивного лічильника на БРСП, що запам’ятовують 18 станів.
Розділ 15
ПРАКТИЧНА ТА ЛАБОРАТОРНА РОБОТА 13
Тема: Логічне проектування ієрархічних пристроїв. Схема реконфігуровної електронної обчислювальної машини. Методи проектування САПР «MAX + plusII» для розробки керуючих пристроїв на основі ПЛІС
15.1. Теоретичні відомості
Логічне проектування ієрархічних пристроїв
Основні поняття. У сучасний час основним напрямом для розробки високопродуктивних комп’ютерів є паралелізм і конвеєризація. На основі об’єднання цих двох напрямів розробляються сучасні обчислювальні структури супер-комп’ютер. Паралельно-конвейєрна структура таких комп’ютерів складається із деякого числа послідовних пристроїв управління (ПУ), деякого числа арифметико-логічних пристроїв (АЛП), що керуються одним ПУ, и деякого числа рівнів арифметичного конвеєра.
Характерною особливістю систем управління сучасних комп’ютерів, систем і мереж є їх багаторівнева ієрархічна структура з послідовним режимом роботи. Послідовність роботи ієрархічних систем управління обумовлюється в системному підході до проектування пристроїв зі пам’яттю на тригерах. Теоретичним фундаментом для обґрунтування такого вибору елементарних автоматів зі пам’яттю (тригерів) є теорема про структурну повноту, на основі якої була розроблена теорія логічного проектування послідовних пристроїв управління.
Поява якісно нових елементарних схем автоматної пам’яті (БФСП і БРСП) розширило обмеження елементної бази, що дозволило створити нову теорію багатофункціональних автоматів першого і другого родів та автоматів третього роду з якісно новими функціями переходів. Ієрархічні елементарні автомати (БРСП), що мають керуючий внутрішній зв’язок за рахунок е(Δ) вхідних сигналів, дозволили описати математичну модель ієрархічного дискретного пристрою. Така модель дозволяє розширити функціональні можливості ієрархічних пристроїв і прискорити їх структурну перебудову на різних рівнях обробки загальної та часткової інформації одночасно.
Структура ієрархічного абстрактного автомата (ІА) надана на рис. 15.1.
Рис. 15.1. Структура ІА
Спосіб завдання ієрархічних автоматів. Автомат зручно описувати алго-ритмічно, розглядаючи його функціонування послідовно при кожному переході з одного стану в інший в автоматному безперервному часі Ті. Наочним способом завдання автоматів з пам’яттю на тригерах є завдання їх у вигляді мікропрограм або в узагальненому вигляді як автограма.
Для алгоритмічного опису ІА з пам’яттю на БФСП з узагальненим станом, що складається з окремих станів півавтоматів Sі, застосуємо термін «поліграма» по наступним міркуванням. По-перше, термін «мікропрограма», «автограма» і інші засоби завдання автоматів зі пам’яттю на тригерах орієнтовані на опис функцій переходів в автоматах тільки у час тактового моменту t, що обмежує опис функціонування автомата підчас дії внутрішнього тактового моменту Δ автоматного неперервного часу Т. По-друге, поняття «мікропрограма», «автограма» та інші засоби завдання автоматів зі пам’яттю на тригерах орієнтовані на запам’я-товування стану в тригерних регістрах. Тому терміни «мікропрограма» і «автограма» не дозволяють описувати узагальнений стан регістрів на багаторівневих схемах пам’яті (БРСП).
Термін «поліграма» асоціюється зі схемною реалізацією управління на багаторівневих регістрах з багатофункціональною системою організації пам’яті, яку називають багаторівневою ієрархічною автоматною реалізацією. По-третє, поліграма орієнтована не тільки на перетворення інформаційних хі(t) вхідних сигналів у вихідні, але і на зміну області запам’ятання станів автомата, яка визначається еj(Δ) вхідним сигналом. Ця характерна особливість дозволяє використовувати поліграму при опису ієрархічної структури, яка здатна перетворювати інформаційні хі вхідні сигнали та ще змінювати внутрішню структуру перетвореної інформації всередині схеми пам’яті. Поліграма описує кожний стан ІА А як об’єднання аі станів півавтоматів Sі.
У кожному пункті поліграми описуються режими роботи півавтоматів Sі за один зовнішній такт Т автоматного безперервного часу. За один зовнішній такт Т ІА А сприймає вхідне слово Rk(T), яке складається із сукупності елементарних рі(Т) вхідних слів півавтоматів Sі
Під впливом вхідного слова Rk(T) ІА А здатний перейти в новий стан аk і видати вихідний сигнал Yk, який складається із сукупності Yі вихідних сигналів визначених типів півавтоматів Sі.
Синтез автомата по поліграмі
Для роботи з поліграмою треба враховувати такі умови:
1. Пункт поліграми позначається двома номерами, які позначаються в кінці літерами К і Е. Наприклад, 122К, 1Е;
2. Початковий пункт має номер 1К1Е, а інші – нумеруються до максимального номера з символом К і до максимального номера з символом Е;
3. Пукти поліграми звичайно розташовуються у порядку зростання від початкового номера з символом К, без зміни номерів з символом Е, а після зміни номера з символом Е нумерацію з символом К можна починати з початку;
4. Пункти, що створюють в поліграмі неперервну послідовність при одному номері з символом Е, зручно нумерувати безперервним рядком номерів;
5. Установчі пункти не мають конкретних номерів тому, що при підрахуванні кількості номерів в поліграмі вони не враховуються. Доцільно місце установчого пункту визначати на початку поліграми або на початку нумерації чисел з символом К при визначеному номері з символом Е.
Правильною будемо називати таку поліграму, яка будучи реалізованою в автоматі приводить при синтезі до функціонування надійної роботи пристрою, який відповідає своєму призначенню.
Завдання автомата поліграмою є творчістю розробника. Розробник перед завданням автомата, з одного боку, повинен повністю розібратися у роботі об’єкта і часових послідовностях керівних дій, які необхідні при керуванні об’єктом, а з іншого боку – володіти методами формального синтезу автоматів по поліграмі на відомій і доступній йому елементної бази.
Перевірка правильної роботи поліграми або спроектованого керівного пристрою може бути виконана засобами моделювання пристроїв на комп’ютері.
У процесі формулювання поліпрограми здійснюється своєрідний аналіз методe розв’язання задачі в системі, що проектується, розбиття розв’язання задачі на етапи, кроки і пункти, що розподілені у часі, обмірковування комплексного розв’язання задачі при реалізації усіх пунктів, кроків та етапів. Вибрані рішення в процесі формулювання поліграми звичайно багатократно переглядаються з метою досягнення найкращої організації управління об’єктом і отримання кращих показників системи (мінімум витрат, максимум швидкодії, збільшення надійності функціонування тощо).
Відповідно до специфіки численних методів програми записуються в запам’ятовуючому пристрої у вигляді послідовності три, дво або одноадресних команд (можливі і чотириадресні команди). Для запису кожної команди відводиться слово стандартної довжини (розрядності). Пам’ять комп’ютера, де розміщуються слова програми, поділяються на комірки – одна комірка для одної команди.
Команди мають такий вигляд:
Триадресна команда має в своєму складі код операції, код адреси першої комірки 1-го операнда, код адреси другої комірки 2-го операнда та код адреси третьої комірки, куди записується результат виконання команди.
Двоадресна команда має в своєму складі код операції, код адреси першої комірки 1-го операнда та код адреси другої комірки 2-го операнда, куди записується результат виконання команди.
Одноадресна команда має в своєму складі код операції, код адреси першої комірки 1-го операнда.
У чотириадресної команди використовується ще адреса коду команди.
В таких мовах програмування вищого рівня, як С++, широко застосовуються адресації команд, але не застосовується код загальної команди, тому що мова С++ орієнтована на мікропроцесорі, що побудовані на тригерах.
Програмне управління. Розглянемо узагальнення принципу програмного управління за рахунок використання можливостей багатофункціональних елементарних автоматів, який названий принципом ієрархічного програмного управління. Принцип ієрархічного програмного управління полягає у тому, що інформацію, яка є обробляючою і керуючою, можна розбити на часткову і загальну, котрі взаємопов’язані між собою керуючою інформацією від загальної керуючої інформації, що генерує вхідний сигнал, який визначає функцію належності станів до визначених блоків (рис. 15.2).
При розробці типів адресних команд на основі принципу ієрархічного програмного управління (рис. 15.2) треба в кожній адресній команді ввести додатковий код загальної команди, який дозволить визначити блок (підмножину) станів в якому буде працювати часткова керуюча інформація.
Рис. 15.2. Принцип ієрархічного програмного управління.
Розширення структури команд у мікропроцесора.
Триадресна команда має в своєму складі додатковий код загальної команди код операції, код адреси першої комірки 1-го операнда, код адреси другої комірки 2-го операнда та код адреси третьої комірки, куди записується результат виконання команди.
Адреса кожної послідовної команди подається в мікропроцесор за рахунок додавання 1 у програмному лічильнику у мікропроцесорі, який і визначає наступну адреси команди.
Команда програми за адресою, що подається із програмного лічильника (ПЛ), викликається із оперативної пам’яті і подається на регістр команд (РК) мікропроцесора і обробляється в пристрої управління (ПУ) (Рис. 15.3).
На етапі логічного проектування дискретних систем найбільші труднощі виникають при проектуванні пристроїв управління (ПУ) у зв’язку з їх нерегулярністю і малою повторюваністю окремих вузлів. Починаючи з середині 70-х років ХХ століття розв’язання цієї складної задачі здійснюється на програмовних пасивних запам’ятовуючих пристроях (ПЗП).
Матричні регулярні структури ПЗП реалізують комбінаційні схеми з деякою надмірністю. Але за рахунок своєї регулярності структури при проектуванні НВІС матрична структура реалізації функцій переключення спрощує процес проектування топології кристала НВІС.
Розглянемо основні принципи побудови автоматів при використані комбінаційних схем на ПЗП і пам’яті автомата на БРСП (рис. 15.4).
Рис. 15.3. Структурна схема процесора
Рис. 15.4. Реконфігуровний пристрій управління
Структурна схема процесора має два рівні управління поліпрограми, що виконувані одночасно в кожному циклі, в якому керований пристрій реалізує мікропрограми, а керуючий пристрій реалізує міліпрограми. У процесі роботи інструкції міліпрограми (загальних команд) в змозі одночасно змінити структуру виконання інструкцій мікрокоманд (окремих команд), що дозволяє збільшити швидкість виконання ієрархічних алгоритмів і збільшити їх гнучкість при вирішенні завдань, алгоритми яких змінюються в процесі їх вирішення. Така можливість з’являється при застосуванні в пристроях комп’ютера в якості в регістрів елементів N-рівневих схем пам’яті, які запам’ятовують одночасно загальну і окрему інформацію.
Для кожного рівня управління можна застосовувати операційний пристрій (арифметико-логічний пристрій), а також додаткову кеш-пам’ять на елементах N-рівневих схем пам’яті.
Електронна обчислювальна машина (рис. 15.5) відрізняється тим, що процесор має N-рівневі схеми пам’яті (наприклад, N = 2), регістри загального призначення (РОН), загальний арифметико-логічний пристрій (АЛП) і окреме АЛУ, яке пов’язане з відповідними блоками управління. Блоки управління ієрархічно пов’язані від загального до окремого. Блок загального управління і блок окремого управління через адресну шину зв’язані з оперативною пам’яттю.
Висновки
Розглянуто способи побудови БФСП і БРСП, принципи і методи структурної організації реконфігурвних паралельних регістрів, регістрів зсуву, лічильників і пристроїв управління, які допускають одночасну обробку загальної та окремої інформації, дають нові функціональні можливості цим пристроям і підвищують швидкодію їх перебудови.
Рис. 15.5. Реконфігуровна електронна обчислювальна машина.
