3. Виховна соціально-педагогічна програма

Початковий рівень поведінки дітей: соціальна апатія, дратівливість, аутизм, агресивність, відсутність навику до співпраці в рамках сумісної програми

готовності до такої співпраці; демонстрація досвіду девіантної поведінки; висока емоційність або «затурканість»; конфліктність, «забіякуватість»; слабка орієнтація на творчість і т.п.

Психологічні і соціально-педагогічні очікування: збудити і прищепити інтерес до людей і самого себе; прищепити інтерес до творчості; навчити співпрацювати в колективі; зформувати здатність до групової активності, ініціативи, самодіяльності, творчої уяви і мислення; прищепити пошану до членів колективу; допомогти знайти статус в колективі і ін.

Підхід: індивідуально-диференційований, гуманний, особистісно орієнтований.

Зміст: зниження вимог до учасника взаємодії, поки він не пройде курс соціальної і психологічної адаптації; оптимізація його актуального рівня; спостереження за творчим розвитком і здатністю спілкуватися; ініціація і сприяння індивідуальній роботі, розвитку інтересу; включення в колективну творчу працю; стимулювання потенціалу творчого самовираження, визнання в колективі.

Принципи: наступності; максимальна увага; залучення до роботи класу, школи; педагогічний ритм; самостійність, демократичність, гуманність, творчість.

Форма: індивідуальна робота; включення в доступні види позакласної роботи, групової творчості; демонстрація позитивних зразків поведінки; споглядання позитивних зразків і ін.

Засоби: вербальна інформація; ігри; тренінг; художня література; доручення; переконання; бесіди; спорт і ін.

Стиль: обернений на учасника взаємодії, особистісно-орієнтований; творчий.

Корекційна соціально-педагогічна програма

Зміст: створення творчих контактів; демонстрація особистих творчих успіхів; рекламування успіхів членів колективу; мінімізація вульгарного стилю в розмовах і вчинках; спеціальні форми заохочення кожного учня; організація дозвілля; організація допомоги кожному учневі — учасникові творчої взаємодії; пізнання позитивних взірців наслідування.

Спеціальна форма: психологічна і соціально-педагогічна корекція; саморегуляція; самокорекція; психолого-педагогічні заходи; управління процесом; ігрові ситуації; пошук індивідуальних методів дії; вибір форм проведення дозвілля; створення позитивних зразків поведінки; коректування негативних відхилень включеністю в різні види творчості і ін.

Способи: знаходити, акцентувати, повторювати позитивні елементи поведінки; використовувати вправи, ігри, тренінги; максимально залучати до справ і життя класу, шкіл; оптимізувати досягнуте; виконувати ті або інші соціальні ролі в колективі; створювати власні зразки через створення соціального середовища, а також еталони, описані в художній літературі; особистий приклад.

Стиль: переважно діловий, товариський, толерантний, творчий, поважний, гуманний.

Паралельно з представленою програмою здійснювалася розроблена автором програма з вдосконалення відповідної лідерської структури згідно об'єктивним тенденціям розвитку морально-етичного клімату в підлітковій групі. Ця програма включає три етапи розвитку механізму саморегуляції колективної життєдіяльності.

На першому етапі лідерами стають самі учасники, що засвоїли найуспішніше елементи конкретного виду діяльності. На другому — що допомагають іншим в її освоєнні, на третьому— основною характеристикою поведінки лідера стає здатність безпосередньо направляти індивідуальні дії учасників на рішення колективної мети, тобто здатність формувати колективну соціально значущу дію.

На кожному етапі ставилися різні цілі і завдання, послідовно передавалася частина функцій керівництва групою її учасникам; активне залучення їх в життя групи давало можливість прояву особових якостей кожного, підвищувало рівень їх адаптованості, самооцінки, укріплювало авторитет в якій-небудь області, сфері життєдіяльності колективу.

Одним з прийомів соціально-педагогічної діяльності з вдосконалення морально-етичного клімату в підліткових групах виступив психологічно направлений процес формування колективної думки, що включає як вироблення загальних оцінних думок, установок, думок (у вигляді знань про себе, самосвідомість досвіду, узгодження реальних прагнень і т.п.), так і корекцію колективних і індивідуальних самооцінок (колективний самоаналіз). В основному цей прийом був направлений на оптимізацію потенціалів визначеності, вибору, визнання, реалізація яких безпосередньо зв'язувалася із завданнями корекції соціальних позицій девіантних підлітків.

Виявлені таким чином і представлені шляхи і механізми соціально-психологічної корекції девіантної поведінки підлітків у кожному конкретному випадку відкривають фахівцям можливості для власних творчих пошуків. При цьому актуалізується на всіх рівнях проблема діалектики знання, досвіду, навиків і творчості, народжуються нові підходи і базові принципи організації і здійснення соціально-психологічної роботи.

У разі соціально-психологічної інтервенції поведінки, що відхиляється, використовуються всі відомі методи психологічної дії, часто ті ж, що і у соціально-психологічній профілактичній роботі. Провідними методами є психотерапія, психологічне консультування, соціально-психологічний тренінг, організація терапевтичного або вільного середовища.

1. Виховний підхід. Соціальний педагог виступає в ролі наставника, вчителя, консультанта, експерта. Він дає поради, навчає умінням, моделюванню і демонстрації позитивної поведінки, встановлює зворотний зв’язок, застосовує ролеві ігри, тренінг як коректувально-виховний метод.

2. Фасилітатний підхід. Соціальний педагог грає роль помічника, прихильника або посередника в подоланні внутрішньо особистих конфліктів і дезорганізації особи, коли їй це важко зробити самій. Діяльність психолога при такому підході націлена на інтерпретацію поведінки, мотивації, установок, обговорення альтернативних напрямів діяльності і дій, пояснення ситуацій, стимулювання мобілізації внутрішніх ресурсів.

3. Корекційний підхід. Соціальний педагог є соціальним технологом, здатним застосовувати методики корекції поведінки, вирішувати конфлікти, надавати швидку психологічну допомогу. Від якості і своєчасності використання цих підходів, заснованих на головних принципах психології і педагогіки, залежатиме ефективність коректувальної, виховної і реабілітаційної діяльності психологів, соціальних педагогів і соціальних працівників.

5. Реалізація профілактичної діяльності максимально можлива при умові комплексного впливу на формування якостей учня педагогічними засобами, зорієнтованими на створення атмосфери моральної і емоційної підтримки, на основі яких відбувається формування стійкості до негативних впливів.

Як свідчить практика, основна проблема досягнення ефективності профілактичної діяльності полягає не стільки в питанні "як?", скільки в питанні "коли?". А тому в процесі використання форм, методів і прийомів слід враховувати те, що попередження початкових відхилень у поведінці учнів не вимагає створення якоїсь спеціальної системи педагогічних засобів, а передбачає лише їх своєчасну концентрацію на найвідповідальніших ділянках.

Враховуючи дані діагностики і наявність часових періодів ризику допущення учнями відхилень у поведінці, слід вказати ще на одну характерну особливість - виділення на кожному етапі профілактичної роботи детермінуючих завдань, які забезпечують реалізацію загальних завдань педагогіки.

Мета і зміст загальної профілактики обумовлює доцільність визначення часових періодів скоєння правопорушень та інших видів відхилень у поведінці Такий аналіз дасть можливість визначити алгоритм здійснення певної моделі педагогічної профілактики вживання наркогенних речовин.

Аналіз діагностики показує, що найбільш конфліктним і криміногенним є кінець і початок, перший і останній тиждень навчальних чвертей, перший і останній місяць навчального року. Якщо врахувати, що конфлікти і правопорушення повязані з вживанням наркогенних засобів, вимальовуються не лише часові періоди профілактики, а й основний зміст цієї діяльності. При цьому необхідно зважити, що найбільша конфліктність проявляється під дією групових реакцій поведінки неповнолітніх або особистих мотивів якраз у періоди переходу учнів з одного середовища життєдіяльності в інше і, як правило, обумовлення невміння гармонійно адаптуватися до нових умов і вимог. Тому профілактична діяльність повинна бути більш цілеспрямованою на початку, у перші і останні тижні чверті, перший і останній місяць навчального року.

Денний і тижневий цикл орієнтовної програми соціально-педагогічної профілактики правопорушень може проводитись за такою орієнтовною програмою:

Понеділок:

1. Оздоровча фіззарядка.

2. Проведення цілеспрямованої профілактичної роботи у процесі викладання навчальних предметів. Орієнтація з боку адміністрації та вчителів щодо профілактичного тижня в учнівському колективі.

3. Виставка книжок, плакатів, брошур про здоровий, моральний спосіб життя.

4. Індивідуальні і групові бесіди з підлітками групи ризику, застосування активних методів пропаганди: рольові ігри, прес-центри, спілкування з групою довіри, психологічної підтримки.

5. Запровадження дня довіри і безконтрольності між учнями і вчителями.

6. Стримування підлітків від вживання наркогенних речовин. Проведення профілактичних бесід з проблемними сімями.

7. Організацій соціального контролю у позаурочний час за допомогою групи батьків.

Вівторок.

Загальношкільний день: "Обираємо здоровий спосіб життя".

1. Загальношкільна ігрова фіззарядка.

2. Проведення діагностичного опитування за анкетами.

3. Організація жартівливих театралізованих вистав, сценок, присвячених культурі поведінки і здоровому способу життя (в усіх ланках школи).

4. Відвідання басейну, організація спортивних змагань, інших заходів, спрямованих на відволікання від шкідливих занять.

Середа.

1. Оздоровча фіззарядка.

2. Проведення бесід про міжнародні та державні здобутки з утвердження здорового способу життя.

3. Бесіди з представником правоохоронних органів про правову відповідальність за скоєння правопорушень.

4. Робота лекторію з профілактики вживання наркогенних речовин. Показ і обговорення проблемного фільму.

Четвер.

1. Оздоровча фіззарядка.

2. Творча діяльність учнів, гурткова робота.

3. Залучення підлітків з групи ризику до трудової (шефської, патронажної) діяльності у дитячих садках, серед інвалідів, пенсіонерів.

4. Спільне засідання шкільної комісії з профілактики правопорушень і ради громадськості мікрорайону.

П’ятниця.

1. Оздоровча фіззарядка.

2. Виставка карикатур, плакатів, шаржів, афоризмів на тему здорового способу життя.

3. Робота нарколога, психолога, психотерапевта з учнями групи ризику.

4. Проведення прес-конференцій, гумористичного фестивалю, розважальних програм.

5. Трудова, шефська, патронажна діяльність підлітків школи.

6. Залучення підлітків групи ризику до спільного чергування з членами батьківського комітету, інспектором міліції на території мікрорайону під час розважальних програм.

Субота.

1. Організація спортивних змагань, дискотек, і різних розважальних програм.

2. Забезпеченняпорядку під:час проведенимзаїдів сщщми учнів, батьків, працівників правоохоронних органів, молодіжною комітету.

Слід зауважити, що під час проведення профілактичного тижня не треба надміру заxоплюватися масовістю. Більший ефект досягається камерністю організації – в класах, в групах паралельних класів. Загальношкільні заходи можуть стосуватися виставок, фестивалів, змагань тощо.

У місячному циклі дні тижня можна класифікувати тематично. Наприклад, понеділок - індивідуально-профілактична робота; вівторок - спортивно-оздоровча діяльність; середа - профілактикоправова робота; четвер - творчо-пізнавальна діяльність; п’ятниця - день трудової орієнтації.

Звичайно цей поділ формально-умовний. У кожному регіоні, у кожній школі вибираються форми і методи відповідно до умов, можливостей, наявності відповідних кадрів та ін. Важливо, щоб діти у дні ризику не залишались наодинці зі своїми проблемами, змогли відчути увагу і турботу про них з боку дорослих.

У роботі можна використовувати як традиційні форми і методи, такі як методи організації діяльності у формуванні досвіду громадської поведінки (педагогічні вимоги, громадська думка, створення виховних ситуацій, управління), методи формування свідомості особистості (бесіди, лекції, диспути), так і спеціальні методи впливу: метод вибуху (поїздка у виховно-трудову колонію та ін.).

Зміст профілактичної діяльності має носити характер комплексності, що відображає закономірність педагогічного впливу, враховує рівень негативного впливу середовища, можливості школи й інших субєктів профілактики.

Завдання для самостійної роботи

1. Дайте розуміння сучасних підходів до превентивної і корекційної роботи з дітьми девіантної поведінки.

2. Які, на ваш погляд, повинні бути форми і методи соціально-психологічної допомоги дітям і підліткам з девіантною поведінкою в сучасних умовах ?

3. Соціально-психологічна профілактика девіантної поведінки: поняття, напрями, форми.

4. Дайте характеристику соціально-психологічної інтервенції поведінки особи підлітка, що відхиляється.

5. Які основні функції соціально-психологічної корекції девіантної поведінки?