Організаційно-методичні вказівки:
Практичне заняття – це форма навчального заняття, під час якого викладач організує детальний розгляд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни шляхом індивідуального виконання студентами спеціально сформованих завдань та формує вміння і навички практичного застосування цих положень.
Практичні заняття проводяться в аудиторіях, класах та вартових містечках.
Проведення практичного заняття ґрунтується на попередньо підготовленому навчально-методичному матеріалі,
Указані методичні засоби, під керівництвом начальника (заступника начальника) кафедри готуються викладачем, якому доручено проведення практичних занять.
Під час проведення практичного заняття навчальна група, у разі необхідності, може поділятися на підгрупи.
2. Викладач повинен старанно готувати та на високому науковому та організаційному рівні проводити заняття з студентами (курсантами) та добиватися їх ефективності, знати моральні, ділові та морально-психологічні якості студентів (курсантів) та використовувати при навчанні і вихованні індивідуальний підхід до кожного.
3. Викладач повинен виконувати всі положення розпорядку денного факультету.
4. Викладач повинен написати план проведення заняття та затвердити його у начальника кафедри за три дні до початку заняття, підготувати спільно з допоміжним персоналом кафедри необхідне матеріальне забезпечення яке потрібно на заняття та підготувати клас до початку проведення заняття.
5. Студенти повинні прибувати на заняття в військової формі одягу та мати зошити та канцелярське приладдя.
6. При проведенні заняття викладач повинен суворо дотримуватися розрахунків навчального часу, які рекомендовані методичною розробкою.
Навчальні питання :
Навчальне питання – : «Способи орієнтування карти та визначення точки стояння».
Навчальне питання – «Нанесення на карту цілей, орієнтирів, елементів бойового порядку та цілевказівка за картою».
Навчальне питання – «Підготовка до орієнтування і орієнтування під час руху та особливості орієнтування за різноманітних умов місцевості».
1. «Способи орієнтування карти та визначення точки стояння». Способи орієнтування карти
Значення карти як засобу орієнтування особливо зросло у сучасному бою, де підрозділи швидко пересуваються на значні відстані вдень і вночі, часто діють розрізнено і самостійно вирішують бойові завдання.
Орієнтування за картою шляхом звірення її з місцевістю на теперішній час є основним способом орієнтування. Обладнання бойових машин навігаційною апаратурою аж ніяк не применшує значення карти: апаратура лише частково автоматизує процес орієнтування за нею на місцевості.
Орієнтувати карту - це означає розвернути її так, щоб лінії місцевості співпадали з лініями карти або ж були паралельними до них.
Способи орієнтування карти:
по лінії місцевості;
за напрямком на орієнтир;
за компасом;
за небесними світилами.
По лінії місцевості (мал. 1). Карту повертають так, щоб лінія умовного знака місцевого предмета на карті, наприклад, дороги, співпала з напрямком самого предмета на місцевості, а зображення всіх об’єктів, розміщених праворуч та ліворуч від неї; знаходилися б з того ж боку, що й на місцевості.
мал. 1. Орієнтування карти по лінії місцевості
За напрямком на орієнтир. (мал. 2) Цей спосіб застосовується в тому випадку, коли точка стояння вже відома і з неї видно орієнтир, який позначено на карті. Карту повертають так, щоб напрямок з точки стояння на орієнтир співпав з відповідним напрямком на місцевості.
Для точнішого орієнтування карти до цих точок прикладають лінійку і по ній візують на орієнтир.
мал. 2. Орієнтування карти за напрямком на орієнтир
За компасом. Спосіб застосовують, як правило, на місцевості, складній для орієнтування (ліс, хуртовина, туман, будь-яка невідповідність карти місцевості, тощо). Для приблизного орієнтування компасом визначають напрям на північ, а потім верхню сторону рамки карти спрямовують на північ.
Більш точно карту орієнтують за величиною магнітного схилення або за величиною поправки напряму. Компас знімають з гальма і встановлюють на бокову рамку карти (істинний меридіан) так, щоб нуль компасу було направлено на північ (мал. 3 6). Далі компас разом з картою повертають у горизонтальній площині, доки стрілка не вкаже величину магнітного схилення для даного аркуша карти.
Зручніше компас ставити не на істинний меридіан, а на вертикальну лінію координатної сітки. Тоді стрілка компасу повинна показати величину поправки напряму для даного аркуша карти (мал. 3 а).
У разі, якщо поправка напряму (магнітне схилення) менша за 3°, тобто дорівнює одній поділці шкали компасу, її під час орієнтування не враховують.
мал. 3. Орієнтування карти за допомогою компаса.
За небесними світилами (Сонцем. Полярною зіркою, Місяцем) карту орієнтують приблизно. Спочатку визначають за небесними світилами напрям на північ і намічають у цьому напрямку який-небудь орієнтир. Далі повертають карту так, щоб її верхня (північна) рамка була спрямована на цей орієнтир.