Громадські інспектори

Організацію діяльності громадських інспекторів здійснюють, відповідно, громадські природоохоронні формування та підрозділи Державної екологічної інспекції Мінприроди України.

Громадські інспектори мають право:

безперешкодно відвідувати об'єкти в будь-який час їх роботи при пред'явлені посвідчення;

отримувати інформацію про стан навколишнього природного середовища, джерело негативного впливу на нього та заходи, що вживаються для поліпшення екологічної ситуації;

брати участь у проведенні спільно з працівниками підрозділів Державної екологічної інспекції Мінекології України, інших спеціально уповноважених органів контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища рейдів та перевірок додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами природоохоронного законодавства, норм екологічної безпеки та використання природних ресурсів;

проводити перевірки і складати протоколи про порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища і подавати їх відповідному підрозділу Державної екологічної інспекції для притягнення винних до відповідальності. У разі неможливості встановлення особи порушника на місці громадські інспектори можуть доправляти порушника до органів внутрішніх справ та інших місцевих органів державної виконавчої влади;

брати участь у підготовці органами Державної екологічної інспекції або органами громадських природоохоронних формувань до суду матеріалів на відшкодування збитків, заподіяних внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

вносити до адміністрації підприємств, установ, організацій, відповідних державних органів подання про виявлені правопорушення в галузі охорони навколишнього природного середовища та пропозиції щодо їх усунення;

виявляти обставини і причини, які призводять до порушень природоохоронного законодавства, проводити профілактичну роботу по попередженню таких порушень;

захищати екологічні права й інтереси громадян, пояснювати громадянам вимоги природоохоронного законодавства;

брати участь у громадській екологічній експертизі, що проводиться згідно Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (1264-12) незалежними групами спеціалістів.

У процесі екологічної оцінки діючого об'єкта:

1) виявляються всі наявні джерела забруднення атмосфери - стаціонарні (організовані), неорганізовані і пересувні; джерела забруднення водойм - технологічні процеси виробництва, цехи, ділянки й установки, де утворюються забруднені стічні води; джерела забруднення грунтів і підземних вод - місця утворення промислових відходів;

2) визначається наявність і ефективність дії природоохоронних очисних споруд і устаткування, які задіяні на підприємстві для забезпечення попередження негативного впливу джерел забруднення на довкілля;

3) відпрацьовуються пропозиції щодо доцільності зміни технологічних процесів; реконструкції, ремонту чи повної заміни очисних споруд і установок; монтажу нових додаткових пилогазоочисних установок і споруд для очистки забруднених стічних вод; здійснення додаткових заходів з утилізації чи екологічно безпечного захоронення промислових та інших відходів; проведенню заходів з упорядкування, благоустрою і озеленення території підприємства, організації санітарно-захисної зони (якщо об'єкт нею не забезпечений) і дотримання її статусу.

Якщо йдеться про екологічну експертизу діючого об'єкта, що відноситься до екологічно небезпечних, обов'язковою умовою її проведення є забезпечення підготовки керівництвом об'єкта і його власником матеріалів оцінки впливу господарської діяльності на оточуюче навколишнє середовище (ОВОС чи ОВНС), які і повинні бути об'єктом такої експертизи.

Екологічна експертиза нової технології і техніки здійснюється шляхом експертної оцінки документації (проектів) їх створення і практичного впровадження на нових і діючих підприємствах, а не вже змонтованих технологічних ліній чи реальних зразків техніки.

Документація з створення і впровадження нових технологій і техніки підлягає державній екологічній експертизі лише в тому випадку, якщо ці технології і техніка стосуються екологічно небезпечних видів діяльності.

У процесі експертизи оцінюються тільки показники, що стосуються забезпечення охорони довкілля від забруднення і раціональності використання природних ресурсів, всі інші - економічні, технічні і т.д. - до уваги не беруться.

Екологічна експертиза нових матеріалів і речовин може здійснюватися як за документацією на створення нових матеріалів і речовин, так і безпосередньо за їх зразками.

Екологічній експертизі підлягають нові матеріали і речовини, що розроблені для використання в екологічно небезпечних видах діяльності, чи мають до них відношення.

Проведення екологічної експертизи нових матеріалів і речовин повинно доручатися місцевими органами Мінекології України (на території областей яких передбачається первинне застосування цих матеріалів і речовин) тим науковим, науково-дослідним й іншим організаціям і установам, які мають необхідні для цього матеріально-технічні можливості, лабораторне і дослідницьке устаткування і обладнання.

Здійснення екологічної оцінки матеріалів реєстрації і результатів державних випробувань нових засобів захисту рослин, стимуляторів їх росту, мінеральних добрив та інших речовин і препаратів, що застосовуються у сільськогосподарському виробництві, виконується з урахуванням висновків екологічної експертної групи, яка створена Мінекології України і розглядає матеріали за пропозиціями Державної міжвідомчої комісії України у справах випробувань і реєстрації засобів захисту та регуляторів росту рослин і добрив (Укрдержхімкомісії).

Екологічна оцінка нових матеріалів і речовин повинна полягати у виявленні наявності (чи відсутності) впливу на довкілля цих матеріалів і речовин у процесі їх практичного використання і застосування, встановленні характеру, інтенсивності і можливих наслідків (прямих і опосередкованих) такого впливу (в разі його наявності), а також припустимості впровадження вказаних матеріалів і речовин.

При екологічній експертизі нових матеріалів і речовин обов'язково повинна враховуватися можливість і повнота їх утилізації чи екологічно-безпечного захоронення після закінчення розрахункового строку використання.