- •Заїкання: феноменологія та основні напрями реабілітації
- •2.3. Класифікація заїкання 25
- •Розділ і наукове обґрунтування і вивчення проблеми заїкання
- •Розділ 2 клініко-фізіолопчна характеристика заїкання
- •Фізіологія заїкання
- •Симптоматика заїкання
- •Класифікація заїкання
- •Порівняльна характеристика різних форм заїкання (за м. Буяновим) Клінічна характеристика різних форм заїкуватості
- •Деякі показники психічного і фізичного розвитку осіб із різними типами заїкуватості
- •Розділ з
- •3.1. Клінічне і психолого-педагогічне обстеження заїкуватих
- •3.2. Сучасні методики та технології подолання заїкання
- •Логопедична робота, спрямована на усунення мовленнєвих судом;
- •Психотерапія, спрямована на редукцію почуття тривоги у зв’язку з актом мовлення;
- •Психологічна робота, спрямована на усвідомлення свого стану і впевненості у реальній можливості одужання.
- •3.3. Профілактика заїкання
- •У профілактиці заїкуватості виділяються три основних напрями:
- •Запобігання виникненню заїкуватості у дітей;
- •Запобігання хроніфікації і рецидивів заїкуватості;
- •Запобігання порушенням соціальної адаптації.
- •Термінологічний словник
- •Сукупність педагогічних та лікувальних засобів, спрямованих на поліпшення та виправлення процесу розвитку особистості;
- •Виправлення окремих вад психофізичного розвитку.
- •Список використаних джерел
Порівняльна характеристика різних форм заїкання (за м. Буяновим) Клінічна характеристика різних форм заїкуватості
Таблиця 1
|
Невротична форма заїкання |
Неврозоподібна форма заїкання |
Неврозоподібна форма заїкання із невротичними нашаруваннями |
Мовленнєва активність |
Різко знижена |
Як правило, підвищена |
Висока до появи невротичних нашарувань, потім падає |
Локалізація судом |
Переважно дихально- вокальні |
Переважно в арти кул яцій ному апараті |
В усіх групах м’язів, пов’язаних з мовленням |
Темп мовлення |
Різний |
Тахілалія |
Тахілалія |
Виразність мовлення |
Різна |
Мовлення невиразне, монотонне, глухе |
Як і при неврозонодібній заїкуватості |
Психомоторика (включаючи логомоторику) |
Без виражених особливостей |
Незграбність, скутість і одноманітність рухів, поганий почерк, млява міміка |
Різна, сіле часто схожа на ту, що буває при йев розо гі оді б н і й заїкуватості |
Симптом Фрешельса |
Типовий |
Непостійний |
Непостійний |
Супутні рухи |
Часті, мають мінливий характер |
Дуже часті. Стереотипні |
Постійні і найчастіше одноманітні |
Фіксація на важких звуках |
Виражена |
Слабкіше, ніж при невротичній заїкуватості |
Більш-менш виражена |
Протікання заїкуватості |
Хвилеподібне, виразність заїкуватості залежить від виразності4 психотравмую- чих переживань |
Більш-менш постійне, 3 періодами погіршення, що залежать від ступеня перевтоми, мовленнєвого навантаження, соматичного стану |
Залежить від психофізіологічного стану, тому хвилеподібне |
Дислексія, дисграфія, дискалькулія |
Рідко |
Часто |
Часто |
Спрямованість в подоланні мовленнєвих порушень |
Звичайно висока, часом надмірна |
Різко знижена і |
Недостатня |
Деякі показники психічного і фізичного розвитку осіб із різними типами заїкуватості
Таблиця 2
|
Невротична форма заїкання |
Неврозоподібна форма заїкання |
Неврозоподібна форма заїкання з невротичними нашаруваннями |
Психомоторний розвиток у перші два роки життя |
Різний, часом прискорений |
Із затримкою |
Із затримкою |
Психомоторний розвиток у 3-4- річному віці |
Різний, нерідко прискорений |
Із затримкою |
Із затримкою |
Розвиток навичок самообслуговання |
Без помітних відхилень |
Із затримкою |
Із затримкою |
Ліворукість |
Як у популяції |
Часта |
Часта |
Мовленнєва патологія у близьких родичів |
Рідка |
Часта |
Часта |
Терміни й обставини появи заїкуватості |
Після психічних травм у будь- якому віці, але, як правило, у 3—'7-річному віці |
У період становлення мовлення |
Неврозоподібна заїкуватість у період становлення мовлення,а невротичні нашарування пізніше (у 2-15- річному віці) |
Вплив деяких соціальних, психічних і соматичних факторів на характер прояву різних форм заїкуватості
Таблиця З
|
Невротична форма заїкання |
Неврозоподібна форма заїкання |
Неврозоподібна форма заїкання із невротичними нашаруваннями |
Страх мовлення |
Обов’язковий для логофобічної заїкуватості |
Немає. Заїкуватість зростає внаслідок психомоторного порушення |
Як при неврозоподібній заїкуватості, потім приєднуються тривога і страх мовлення у присутності незнайомих людей |
Посилена фіксація на мовленні |
% Типова |
Немає |
Трапляється часто |
Вплив психотравмуючої ситуації |
Різко погіршує мовлення |
Впливає мало |
Впливає періодично |
Несподівана зміна ситуації |
Різко погіршує мовлення |
Не має великого значення |
Погіршує мовлення |
Соматичне захворювання |
Не впливає на мовлення |
Підсилює заїкуватість |
Підсилює заїкуватість |
Велике мовленнєве навантаження |
Погіршує мовлення залежно від психотравмуючої ситуації |
Підсилює заїкуватість |
Підсилює заїкуватість |
Органічне ураження головного мозку |
Істотно не погіршує заїкуватість |
Різко підсилює заїкуватість |
Підсилює заїкуватість |
Фізичне ослаблення |
Не впливає на заїкуватість |
Різко підсилює заїкуватість |
Підсилює заїкуватість |
Емоційно-вольова незрілість |
Істотно не впливає на плин заїкуватості |
Заважає подоланню хворим мовленнєвого дефекту |
Заважає подоланню мовленнєвого розладу |
Дані параклінічних обстежень при різних формах заїкуватості
Таблиця 4
|
Невротична форма заїкання |
Неврозоподібна форма заїкання |
Неврозоподібна форма заїкання із невротичними нашаруваннями |
Рентгенограма |
Частіше без особливостей |
Переважає субкомпенсована гідроцефалія |
Часто субкомпенсована гідроцефалія |
вольової сфери, яка виявилась у легковажності, переважанні ігрових інтересів, швидкій перенасичуваності, невмінні довести справу до кінця. Це підлітки із слабкою волею, які потребують постійного контролю. Діти з гіпогеніталізмом, емоційно-вольова сфера яких проявляється у надзвичайній наївності, балакучості, нездібності до активних дій. Вони погоджуються з усім або коментують вчинки інших. Отже, приблизно кожний четвертий заїкуватий підліток відставав у своєму емоційно-вольовому розвитку.
0 5 група. Сюди віднесені 30-35 % підлітків, у яких не спостерігалося дефектів особистості, приблизно у 15 % із них були наявними ознаки акцентуації гальмівного типу. До цієї ж групи віднесені логопати із загостренням особливостей, які зумовлені пубертатною кризою.
Незважаючи на те, що у обстежених заїкання протікало досить тяжко, лише у 10 % хворих виявились ознаки патологічного формування особистості гальмівного типу.
Отже, на думку вченого, немає єдиної специфічної особливості особистості. Хоч у логопатів переважають гальмівні властивості характеру, вони мають різне походження, ступінь вияву, різний клінічний зміст. Особисті особливості заїкуватих підлітків мають широкий діапазон: від звичайних та акцентованих рис до грубих психопатологічних порушень. Ці хворі вимагають диференційованого підходу.
Електро- енцефлограма |
Як в популяції |
Переважають органічні зміни, нерідко 3 підвищеною судомною готовністю |
Як і при неврозоподібній заїкуватості, але в меншому ступені |
Стан ЛОР- органів |
Як в популяції |
Часті захворювання ЛОР-органів |
Рідше, ніж при неврозоподібній заїкуватості |
Особливості особистості заїкуватих
Дані літературних джерел у галузі цього питання дуже суперечливі. М. Буянов при обстеженні пацієнтів психіатричної лікарні дійшов висновків, що серед обстежених з різною мовленнєвою патологією (невротичною, неврозоподібною, мішаною формами) було 75-80 % чоловічої та 20-25 % жіночої статі. Це свідчить про те, що заїкання переважає у чоловіків. У дослідженні М. Буянова хворі були умовно поділені на 5 груп, залежно від домінування тих чи інших особливостей особистості.
01 група. Увійшли 3-6 % пацієнтів, характеру яких були притаманні психопатичні властивості. Це, головним чином підлітки з гальмівними (астенічними, шизоїдними, тривожними) рисами характеру.
0 2 група. Підлітки із залишковими явищами раннього органічного ураження ЦНС- — 35-45 % хворих. Також виділяють хворих із психоорганічним синдромом зі психоподібними проявами. Окрім цього у всіх хворих спостерігався церебрастенічний та гіпердинамічний неврозоподібний синдроми.
0 3 група. Сюди були внесені 5-6 % логопатів, у яких було нев- розоподібне заїкування у поєднанні із шизофренією, епілепсією (при яких спостерігаються відповідні зміни особистості).
0 4 група. Складалась з підлітків, яким були притаманні риси психічного інфантилізму, 5 % — хворі з дисгармонічним інфантилізмом, 5 % — з гіпогенітальним, 15-20 % — гармонічний інфантилізм. При гармонічному інфантилізмі наявна незрілість емоційно-