- •6.050901 – Радіотехніка
- •Правила техніки безпеки при виконанні лабораторних робіт
- •Строго дотримуйтесь цих правил – це запорука вашої безпеки та безпеки ваших товаришів.
- •2.2 Програмний пакет моделювання електронних схем Мultisim-11
- •Visibility (Доступність) – дає можливість приховати або відображувати додаткові шари коментарів.
- •3 Експериментальна частина
- •Варіанти завдань до виконання лабораторної роботи
- •2.2 Вимірювання струму і напруги
- •2.4 Вимірювання кута зсуву фаз
- •2.3 Вимірювання опорів
- •3.2 Завдання 2
- •3.2 Завдання 2
- •I зображенi на рис. 2.3.
- •Варіанти завдань до виконання лабораторної роботи
- •2.2 Стабілітрон
- •3. Експериментальне дослідження
- •3.1 Завдання 1
- •Перелік рекомендованих джерел
I зображенi на рис. 2.3.
Рис. 2.3 – Перехідні процеси напруги на активному опорі та індуктивності
Величину L/R=L називають постiйною часу RL-ланки. Графiчно постiйна часу визначається довжиною пiддотичної в довiльнiй точцi кривої ісв або UL (рис. 2.4).
Постiйна часу характеризує швидкiсть протiкання процесу в колi. Чим менша постiйна часу , тим швидше протiкає перехiдний процес, i навпаки. Величина визначається як час, протягом якого вiльний струм (напруга) змiниться в е=2.718 раз порiвняно з своїм початковим значенням.
Теоретично для закiнчення перехiдного процесу потрiбен нескiнченно довгий промiжок часу. Практично можна вважати, що вiн закiнчується через t=(35) .
Рис. 2.4 – Графічне визначення постійної часу
Перехiдний процес в RC ланцi (рис. 2.5) описується диференцiальним рівнянням:
Розв'язок цього рiвняння має вигляд:
Рис. 2.5 – Перехідний процес в RC ланці
Якщо конденсатор не був заряджений (тобто Uc(0)=0), напруга на ємностi пiсля завершення перехiдного процесу рiвна U0. Це означає, що вимушена складова Uc вим=U0.
При t=0, Uc(0)=0, тому постiйна iнтегрування A=-U0.
Напруга на ємностi (рис. 2.6, а) змiнюється у вiдповiдностi з виразом
Тут постiйна часу для RC ланки визначається, як =RC. Струм в колі:
показаний на рис. 2.6, б.
а) б)
Рис. 2.6 – Перехідний процес напруги а) і струму б) в RC ланці
3 ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ЧАСТИНА
Експериментальна частина виконується в середовиші Multisim-11.
Схеми для дослідження зображені на рис. 3.1 (1, 2, 3 та 4).
На RL та RC схеми подаються прямокутнi iмпульси вiд генератора. Частота сигналу вибирається такою, щоб тривалiсть iмпульса і була в 510 разiв бiльшою від постійних часу ланок L i c.
Рис. 3.1 – Схеми для еспериментальних досліджень
3.1 Порядок проведення експерименту в середовищі Multisim-11
1. Запустити програму Multisim-11.
2. Скласти схему для дослідження, що зображена на рис. 3.2. Параметри елементів схеми вибираються відповідно до віріанту згідно таблиці 3.1.
Рис. 3.2 – Приклад вікна програми Multisim-11 із схемою дослідження
Таблиця 3.1
Варіанти завдань до виконання лабораторної роботи
№ варіанту |
RC ланка |
RL ланка |
||||||
інтегруюча |
диференціююча |
інтегруюча |
диференціююча |
|||||
R |
С |
R |
С |
R |
L |
R |
L |
|
1 |
487 |
0,1 мк |
2,7 к |
560 н |
487 |
1 м |
2,7 к |
820 мк |
2 |
1 к |
0,15 мк |
680 |
0,68 мк |
1 к |
10 м |
680 |
330 мк |
3 |
10 к |
470 н |
1 к |
6,8 н |
10 к |
13 м |
1 к |
33 м |
4 |
680 |
150 н |
3,6 к |
680 п |
680 |
13 м |
3,6 к |
1,2 м |
5 |
3,4 к |
0,33 мк |
4,7 к |
68 п |
3,4 к |
300 мк |
4,7 к |
4,7 м |
6 |
10 к |
47 н |
10 к |
47 п |
10 к |
47 м |
10 к |
68 м |
7 |
14 к |
470 н |
7,2 к |
13 н |
14 к |
68 м |
7,2 к |
42 м |
8 |
3,6 к |
0,01 мк |
2,1 к |
10 н |
3,6 к |
680 мк |
2,1 к |
1,6 м |
9 |
420 |
0,33 мк |
3,9 к |
1 н |
420 |
560 мк |
3,9 к |
4,2 м |
10 |
8,2 к |
680 н |
390 |
15 н |
8,2 к |
56 м |
390 |
39 м |
11 |
2,7 к |
560 н |
487 |
0,1 мк |
2,7 к |
820 мк |
487 |
1 м |
12 |
680 |
0,68 мк |
1 к |
0,15 мк |
680 |
330 мк |
1 к |
10 м |
13 |
1 к |
6,8 н |
10 к |
470 н |
1 к |
33 м |
10 к |
13 м |
14 |
3,6 к |
680 п |
680 |
150 н |
3,6 к |
1,2 м |
680 |
13 м |
15 |
4,7 к |
68 п |
3,4 к |
0,33 мк |
4,7 к |
4,7 м |
3,4 к |
300 мк |
16 |
10 к |
47 п |
10 к |
47 н |
10 к |
68 м |
10 к |
47 м |
17 |
7,2 к |
13 н |
14 к |
470 н |
7,2 к |
42 м |
14 к |
68 м |
18 |
2,1 к |
10 н |
3,6 к |
0,01 мк |
2,1 к |
1,6 м |
3,6 к |
680 мк |
19 |
3,9 к |
1 н |
420 |
0,33 мк |
3,9 к |
4,2 м |
420 |
560 мк |
20 |
390 |
15 н |
8,2 к |
680 н |
390 |
39 м |
8,2 к |
56 м |
3. Визначити постійну часу для ланки та встановити відповідно параметри прямокутних імпульсів генератора.
4. Налаштувати осцилограф так, щоб на екрані було видно 2-5 перехідних процесів.
5. Зберегти вигляд вікна програми та вставити його в звіт. На вікні має бути видно схему експерименту, лицеву панель генератора та осцилографа (з осцилограмою перехідного процесу в ланці). Приклад вікна зображено на рис. 3.3.
6. Експеримент повторити чотири рази для кожного типу ланок.
Рис. 3.3 – Приклад збереженого вікна програми Multisim-11 з результатами експерименту
5 ЗМIСТ ЗВIТУ
Звiт повинен мiстити:
1. Мету роботи.
2. Дослідження перехідних процесів в RC та RL ланках на макетах
2.1 Схема проведення експерименту на макетах.
2.2 Результати розрахункiв постійних часу.
2.3 Зарисовані осцилограми перехідних процесів.
3. Дослідження перехідних процесів в RC та RL ланках в середовищі Multisim-11.
3.1 Чотири вигляди вікна програми Multisim-11, на яких зображено схеми експерименту, лицеву панель генератора та осцилографа (з осцилограмою перехідного процесу в ланці).
4. Висновки.
6 КОНТРОЛЬНI ЗАПИТАННЯ
1. Класичний метод розв'язку лiнiйного диференцiального
рiвняння.
2. Основнi закони комутацiї.
3. Як змiнюється струм в RL-ланцi при пiд'єднаннi постiйної напруги?
4. Як змiнюється напруга на ємностi i струм при пiд'єднаннi RC-ланки до джерела постiйної напруги?
5. Як визначаються постiйнi часу RL та RC ланок?
6. Що характеризує постійна часу?
Лабораторна робота №6
ДОСЛІДЖЕННЯ НАПІВПРОВІДНИКОВИХ ДІОДІВ І СТАБІЛІТРОНІВ
1 МЕТА РОБОТИ
Зняття і аналіз вольтамперних характеристик напівпровідникового випрямного діода і стабілітрона, визначення їх параметрів за знятими характеристиками.
2 ОСНОВНI ТЕОРЕТИЧНI ПОЛОЖЕННЯ
2.1 Напівпровідникові діоди
Напівпровідники – це широкий клас речовин, які за своєю електропровідністю займають проміжне положення між металами і діелектриками.
Основні властивості напівпровідників такі:
а) їх електропровідність і концентрація носіїв струму суттєво залежать від зовнішніх впливів (температури, опромінення тощо);
б) з підвищенням температури електропровідність напівпровідників зростає з перенесенням речовини (їх провідність має електронний і дірковий характер).
Властивості кристалічних напівпровідників задовільно пояснюються зонною теорією твердого тіла. Енергетичний спектр електронів в напівпровідниках обумовлений їх взаємодією не тільки з своїм атомом, а й з сусідніми. Це приводить до утворення так званих енергетичних зон (дозволених та заборонених).
Зонна структура напівпровідника є енергетичною діаграмою і визначає розподіл електронів за енергіями. Ширина дозволених зон становить кілька електрон-вольт. Кожна з дозволених зон складається з великого, але скінченого, числа енергетичних рівнів. Вони визначаються кількістю атомів у кристалі, дискретні енергетичні рівні яких при розщепленні утворюють дану зону. Зона, яка містить N рівнів може згідно з принципом Паулі містити 2N електронів. Зона, що складається з повністю заповнених електронами рівнів, називається валентною, тобто валентна зона – це сукупність значень енергії електронів, які здійснюють ковалентні зв'язки. Зона, для якої не всі рівні зайняті електронами називається вільною, або зоною провідності (рис. 2.1, а), тобто зона провідності – це сукупність дозволених значень енергії електронів.
Валентна зона відокремлена від зони провідності певним інтервалом енергії W, який називається забороненою зоною, тобто заборонена зона – це сукупність значень енергії, яких не можуть мати електрони провідності.
У напівпровідників при Т=0 К валентна зона повністю заповнена електронами, а зона провідності повністю вільна (рис. 2.1, б).
а) б)
Рис. 2.1 – До пояснення принципу роботи напівпровідників відповідно до зонної теорії твердого тіла
З підвищенням температури інтенсивність теплового руху зростає і електрон може дістати додаткову кінетичну енергію (порядку kТ) для переходу в зону провідності. У валентній зоні звільняються квантові стани, не зайняті електронами. Такі вакантні стани називаються дірками. Провідність, зумовлену рухом дірок у валентній зоні, називають дірковою p-типу, на відміну від звичайної електронної провідності n-типу. Слід підкреслити, що дійсними носіями струму є електрони, а не формально введені дірки. Напівпровідники з електронною і дірковою провідностями називаються власними. Підкреслимо, що у власних напівпровідників електропровідність виникає при значних температурах за рахунок появи однакової кількості вільних електронів і дірок, які виникають в результаті звільнення частиною електронів парних ковалентних зв'язків атомів напівпровідникового кристалу.
Введенням в чистий напівпровідник певних домішок дістають домішкову провідність n- або p-типу. Домішкова провідність n-типу виникає внаслідок заміщення частини атомів чистого напівпровідника домішковими атомами з вищою валентністю, при цьому зайвий валентний електрон домішкового атома не бере участі в ковалентних зв'язках і стає вільним електроном провідності.
Домішкова провідність p-типу виникає при заміщенні частини атомів напівпровідника атомами домішок з нижчою валентністю. При цьому електрон, якого не вистачає для створення ковалентного зв'язку, захоплюється із сусіднього зв'язку між атомами чистого напівпровідника, на місці якого і виникає дірка.
Розглянемо явища, які відбуваються в місці переходу напівпровідникового кристала з провідністю n до кристала з провідністю р (рис. 2.2, а). Такий перехід може бути створений у напівпровідниках за допомогою введення домішок. Внаслідок теплового руху через місце контакту відбувається взаємний перехід електронів і дірок в протилежних напрямках. Контактна область напівпровідника n-типу втрачає електрони і тому заряджається позитивно. Водночас контактна область напівпровідника p-типу заряджається негативно. Поблизу межі поділу утворюється подвійний електричний шар (запірний), який створює контактне електричне поле, що перешкоджає подальшій однобічній дифузії електронів в напрямі n-р і дірок у протилежному напрямі. Концентрація вільних носіїв заряду в контактному шарі внаслідок їх рекомбінації набагато менша, ніж в об'ємі напівпровідника, тому цей шар називають запірним.
Прикладемо до р-n переходу зовнішнє електричне поле так, щоб струм проходив від області р-типу до області n-типу (рис. 2.2, б). Дірки і електрони почнуть переміщуватись у напрямі до контакту. Опір запірного шару внаслідок збільшення концентрації носіїв струму зменшиться і через контакт піде більший струм. Цей напрям струму називається прямим.
Прикладемо до р-n переходу зовнішнє електричне поле в напрямі від області n-типу до області p-типу. Під дією зовнішнього поля дірки і електрони рухатимуться вглиб відповідних напівпровідників, зона запірного шару збільшиться, а тому зростає його опір. Сила струму, що проходить через контакт зменшиться. Такий напрям називається запірним або зворотним. На цих властивостях р-n переходу ґрунтується дія напівпровідникового діода (двохелектродного напівпровідникового приладу).
a)
б)
Рис. 2.2 – Принцип роботи напівпровідникового діода
Випрямні діоди широко використовуються для випрямлення промислового струму. Виготовляють їх з напівпровідників, що мають великий опір (германій, кремній, селен, а також СuО2).
Найефективнішими є германієві та кремнієві діоди, ККД яких досягає 98%, і селенові – ККД 70%.
Метою лабораторної роботи є зняття основної характеристики напівпровідникового діода – вольт-амперної.
Якщо до p-n – переходу підключити зворотну напругу, то при певному її значенні перехід пробивається. Розрізняють три види пробою: тунельний, лавинний і тепловий (рис. 2.3). Перші два пов'язані із збільшенням напруженості електричного поля в переході, а третій – із збільшенням розсіюваної потужності і, відповідно, температури.
У основі тунельного пробою лежить тунельний ефект, тобто «просочування» електронів крізь тонкий потенціальний бар'єр переходу. В основі лавинного пробою лежить «розмноження» носіїв в сильному електричному полі n області переходу. Електрон і дірка, прискорені полем на довжині вільного пробігу, можуть розірвати один з ковалентних зв'язків напівпровідника. В результаті народжується нова пара електрон-дірка і процес повторюється вже за участю нових носіїв. При достатньо великій напруженості поля, коли початкова пара носіїв в середньому породжує більше ніж одну нову пару, іонізація набуває лавинного характеру, подібно до самостійного розряду в газі. При цьому струм обмежуватиметься тільки зовнішнім опором. Явища пробою знаходять практичне застосування в стабілітронах – приладах, призначених для стабілізації напруги.
В основі теплового пробою лежить саморозігрів переходу при протіканні зворотного струму. Із зростанням температури зворотні струми різко зростають, відповідно збільшується потужність, що розсіюється в переході, це викликає додаткове зростання температури і т. д. Як правило, тепловий пробій не має самостійного значення: він може початися лише тоді, коли зворотний струм вже набув достатньо великого значення в результаті лавинного або тунельного пробою.
Рис. 2.3 – Вольт-амперна характеристика діода: а – лавинний пробій; б – тунельний пробій; в – тепловий пробій
Дослідження прямої гілки ВАХ діодів може бути проведене за допомогою схеми на рис. 2.4. Вона складається з джерела струму I, амперметра А, досліджуваного діода VD і вольтметра V для вимірювання падіння напруги на діоді.
Рис. 2.4 – Схема для дослідження прямої гілки ВАХ діода
Для дослідження зворотної гілки ВАХ діода використовується схема на рис. 2.5. У ній замість джерела струму використовується джерело напруги Ui із захисним резистором Rz для обмеження струму через діод у разі його пробою.
Рис. 2.5 – Схема для дослідження зворотної гілки ВАХ діода
Найбільш поширені дві групи германієвих і кремнієвих діодів – випрямні і імпульсні.
Випрямні діоди, в яких використовується основна властивість р-п - переходу, – його однобічна електропровідність, застосовують головним чином для випрямлення змінного струму в діапазоні частот від 50 Гц до 100 кГц. Імпульсні діоди застосовують в схемах електронних пристроїв, що працюють в імпульсних режимах.
Аналіз типових ВАХ діодів (рис. 2.6) показує, що пряма напруга Uпр на германієвому діоді майже в два рази менша, ніж на кремнієвому, при однакових значеннях прямого струму Iпр, а зворотний струм Iзв кремнієвого діода значно менший за зворотній струм германієвого діода при однаковій зворотній напрузі. До того ж, германієвий діод починає проводити струм при нікчемно малій прямій напрузі Uпр, а кремнієвий – лише при Uпр = 0,4…0,5 В.
Рис. 2.6 – Типові ВАХ діодів
Виходячи з цих властивостей, германієві діоди застосовують як в схемах випрямлення змінного струму, так і для обробки сигналів малої амплітуди (до 0,3 В), а кремнієві, найбільш поширені – як в схемах випрямлення, так і в схемах пристроїв, в яких зворотний струм недопустимий або має бути нікчемно малим. Крім того, кремнієві діоди зберігають працездатність до температур навколишнього середовища 125 ... 150 °С, тоді як германієві можуть працювати лише до 70 °С.
Основні параметри випрямного діода наводяться в його технічному паспорті і порівнюються (для ухвалення рішення його використання в схемі електронного пристрою) з параметрами, визначеними за знятими характеристиками:
- пряма постійна напруга Uпр при визначеному для кожного діода прямому постійному струмі Iпр;
- зворотний струм Iзв при певній зворотній постійній напрузі Uзв;
- максимально допустима зворотна напруга Uзв.max. Перевищення Uзв.max переводить діод в режим пробою;
- максимально допустимий прямий струм Iпр.max, зазвичай визначається як середній за період прямий струм в схемі однонапівперіодного випрямляча.
