Зірки згруповані людьми в сузір’я

Вченими-астрономами небо розподілено на 88 сузірь

Оріон

Кассіопеї,

Цефея,

Андромеди,

Пегаса

Персея

Велика Ведмедиця

Терези

Водолій

Риби

Овен

Близнюки

Стрільці

Козерог

Скорпіон

Зірки часто поєднуються в пари (подвійні зірки), трійки, четвірки і більш великі групи (кратні зірки і скупчення). Гігантські угруповання зірок, що нараховують мільйони і мільярди об'єктів, називаються галактиками.

Галактики – це скупчення мільйонів зірок, просторова зоряна система, яка утримується. Вони такі великі, що, промінь світла пересікає їх з кінці в кінець за тисячі років. Вчені встановили у Всесвіті приблизно 6 млрд. галактик різних форм і розмірів, хоча їх значно більше. Між галактиками - безкрайні космічні простори, нічим не заповнені.

Зоряну систему, до якої належить наше Сонце, прийнято називати Галактикою (з великої букви) Чумацький шлях (Млечный Путь).

Є галактики-надгіганти, що містять сотні мільярдів зірок. До числа сверхгигантських галактик віднесена і наша Галактика. Усі галактики мають більш щільні центральні частини - їхня яскравість і щільність зростають до центра. Ці центральні згущення називають ядрами галактик. Світність ядер буває різна. У ядрах маються тіла, що викидають газові потоки. Активність ядер Галактики виражається у виділенні величезної кількості енергії.

Жартівлива астрономія

Насреддін у Маразі.

Прийшов Ходжа Насреддін у місто Марагу і подав султанові заявку на будівництво великої обсерваторії в Закавказзі. Викликав султан Ходжу Насреддіна до свого палацу й запитує його: «Скажи-но, Насреддін, а чи така корисна твоя астрономія, щоб я виклав зі скарбниці відразу двадцять тисяч динарів на твою обсерваторію і прилади до неї?»

«Дуже корисна астрономія, о володарю,— відповів Ходжа Насреддін. — Ти побачиш це сам, коли з тобою ми здійснимо наочний експеримент. Накажи, о султане, завтра опівдні спустити з найближчої гори великий мідний таз. Але про це не повинна знати жодна жива душа, крім нас із тобою».

Коли опівдні наступного дня великий мідний таз із шумом і гуркотом заскакав з гори, у столиці почалася паніка, навіть налякані солдати розбіглися.

«Тепер ти бачиш, о султане, що тільки ти та я залишилися спокійними при цьому явищі, посланому з неба. І це тому, що ми знали його час і причину. Астрономія дозволяє знати причини явищ і спокійно жити на Землі».

Так, якщо вірити переказу, Ходжа Насреддін у 1259 р. одержав гроші на будівництво першої великої обсерваторії в Закавказзі.

Гороскоп (з грецьк. «той, що відзначає час») — в астрології це слово має кілька значень. Його головне значення — спеціальна карта взаємного розташування планет і зірок на певний момент.

Цікавий випадок розповідають про астролога французького короля Людовика XI — владаря жорстокого й лукавого. Цей астролог мав н щастя напророчити смерть одній улюбленій дамі короля. Коли во дійсно померла, король велів покликати астролога й наказав катам б напоготові, щоб за його знаком забрати астролога із собою для страт Астролог з'явився, король запитав його: «Ти вважаєш себе настільки умілим, що дуже добре знаєш долю інших людей. То скажи, скільки часу тобі залишилося жити самому». Астролог відчув пастку. Не розгубившись, він спокійно відповів «Ваша величносте, зірки показали мені що я маю умерти за три дні до вашої смерті». Марновірний король, на­ляканий такою несподіваною відповіддю, не тільки скасував страту, але і й найкращим чином подбав про здоров'я свого астролога.

• Колишній астронавт Джон Гленн (Glenn, р. 1921, перший космонавт США, полковник морської піхоти у відставці. Орбітальний космічний політ на "Меркурії" (лютий 1962). Після цього неодноразово просив дозволити йому польоти й одержував відмовлення, але 29 жовтня 1998 з дозволу президента Клінтона зробив другий політ на "Дискавери" і став самим старим космонавтом на Землі), звернув увагу на "порядок у всієї Вселений", і на те, що Галактики усі рухаються по встановлених орбітах у визначеному співвідношенні друг до друга". Він запитав: чи Могло це відбутися випадково? Чи було випадковістю те, що дрейфуючі предмети раптом самі по собі почали обертатися по цих орбітах?

• Фізик Стивен У. Хонкинг сказав: "Чим більше ми досліджуємо Всесвіт, тим ясніше стає, що вона зовсім не безсистемна, а підкоряється визначеним, чітко встановленим законам, що діють у різних областях"

• Майже всі останні дискусії про походження всесвіту базуються на теорії "Більшого вибуху".

Учені здавна ламали собі голову над проблемою походження Всесвіт. Сучасна астрономія схиляється на користь теорії "Великого вибуху". Відповідно до цієї теорії, Всесвіт виникла близько 18 мільярдів років тому в результаті колосального вибуху.

До моменту вибуху вся речовина Всесвіт було спресовано в одну неймовірно щільну розпечену масу. Вибух розметав його по всьому просторі.

З цієї первинної речовини сформувалися галактики, зірки і планети. Але інерційна сила "Великого вибуху" продовжує діяти дотепер. Всесвіт усе ще розширюється, і галактики повсюдно розлітаються друг від друга.

Гіпотеза Великого Вибуху

• Вселена утворилася ~15 млрд.років тому в результаті колосального вибуху

• Після вибуху вся речовина розсіялася у виді газу - в основному - водню (70%) і гелію (30%).

• Через кілька мільйонів років ця речовина в результаті гравітаційної нестійкості стала розпадатися на окремі згущення, що у свою чергу в наступному розпалися на хмари різної маси. З них утворилися галактики.

• Наша Галактика утворилася 10 млрд. років тому і має масу 2x10³⁸ т. У ній зосереджено 200млрд зірок; із Землі видно близько 2 млрд. зірок.

• Сонячна система утворилася з газо-пилової хмари (туманності) приблизно 5 млрд. років тому.

Одночасно, видимо, відбувалося формування Сонця (з центра частини туманності) і інших планет Сонячної системи. Зовнішнім імпульсом, що вивів хмару з рівноважного стану й обумовив початок інтенсивної конденсації, був гігантський вибух сверхновой зірки, що знаходилася в безпосередній (звичайно, по астрономічних мірках) близькості. При подібних вибухах у Всесвіті відбувається синтез атомів важких радіоактивних елементів, у тому числі урану і торію.

Етапи еволюції Сонця і Сонячної системи

Відповідно до теорії акреції, Сонячна система утворилася з хмари розрідженого газу і пилу. Газова хмара складалася в основному зі згущень водню.

Гравітаційні сили поступово викликають стиск хмари. Його щільність і маса в центра зростають. Газова хмара починає здобувати форму правильного диска. Сонце в зародковій стадії починає світитися завдяки енергії гравітаційного стиску.

Матеріал, вилучений від Сонця, поступово концентрується в солярну хмару, згущення якого стають усе більш явними.

Сонце стискується і продовжує випромінювати променисту енергію. Усе велика частина сонячної хмари конденсується в окремі згустки.

Сонце, оточене системою що сформувалися протопланет (згущення холодної розсіяної матерії - протопланетна хмара), стискується приблизно до сучасного розміру, але його світність складає лише половину сучасної величини. Сонячна система близька до сучасного стану, хоча Сонце ще має жовтогаряче світіння і продовжує повільно стискуватися.

Внутрішня частина Сонця нагрілася до критичної температури. Залишилося порівняно небагато протопланет.

У міру того як Сонце досягає стану стійкого випромінювання, протопланети здобувають сферичну форму. Чотири гіганти: Юпітер, Сатурн, Уран і Нептун - вилучені від Сонця на відстань близько 650 млн. км.

У наші дні Сонячна система складається із Сонця, що представляє собою залишок центральної частини первісної хмари, дев'яти основних планет і більш дрібних тел.

В міру вигоряння водню в ядрі Сонця область термоядерного "горіння" буде зрушуватися до поверхні. Зі зниженням температури поверхні при загальному збільшенні випромінюваної енергії розміри Сонця будуть збільшуватися.

Сонце продовжує еволюціонувати. З ростом випромінюваної енергії значно підвищиться температура планет.

Розширення Сонця продовжується. Область термоядерного "горіння" досягає поверхні. Через 600 млн. років діаметр Сонця збільшиться в 50 разів.

Коли в центрі Сонця буде досягнута критична температура, почне "горіти" гелій, відбудеться так називаний гелієвий спалах.

Після тимчасового стиску діаметр Сонця збільшиться в 400 разів.

До цього часу усі внутрішні планети будуть зруйновані. Сонце стане нестабільним, досягши критичного етапу свого розвитку. Воно перетвориться в червоного гіганта з величезної, щодо холодною поверхнею і розпеченим щільним ядром.

Під дією сили ваги усередині Сонця відбудеться різка перебудова його структури, і Сонце усього лише за 50 тис. років перетвориться в понад щільний білий карлик.

Як білий карлик Сонце буде продовжувати слабко випромінювати необмежено довго. Зрештою випромінювання припиниться. І Сонце буде існувати як мертва чорна куля - чорний карлик.

Будова Сонячної системи: планети, комети, метеорити, метеори, астероїди. Місяць - супутник Землі. Вплив Місяця на Землю. Фази Місяця. Вплив небесних тіл на природні процеси на Землі.

Сонячна система - це Сонце і небесні тіла, що звертаються довкола нього: планети і їх супутники (місяця), кам'яні і крижані брили, а також величезна кількість пилу. На сьогоднішній день у Сонячній системі виявлено 9 планет.

Існує декілька гіпотез про те, як виникла Сонячна система. Одні вчені вважають, що це сталося в результаті космічної катастрофи, соли із Сонцем стикнулася комета, і тоді з розпеченої сонячної речовини утворилися згустки, які, поступово охолоджуючись, сформувалися у кулі й стали планетами.

Інші вчені вважають, що Сонце і планети виникли з тієї ж самої розжареної хмари газу. Інші стверджують, що планети взагалі ніколи не були розжареними кулями і виникли з холодної речовини, яка складалася з газів і пилу навколо Сонця.

Наше життя на Землі можливе тільки завдяки Сонцю. Люди ро­зуміли це ще в давнину і вважали Сонце божеством. Його називали по-різному: у Давній Греції — Геліос, в Єгипті — Ра, а у давній Русі — Ярило.

Сонце - небесне тіло, розташоване в центрі нашої сонячної системи. Це найближча до Землі зірка. Сонце має кулясту форму і складається з розпечених газів, діаметр Сонця в 109 разів більше діаметра Землі. Маса Сонця в 330 тисяч разів більша, ніж маса Землі. Земля серед дев'яти планет Сонячної системи сяде п'яте місце за розмірами, а за відстанню від Сонця - третє.

Узагальнююча схема

Тіла Сонячної системи
10 великих тіл			Численні дрібні тіла
1 зірка - Сонце	9 планет та їх супутники		Астероїди	Комети	Метеори	Метеорити
	4 планети земної групи	5 планет-гігантів

Планета - це велике сферичне тіло, що звертається навколо зірки. У своєму русі по орбіті планета обертається також навколо своєї осі (уявлюваної прямої, що проходить через центр планети).

У багатьох планет Сонячної системи є природні супутники - місяця.

Супутник - це небесне тіло, що звертається навколо планети.

Супутник звертається навколо планети точно так само, як планета звертається навколо зірки. У Землі всього один супутник, але є планети, у яких їх набагато більше. Наприклад, у Сатурна не менше тридцяти місяців.

Схема