1. Проведення індивідуальних консультацій з метою усунення причин, що негативно впливають на життєдіяльність дитини.

2. Соціальне навчання особистості, змістом якого є формування уявлення про ризик, пов’язаний з вживанням алкогольних напоїв. Необхідно навчити молоду людину новим соціальним ролям.

Методи антиалкогольного виховання старшокласників та мо­лоді розділяють на основні та допоміжні.

До основних відносять: монологічне викладення наукових да­них, фактів у процесі бесіди, лекції.

Допоміжні методи: самостійна робота з книгою, спостереження та постановка дослідів, вікторини, олімпіади та ін.

Основні форми роботи: індивідуальна, групова, колективна, що проводяться в різних мікросередовищах – родині, шкільному колективі, компанії однолітків.

Усі перераховані вище напрями кваліфікованої роботи можна так погрупувати:

Превентина-освіта. Мета її полягає в тому, щоб кожна людина ще до першої спроби якоїсь психотропної речовини мала об’єктивні відомості про те, що це таке, які причини і наслідки вживання таких речовин. Головне щоб отримані знання стали реально діючими мотивами поведінки. Складність здійснення цього ос­новного завдання превентивної освіти зумовила створення спеціальних методик та програм, застосування яких забезпечує формування в людини готовності зро­бити правильний вибір.

Психокорекційна робота з підлітками «групи ризику». Успішність процесу переходу знань у переконання залежить не тільки від якості виховання. Велике значення має особистість того, кого навчають. Якщо в підлітка вже сформована орієнтація на вживання пси­хотропних речовин, то переконаність в істинності інформації, яка міститься в курсі превентивної освіти, навряд чи виникне.

Крім того, якщо через свої особистісні особливості підліток часто відчуває потребу в зміні свого психічно­го стану (зняти напруженість, тривогу; поліпшити настрій; позбавитися нудьги тощо), інформація про негативні наслідки вживання психотропних речовин його навряд чи утримає.

Тому з підлітками «групи ризику» необхідно прово­дити спеціальну роботу, спрямовану на корекцію осо­бистості.

Психологічна допомога дітям із сімей, обтяжених алко­гольним узалежненням. В Україні, на жаль, проблема дітей, у яких принаймні один з батьків п'є, у контексті профілактики алкоголізму не розглядається. Хоча вже давно доведено, що основний контингент майбутніх алкоголіків становлять діти з алкогольних сімей, у нас немає жодної програми роботи з ними. Вивчення рушійних механізмів патологічного розвитку дитини в сімї, обтяженій проблемою алкоголю, дає підстави вести мову про психопатизуючий вплив такої соціальної ситуації розвитку на дитину. З часом, коли дитина ви­ходить за межі сім'ї.

Рекомендації батькам

Пропонуємо низку рекомендацій для батьків — своєрідну «техніку безпеки» щодо поводження з алкого­лем у сім'ї.

1. Доки дитина маленька, її краще взагалі позбавити участі у святковому застіллі дорослих. Тим більше, що діти й самі раді швидше вийти з-за столу та зайнятися більш цікавими справами: грати, стрибати, бігати, диви­тись мультфільми тощо. Питання про алкогольні напої для дитини поки що не актуальне, і краще не приверта­ти до нього увагу.

Інша справа, коли син або донька починають самі ви­ляти свідому цікавість до факту вживання дорослими спиртного. Щоб питання не заскочили батьків зненацька, слід заздалегідь обміркувати відповіді на них, самим реалізувати своє ставлення до алкоголю.

2. Основною умовою присутності підлітків за святковим столом з алкоголем повинна бути гарантія, що нікому з присутніх не спаде на думку запропонувати неповнолітньому і навіть молодій людині до 21 року скуштувати алкогольний напій. Цей момент батьки обов'язково мають обговорити зі своїми гостями.

3. Батьки повинні твердо дотримуватися простого правила: ніколи не умовляти гостей «випити ще». Не можна умовляти або висміювати тих гостей, хто не п’є. Не слід розпитувати їх про причини відмови. Найкраще в такій ситуації взагалі не акцентувати увагу на цьому фактові Алкоголь має сприйматися нейтрально, нарівні з іншими" стравами та напоями, тобто не викликати в присутніх за столом більших емоцій та розмов, ніж новий салат або смажена курка.

4. Велике значення має поведінка батьків під час ал­когольного застілля, де присутні діти. Вони не мають права розслаблятися та поводитися так, як заманеться. Адже за ними постійно пильнують очі сина або доньки, які беруть з батька та матері приклад. Тому батькам не тільки не слід самим напиватися, вони повинні запобіга­ти таким ексцесам у гостей.

5. Корисно хоча б кілька разів на рік влаштовувати бе­залкогольні свята. Готувати їх слід особливо ретельно, щоб і дорослим, і дітям тут було веселіше, ніж за щедрим частуванням з горілкою та вином. Це потрібно для того, щоб знецінити в очах підлітків роль алкоголю.

Сутність її полягає в тому, щоб проінформувати молоду людину про всі наслідки цієї хвороби. Слід діяти в таких напрямках: 1) проведення відповідними спеціаліс­тами лекцій-бесід з підлітками; 2) демонстрація документальних фільмів про наркоманію та її наслідки; 3) організація відвідувань наркологічних установ з метою безпосереднього ознайомлення з наслідками наркоманії.

Просвіта антинаркотичних знань серед дітей, підлітків має вестися дуже обережно. Зусилля соціального-педагога повинні спрямовуватися не на те, щоб якомога більше інформації надати своїм учням, а на визначення того, як з ким з учнів розмовляти про наркоманію.

Увага соціального-педагога в цьому плані передусім має концентру­ватися на тій групі учнів, якій властиві особистісні особ­ливості, що є компонентами психологічної готовності до алкоголізму і наркоманії. В цю групу входять і ті діти, які за ознаками, описаними вище, можуть бути запідозрени­ми у вживанні наркотиків. Зважаючи на те, що зовнішній вигляд підлітка буває зміненим при опіоманії, а при гашишизмі рання діагностика вкрай ускладнена, під особли­вим наглядом вчителя мають бути підлітки, які палять. Нагадаємо, що палінню наркотиків завжди передує тютюнопалінняі Тому формування в підлітків та юнаків орієнтації на відмову від паління є складовою частиною профілактики наркоманії.

Бесіди з підлітками з проблем наркоманії слід будува­ти так, щоб загострити увагу на психічній деградації лю­дини, яка вживає наркотики. Необхідно довести підліт­кові, що паралельно зі звиканням до наркотику відбу­вається різке звуження інтересів особистості, її потреб, мотивів поведінки. Якщо при алкоголізмі деградація осо­бистості настає через 3—5 років, а то й більше, то при наркоманії прагнення до вживання наркотику стає єди­ною детермінантою поведінки вже після перших епізодів наркотизації.

У бесіді з підлітком, який входить до «групи ризику», обхідно підкреслити те, що успіх лікування наркоманій залежить насамперед від стадії розвитку хвороби. Поки звичка до наркотизації ще не закріпилася або навіть якщо вже сформувалося психічне узалежнення (перша стадія захворювання), лікування дає позитивні результа­ти. Якщо ж розів’ється друга стадія захворювання, з’явиться вже фізичне узалежнення від наркотичної речо­вини, то лікування ускладнюється для хворого болісними відчуттями. Крім того, одужання (навіть у сенсі ремісії) після другої стадії захворювання досягається значно рідше. Відомо, що в того, хто в минулому був наркоманом. Протягом багатьох років ще може виникати раптове, непереборне бажання вжити наркотичну речовину. Цей нічим не мотивований компульсивний потяг найчастіше призводить до зриву, і людина знову потрапляє в безод­ню наркоманії.

Велике значення має робота з батьками учнів. У цьому плані основною ланкою в діяльності педагога є просвіта антинаркотичних знань. Доцільно організовувати спеціальні лекції для батьків, де будуть висвітлені всі ас­пекти наркоманії. Саме батькам слід надати інформацію про те, що таке наркотична речовина, з чого вона добу­вається, як протікає наркотичне сп’яніння тощо. При цьому слід попередити батьків про те, що не всі ці відо­мості доцільно переказувати дітям.

Реальне рішення цієї проблеми можливе за сполучен­ня двох умов: