Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Введення.doc
Скачиваний:
17
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
11 Мб
Скачать
☆

I зображенi на рис. 2.3.

Рис. 2.3 – Перехідні процеси напруги на активному опорі та індуктивності

Величину L/R=L називають постiйною часу RL-ланки. Графiчно постiйна часу визначається довжиною пiддотичної в довiльнiй точцi кривої ісв або UL (рис. 2.4).

Постiйна часу характеризує швидкiсть протiкання процесу в колi. Чим менша постiйна часу , тим швидше протiкає перехiдний процес, i навпаки. Величина визначається як час, протягом якого вiльний струм (напруга) змiниться в е=2.718 раз порiвняно з своїм початковим значенням.

Теоретично для закiнчення перехiдного процесу потрiбен нескiнченно довгий промiжок часу. Практично можна вважати, що вiн закiнчується через t=(35) .

Рис. 2.4 – Графічне визначення постійної часу

Перехiдний процес в RC ланцi (рис. 2.5) описується диференцiальним рівнянням:

Розв'язок цього рiвняння має вигляд:

Рис. 2.5 – Перехідний процес в RC ланці

Якщо конденсатор не був заряджений (тобто Uc(0)=0), напруга на ємностi пiсля завершення перехiдного процесу рiвна U0. Це означає, що вимушена складова Uc вим=U0.

При t=0, Uc(0)=0, тому постiйна iнтегрування A=-U0.

Напруга на ємностi (рис. 2.6, а) змiнюється у вiдповiдностi з виразом

Тут постiйна часу для RC ланки визначається, як =RC. Струм в колі:

показаний на рис. 2.6, б.

а) б)

Рис. 2.6 – Перехідний процес напруги а) і струму б) в RC ланці

3 ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ЧАСТИНА

Експериментальна частина виконується в середовиші Multisim-11.

Схеми для дослідження зображені на рис. 3.1 (1, 2, 3 та 4).

На RL та RC схеми подаються прямокутнi iмпульси вiд генератора. Частота сигналу вибирається такою, щоб тривалiсть iмпульса і була в 510 разiв бiльшою від постійних часу ланок L i c.

Рис. 3.1 – Схеми для еспериментальних досліджень

3.1 Порядок проведення експерименту в середовищі Multisim-11

1. Запустити програму Multisim-11.

2. Скласти схему для дослідження, що зображена на рис. 3.2. Параметри елементів схеми вибираються відповідно до віріанту згідно таблиці 3.1.

Рис. 3.2 – Приклад вікна програми Multisim-11 із схемою дослідження

Таблиця 3.1

Варіанти завдань до виконання лабораторної роботи

№ варіанту

RC ланка

RL ланка

інтегруюча

диференціююча

інтегруюча

диференціююча

R

С

R

С

R

L

R

L

1

487

0,1 мк

2,7 к

560 н

487

1 м

2,7 к

820 мк

2

1 к

0,15 мк

680

0,68 мк

1 к

10 м

680

330 мк

3

10 к

470 н

1 к

6,8 н

10 к

13 м

1 к

33 м

4

680

150 н

3,6 к

680 п

680

13 м

3,6 к

1,2 м

5

3,4 к

0,33 мк

4,7 к

68 п

3,4 к

300 мк

4,7 к

4,7 м

6

10 к

47 н

10 к

47 п

10 к

47 м

10 к

68 м

7

14 к

470 н

7,2 к

13 н

14 к

68 м

7,2 к

42 м

8

3,6 к

0,01 мк

2,1 к

10 н

3,6 к

680 мк

2,1 к

1,6 м

9

420

0,33 мк

3,9 к

1 н

420

560 мк

3,9 к

4,2 м

10

8,2 к

680 н

390

15 н

8,2 к

56 м

390

39 м

11

2,7 к

560 н

487

0,1 мк

2,7 к

820 мк

487

1 м

12

680

0,68 мк

1 к

0,15 мк

680

330 мк

1 к

10 м

13

1 к

6,8 н

10 к

470 н

1 к

33 м

10 к

13 м

14

3,6 к

680 п

680

150 н

3,6 к

1,2 м

680

13 м

15

4,7 к

68 п

3,4 к

0,33 мк

4,7 к

4,7 м

3,4 к

300 мк

16

10 к

47 п

10 к

47 н

10 к

68 м

10 к

47 м

17

7,2 к

13 н

14 к

470 н

7,2 к

42 м

14 к

68 м

18

2,1 к

10 н

3,6 к

0,01 мк

2,1 к

1,6 м

3,6 к

680 мк

19

3,9 к

1 н

420

0,33 мк

3,9 к

4,2 м

420

560 мк

20

390

15 н

8,2 к

680 н

390

39 м

8,2 к

56 м

3. Визначити постійну часу для ланки та встановити відповідно параметри прямокутних імпульсів генератора.

4. Налаштувати осцилограф так, щоб на екрані було видно 2-5 перехідних процесів.

5. Зберегти вигляд вікна програми та вставити його в звіт. На вікні має бути видно схему експерименту, лицеву панель генератора та осцилографа (з осцилограмою перехідного процесу в ланці). Приклад вікна зображено на рис. 3.3.

6. Експеримент повторити чотири рази для кожного типу ланок.

Рис. 3.3 – Приклад збереженого вікна програми Multisim-11 з результатами експерименту

5 ЗМIСТ ЗВIТУ

Звiт повинен мiстити:

1. Мету роботи.

2. Дослідження перехідних процесів в RC та RL ланках на макетах

2.1 Схема проведення експерименту на макетах.

2.2 Результати розрахункiв постійних часу.

2.3 Зарисовані осцилограми перехідних процесів.

3. Дослідження перехідних процесів в RC та RL ланках в середовищі Multisim-11.

3.1 Чотири вигляди вікна програми Multisim-11, на яких зображено схеми експерименту, лицеву панель генератора та осцилографа (з осцилограмою перехідного процесу в ланці).

4. Висновки.

6 КОНТРОЛЬНI ЗАПИТАННЯ

1. Класичний метод розв'язку лiнiйного диференцiального

рiвняння.

2. Основнi закони комутацiї.

3. Як змiнюється струм в RL-ланцi при пiд'єднаннi постiйної напруги?

4. Як змiнюється напруга на ємностi i струм при пiд'єднаннi RC-ланки до джерела постiйної напруги?

5. Як визначаються постiйнi часу RL та RC ланок?

6. Що характеризує постійна часу?

Лабораторна робота №6

ДОСЛІДЖЕННЯ НАПІВПРОВІДНИКОВИХ ДІОДІВ І СТАБІЛІТРОНІВ

1 МЕТА РОБОТИ

Зняття і аналіз вольтамперних характеристик напівпровідникового випрямного діода і стабілітрона, визначення їх параметрів за знятими характеристиками.

2 ОСНОВНI ТЕОРЕТИЧНI ПОЛОЖЕННЯ

2.1 Напівпровідникові діоди

Напівпровідники – це широкий клас речовин, які за своєю електропровідністю займають проміжне положення між металами і діелектриками.

Основні властивості напівпровідників такі:

а) їх електропровідність і концентрація носіїв струму суттєво залежать від зовнішніх впливів (температури, опромінення тощо);

б) з підвищенням температури електропровідність напівпровідників зростає з перенесенням речовини (їх провідність має електронний і дірковий характер).

Властивості кристалічних напівпровідників задовільно пояснюються зонною теорією твердого тіла. Енергетичний спектр електронів в напівпровідниках обумовлений їх взаємодією не тільки з своїм атомом, а й з сусідніми. Це приводить до утворення так званих енергетичних зон (дозволених та заборонених).

Зонна структура напівпровідника є енергетичною діаграмою і визначає розподіл електронів за енергіями. Ширина дозволених зон становить кілька електрон-вольт. Кожна з дозволених зон складається з великого, але скінченого, числа енергетичних рівнів. Вони визначаються кількістю атомів у кристалі, дискретні енергетичні рівні яких при розщепленні утворюють дану зону. Зона, яка містить N рівнів може згідно з принципом Паулі містити 2N електронів. Зона, що складається з повністю заповнених електронами рівнів, називається валентною, тобто валентна зона – це сукупність значень енергії електронів, які здійснюють ковалентні зв'язки. Зона, для якої не всі рівні зайняті електронами називається вільною, або зоною провідності (рис. 2.1, а), тобто зона провідності – це сукупність дозволених значень енергії електронів.

Валентна зона відокремлена від зони провідності певним інтервалом енергії W, який називається забороненою зоною, тобто заборонена зона – це сукупність значень енергії, яких не можуть мати електрони провідності.

У напівпровідників при Т=0 К валентна зона повністю заповнена електронами, а зона провідності повністю вільна (рис. 2.1, б).

а) б)

Рис. 2.1 – До пояснення принципу роботи напівпровідників відповідно до зонної теорії твердого тіла

З підвищенням температури інтенсивність теплового руху зростає і електрон може дістати додаткову кінетичну енергію (порядку kТ) для переходу в зону провідності. У валентній зоні звільняються квантові стани, не зайняті електронами. Такі вакантні стани називаються дірками. Провідність, зумовлену рухом дірок у валентній зоні, називають дірковою p-типу, на відміну від звичайної електронної провідності n-типу. Слід підкреслити, що дійсними носіями струму є електрони, а не формально введені дірки. Напівпровідники з електронною і дірковою провідностями називаються власними. Підкреслимо, що у власних напівпровідників електропровідність виникає при значних температурах за рахунок появи однакової кількості вільних електронів і дірок, які виникають в результаті звільнення частиною електронів парних ковалентних зв'язків атомів напівпровідникового кристалу.

Введенням в чистий напівпровідник певних домішок дістають домішкову провідність n- або p-типу. Домішкова провідність n-типу виникає внаслідок заміщення частини атомів чистого напівпровідника домішковими атомами з вищою валентністю, при цьому зайвий валентний електрон домішкового атома не бере участі в ковалентних зв'язках і стає вільним електроном провідності.

Домішкова провідність p-типу виникає при заміщенні частини атомів напівпровідника атомами домішок з нижчою валентністю. При цьому електрон, якого не вистачає для створення ковалентного зв'язку, захоплюється із сусіднього зв'язку між атомами чистого напівпровідника, на місці якого і виникає дірка.

Розглянемо явища, які відбуваються в місці переходу напівпровідникового кристала з провідністю n до кристала з провідністю р (рис. 2.2, а). Такий перехід може бути створений у напівпровідниках за допомогою введення домішок. Внаслідок теплового руху через місце контакту відбувається взаємний перехід електронів і дірок в протилежних напрямках. Контактна область напівпровідника n-типу втрачає електрони і тому заряджається позитивно. Водночас контактна область напівпровідника p-типу заряджається негативно. Поблизу межі поділу утворюється подвійний електричний шар (запірний), який створює контактне електричне поле, що перешкоджає подальшій однобічній дифузії електронів в напрямі n-р і дірок у протилежному напрямі. Концентрація вільних носіїв заряду в контактному шарі внаслідок їх рекомбінації набагато менша, ніж в об'ємі напівпровідника, тому цей шар називають запірним.

Прикладемо до р-n переходу зовнішнє електричне поле так, щоб струм проходив від області р-типу до області n-типу (рис. 2.2, б). Дірки і електрони почнуть переміщуватись у напрямі до контакту. Опір запірного шару внаслідок збільшення концентрації носіїв струму зменшиться і через контакт піде більший струм. Цей напрям струму називається прямим.

Прикладемо до р-n переходу зовнішнє електричне поле в напрямі від області n-типу до області p-типу. Під дією зовнішнього поля дірки і електрони рухатимуться вглиб відповідних напівпровідників, зона запірного шару збільшиться, а тому зростає його опір. Сила струму, що проходить через контакт зменшиться. Такий напрям називається запірним або зворотним. На цих властивостях р-n переходу ґрунтується дія напівпровідникового діода (двохелектродного напівпровідникового приладу).

a)

б)

Рис. 2.2 – Принцип роботи напівпровідникового діода

Випрямні діоди широко використовуються для випрямлення промислового струму. Виготовляють їх з напівпровідників, що мають великий опір (германій, кремній, селен, а також СuО2).

Найефективнішими є германієві та кремнієві діоди, ККД яких досягає 98%, і селенові – ККД 70%.

Метою лабораторної роботи є зняття основної характеристики напівпровідникового діода – вольт-амперної.

Якщо до p-n – переходу підключити зворотну напругу, то при певному її значенні перехід пробивається. Розрізняють три види пробою: тунельний, лавинний і тепловий (рис. 2.3). Перші два пов'язані із збільшенням напруженості електричного поля в переході, а третій – із збільшенням розсіюваної потужності і, відповідно, температури.

У основі тунельного пробою лежить тунельний ефект, тобто «просочування» електронів крізь тонкий потенціальний бар'єр переходу. В основі лавинного пробою лежить «розмноження» носіїв в сильному електричному полі n області переходу. Електрон і дірка, прискорені полем на довжині вільного пробігу, можуть розірвати один з ковалентних зв'язків напівпровідника. В результаті народжується нова пара електрон-дірка і процес повторюється вже за участю нових носіїв. При достатньо великій напруженості поля, коли початкова пара носіїв в середньому породжує більше ніж одну нову пару, іонізація набуває лавинного характеру, подібно до самостійного розряду в газі. При цьому струм обмежуватиметься тільки зовнішнім опором. Явища пробою знаходять практичне застосування в стабілітронах – приладах, призначених для стабілізації напруги.

В основі теплового пробою лежить саморозігрів переходу при протіканні зворотного струму. Із зростанням температури зворотні струми різко зростають, відповідно збільшується потужність, що розсіюється в переході, це викликає додаткове зростання температури і т. д. Як правило, тепловий пробій не має самостійного значення: він може початися лише тоді, коли зворотний струм вже набув достатньо великого значення в результаті лавинного або тунельного пробою.

Рис. 2.3 – Вольт-амперна характеристика діода: а – лавинний пробій; б – тунельний пробій; в – тепловий пробій

Дослідження прямої гілки ВАХ діодів може бути проведене за допомогою схеми на рис. 2.4. Вона складається з джерела струму I, амперметра А, досліджуваного діода VD і вольтметра V для вимірювання падіння напруги на діоді.

Рис. 2.4 – Схема для дослідження прямої гілки ВАХ діода

Для дослідження зворотної гілки ВАХ діода використовується схема на рис. 2.5. У ній замість джерела струму використовується джерело напруги Ui із захисним резистором Rz для обмеження струму через діод у разі його пробою.

Рис. 2.5 – Схема для дослідження зворотної гілки ВАХ діода

Найбільш поширені дві групи германієвих і кремнієвих діодів – випрямні і імпульсні.

Випрямні діоди, в яких використовується основна властивість р-п - переходу, – його однобічна електропровідність, застосовують головним чином для випрямлення змінного струму в діапазоні частот від 50 Гц до 100 кГц. Імпульсні діоди застосовують в схемах електронних пристроїв, що працюють в імпульсних режимах.

Аналіз типових ВАХ діодів (рис. 2.6) показує, що пряма напруга Uпр на германієвому діоді майже в два рази менша, ніж на кремнієвому, при однакових значеннях прямого струму Iпр, а зворотний струм Iзв кремнієвого діода значно менший за зворотній струм германієвого діода при однаковій зворотній напрузі. До того ж, германієвий діод починає проводити струм при нікчемно малій прямій напрузі Uпр, а кремнієвий – лише при Uпр = 0,4…0,5 В.

Рис. 2.6 – Типові ВАХ діодів

Виходячи з цих властивостей, германієві діоди застосовують як в схемах випрямлення змінного струму, так і для обробки сигналів малої амплітуди (до 0,3 В), а кремнієві, найбільш поширені – як в схемах випрямлення, так і в схемах пристроїв, в яких зворотний струм недопустимий або має бути нікчемно малим. Крім того, кремнієві діоди зберігають працездатність до температур навколишнього середовища 125 ... 150 °С, тоді як германієві можуть працювати лише до 70 °С.

Основні параметри випрямного діода наводяться в його технічному паспорті і порівнюються (для ухвалення рішення його використання в схемі електронного пристрою) з параметрами, визначеними за знятими характеристиками:

- пряма постійна напруга Uпр при визначеному для кожного діода прямому постійному струмі Iпр;

- зворотний струм Iзв при певній зворотній постійній напрузі Uзв;

- максимально допустима зворотна напруга Uзв.max. Перевищення Uзв.max переводить діод в режим пробою;

- максимально допустимий прямий струм Iпр.max, зазвичай визначається як середній за період прямий струм в схемі однонапівперіодного випрямляча.