Класифікація методів за г. Швецовою-Водкою

І рівень: загально-філософські або діалектично-матеріалістичні, які позначають філософські категорії пізнання світу:

- аналіз – метод наукового дослідження предметів шляхом розкладу. Розчленування цілого на окремі частини (склад об’єкта);

- синтез – поєднання, сполучення явищ, предметів, узагальнення, висновок з чого-небудь;

- дедукція – метод дослідження, за яким часткове пізнається на основі знання прозагальне;

- індукція -- умовивід, при якому на підставі знання про окреме робиться висновок про загальне;

- порівняння – метод пізнання дійсності, покликаний встановити спільні й відмінні параметри між процесами, явищами, об’єктами;

- узагальнення – відбір і об’єднання однакових характерних рис і особливостей з метою створення на їх основі чогось загального, типового.;

- сходження від абстрактного до конкретного --  метод пізнання процесу, згідно з яким мислення сходить від конкретного у дійсності до абстрактного у мисленні, а від нього до конкретного у мисленні.

ІІ рівень: Загальнонаукові методи

1) емпіричні – фіксують існуючий стан дійсності:

- опис – описування ознак, властивостей, функцій об’єкта;;

- спостереження – метод пізнання дійсності, що ґрунтується на безпосередньому сприйнятті процесів, явищ, об’єктів, за допомогою органів чуття, без втручання дослідника у їх буття;

- експеримент – метод пізнання об’єктивної дійсності, завдяки науково-організованому досліду, ініціюванню процесів, явищ;

- моделювання – метод пізнання явищ і процесів, який ґрунтується на теоретичній або експериментальній заміні об’єкта досліджень (оригінала) подібним йому (моделлю).;

2) теоретичні – пов’язані з узагальненням емпіричних даних, проникнення у сутність явищ, що вивчаються:

- системний – явище розглядається як система, що складається з підсистем і має певну структуру. Завдання – виявити цю структуру, дослідити звязки у ній та з іншими системами. Різновид – структурно-функціональний підхід;

- діяльнісний – виявлення компонентів людської діяльності, визначення місця явища у загальній структурі людської діяльності;

- функціональний – дослідження документа взагалі та його різновидів зокрема;

- типологічний – виявлення подібностей та відмінностей у множині об’єктів, пошук способів їх ідентифікації, групування.

ІІІ рівень: спеціально-наукові (спеціальні) методи, розроблені в окремих наукових дисциплінах, але такі, що стали самі загальнонауковими:

- логічні;

- соціологічні;

- психологічні;

- математичні;

- історичного підходу;

- бібліографічні (виявлення та складання бібліографічних характеристик документа, їх групування та створення бібліографічних посібників);

- бібліометричний (різновид науковометричного) – ґрунтується на бібліографічному методі – інтенсивність розвитку, актуальність окремих напрямів і проблем, взаємозв’язки між галузями, внесок окремих фахівців, колективів, країн у розвиток галузі та дослідження проблеми.

ІV рівень:

методи специфічні для низки споріднених наукових дисциплін, що вивчають спільний об’єкт. Специфічні для книгознавства:

- книгознавчо-функціональний;

- аналітико-тематичний;

- структурно-типологічний;

- типографічний.