8. Негативна молодіжна субкультура (нмс) — один із чинників адиктивної поведінки

 Субкультура — досить стійкі ціннісно-нормативні комплекси в груповій свідомості, що заперечують більшість суспільно-прийнятих цінностей. Негативна молодіжна субкультура є сплетінням контркультурних утворень негативних традицій сімейно-побутового середовища,  злочинного  світу,  ціннісних  установок  зарубіжної масової культури і модних молодіжних течій.

Мода може, з одного боку, актуалізовувати і деактуалізовувати вплив традицій і звичаїв, в тому числі і негативного характеру, що довгий  час  існували  в  суспільстві.  З  іншого  —  може  сприяти формуванню нових звичаїв і традицій молодіжного середовища, іноді негативних. Тому мода є короткочасним нормативним утворенням, що    досить    чітко    регламентує    поведінку    людей,    для    яких міжособистісне спілкування на рівні референтної групи набуває першочергового значення, а відступ від моди може призвести до ускладнень у неформальному спілкуванні.

Молодіжна субкультура формується на певному етапі розвитку суспільства, відображає відповідні рівні ускладнення і диференціації суспільного життя та соціальної культури. Цим пояснюється наявність у сьогоднішній субкультурі елементів, які не тільки чітко вказують на відмінності від загальнолюдської культури, але й протиставляються їй в надзвичайно важливих аспектах, зокрема, нетрадиційному ставленні до людського життя. Пояснюється це наявністю такого ступеня самотності, відчуження, несумісності з тим, що відбувається навколо, в результаті чого втрачається не тільки почуття співпереживання, емпатії, а й почуття самозахисту. Для розуміння процесів наркотизації, алкоголізації як елементів НМС важливою і необхідною є концепція мікросоціальної залежності вибору моделі поведінки під впливом внутрішньогрупових стереотипів.

Дослідження показують, що при перших спробах вживання наркотичних  речовин,  алкоголю  більше  ніж  80 %  опитаних відчувають відразу або байдужість; із часом суб'єктивна картина значно змінюється, і вже більше ніж 90 \% опитаних розповідають про приємні відчуття у стані сп'яніння. Таку зміну межі чутливості пов'язують із впливом референтної групи, з культивуванням ейфорії, що досягається особливою емоційною заражуваністю, піднесенням у період підготовки та очікування випивки чи наркотизації. Мова йде про мікросоціальну залежність, що передує стадії залежності у медичному розумінні цього поняття. Відчуття наркотичного сп'яніння, що з'являється у наркомана, коли той знаходиться в оточенні собі подібних   ще   до   того,   як   вжита   наркотична   речовина,   фахівці називають „контактним кайфом” і пов'язують його з механізмами умовно-рефлекторних реакцій.

У зв'язку з цим соціальному педагогу доцільно знати, враховувати і використовувати у профілактичній роботі інформацію про існування відповідних молодіжних угрупувань із наркогенною спрямованістю молодіжної субкультури: „панки”, „хіпі”, „металісти”, „попери”, „брейкери”, „рокери”, „неонацисти”, „фанати” та ін.

9. Незайнятість, відсутність стійких пізнавальних інтересів особистості

 Інтереси є мотивами певного виду пізнавальної діяльності особистості. Вони визначають відповідне емоційне забарвлення процесів пізнання і розуміння нею оточуючої дійсності, окреслюють загальну особистісну спрямованість. Соціально виправдані інтереси, потреби, життєві орієнтації особистості визначають її уміння раціонально використовувати свій вільний час. Інтелектуальна обмеженість, бідність інтересів, невміння і небажання працювати, призводять до ситуацій, коли людину не влаштовують соціально виважені форми дозвілля, культурного спілкування, самовдосконалення. Тому відсутність стійких інтересів, незайнятість, бездіяльність особистості можуть спонукати до безглуздого відпочинку, нудьги та викликати у людини серйозні відхилення у соціальній поведінці, в її установках, психічний розлад. За даними досліджень, відсутність стійких інтересів фіксувалась у 97,2%  хворих гашишизмом, 66 \% — опіоманією, 80 \% — полінаркоманією.

Результати опитування молодих людей віком від 15 до 25 років, які мають досвід адиктивної поведінки, засвідчують, що 50\% респондентів  не   цікавляться  навіть   музикою,   не   спілкуються  з друзями, 9 з 10 — не відвідують дискотек. Тобто, констатується ситуація відмирання усіх нормальних, природних потреб віку.

Соціальному педагогу, практичному психологові слід пам'ятати про існуючий взаємозв'язок незайнятості особистості, відсутності її стійких інтересів із типовими реакціями поведінки — „хоббі”, гуртування з однолітками та деякими індивідуально-типологічними особливостями особистості — цікавості до „забороненого” плоду, бажання вийти за межі соціально окресленої ролі тощо. Бездіяльність, незайнятість, відсутність стійких пізнавальних інтересів є тією умовою, що виконує роль першопоштовху у появі бажання підлітка заповнити наявну порожнечу чимось незвичайним.

У зв' язку з цим у контексті анулювання дії умови незайнятості, відсутності стійких пізнавальних інтересів особистості доцільними можуть бути: діагностика інтересів, пізнавальної сфери людини; поліпшення   соціалізації   особистості    шляхом    включення    її    в інтелектуальну, соціокультурну, розважальну та іншу альтернативну діяльність.

Таким чином, діяльність соціального педагога під час здійснення ним профілактики адиктивної поведінки має передбачати систему таких корекційно-виховних заходів, які б спрямовувались на діагностику умов і факторів наркогенного „ризику” та попередження таких  їх  згубних  поєднань,  які  відіграють  роль  детермінант адиктивної поведінки людини.