2. Цілі виявлені, ситуація повністю не набула характеру бою. Особовий склад максимально укривається від ураження в

бронетехніці (автомобілях), колона зі зниженням швидкості йде на прорив загороджень (якщо такі є). Для розчищення дороги вживаються вищевказані заходи. Групи охорони працюють на захоплення й знешкодження (ураження) виявлених цілей. У випадку відсутності таких груп частина особового складу спішується й виконує їхні функції.

3. Цілі виявлені, ситуація повністю набула характеру бою. Колона зупиняється і приймає бій з використаннями наявних

засобів ураження противника. Попередньо з метою мінімізації втрат серед мирного (неозброєного) населення виконується по­передження про відкриття вогню (“Усім укритися! Відкриваємо вогонь на ураження!”). Після нейтралізації противника та роз­чищення маршруту (зняття блокування) рух колони продовжується.

1.13. Вплив на натовп

Впливаючи на натовп людей зовні необхідно звертатися, перш за все, до тих, хто знаходиться на периферії (з краю), а не в його “ядрі”. Люди, які знаходяться скраю, легше переключають свою увагу і - менше піддаються впливові “генераторів” і “вожаків”.

Під час виникнення масової паніки необхідно чітко і голосно подати команду людям з метою викликати у них необхідну для вас реакцію і поведінку. Наприклад: “Ля-гай!” “Га-зи!”, “На-зад!". “Впе-ред!” “Право-руч!” “Ліво-руч!”, “Бе-ре-жись!" тощо. Повторювати команду доти, поки ті, хто першим її виконає, були зразками поведінки для інших

Щоб уникнути панічних дій і некерованості натовпу, потрібно разом з товаришами почати голосно скандувати під­готовлені заздалегідь гасла-накази з метою завдання натовпу певного ритму. Наприклад: “Не-Тис-Ни!”, “Спо-Кій-Но!”, “У-Важ-Но!” тощо.

Пам’ятай! Для негайного припинення масової або індивідуальної паніки у стресовій ситуації кращий ефект мають

140

низькі чоловічі голоси. Верещання жіночих та дитячих голосів є руйнівним для психіки людини. Тому треба негайно припинити крики жінок і наказати, щоб вони негайно заспокоїли дітей. Знайти можливість відділити жінок з дітьми, локалізувати їх від чоловіків, прикрити і забезпечити їм захист.

Після шокуючого стимулу, який викликав паніку у натовпі, зазвичай у людей наступає начебто “підвішений стан”. Вони у цей момент готові слідувати першій реакції - “Бий або втікай”. Тому необхідно точно визначити цей момент і подати людям необхідні команди для уникнення паніки і хаосу.

Відмінний прийом стримування паніки і хаосу є колективний спів добре відомої ритмічної пісні.

Приступ масової істерії в людей може бути припинено раптовою подією. Наприклад, голосним звуком - вибухом петарди, пострілом вгору тощо. Після цієї події люди на долю секунди ціпеніють і стають доступними для організаційних заходів, а також легше піддаються командам.

Правила індивідуальної безпеки у натовпі

Перше правило. Не лізь у натовп без потреби (тобто коли ти не виконуєш свою роботу, завдання й обов’язки; тримайся від натовпу подалі).

Друге правило. Занурюючись у натовп, завжди думай про те, як звідти виходитимеш (“Не знаєш броду - не лізь у воду!”).

Третє правило. Опинившись у натовпі, випадково уяви, що знаходишся на роботі і виконуєш певні завдання (тобто зосередься, не втрачай голови, не піддавайся впливові “вожаків і "генераторів” натовпу і згадуй про те, чого тебе навчили).

Солдат, завжди пам’ятай: ти - захисник мирних людей!

Кожний громадянин повинен бути впевненим, що військово­службовці Збройних Сил України — це надійна запорука його персональної безпеки!!!

Робота з місцевим населенням повинна проводитися з метою показати здатність влади володіти ситуацією і тим самим змусити місцеве населення відмовитися від допомоги бойовикам.

141

Вона полягає в захисті місцевого населення від бандитів, наданні йому допомоги медобслуговуванням, продуктами тощо. Все це і є боротьба за “розуми і серця”. Ведучи її, слід враховувати, наскільки негативно ставиться населення до присутності на їх території військ, що ведуть війну з бойовиками і що здійснюють владу військової адміністрації.

Основна помилка, якої спочатку припускаються війська, причому вона характерна для всіх, від солдата до генерала, - цс відсутність чітких правил поведінки щодо місцевого населення. Одні намагаються загравати з ним. Проте дуже довірчі відносини з місцевими жителями, як правило, небезпечні для військово­службовців можливістю потрапити в полон до бойовиків. Інші, навпаки, надмірно жорсткі, грубі, що викликає озлоблення жителів і тим самим поповнює ряди бойовиків. Щоб не потрапити в заручники і не сприяти ескалації бандитського руху, потрібна, як і у всьому, золота середина.

Мирні жителі - особлива тема. У районі збройного конфлікту твої контакти з населенням повинні бути якщо не виключені повністю, то максимально обмежені. Незалежно від того, що і кого ти захищаєш, далеко не всі місцеві жителі можуть бути твоїми друзями. Це стосується будь-яких ворожих територій, районів конфліктів, яких-небудь надзвичайних обставин. Ворог не обов'язково носитиме військову форму і матиме зброю на виду, він може надягати на себе личину друга, стріляючи при цьому тобі в спину.

Строго дотримуй закон, всі міжнародні норми. Не вступаючи в тісні контакти, не допускай грубих і агресивних дій щодо населення, навіть якщо настрій його зовсім недружній. Жорсткість і грубість до цих людей множитиме число твоїх ворогів і накопичуватиме злість, яка обов'язково обернеться проти тебе і твоїх товаришів.

Не піддавайся на провокації. їх може бути дуже багато. Від відкритих закликів до прояву тобою жорстокості до цілком мирних пропозицій: випити, зайти в гості, щось узяти в подарунок, провести час з дівчиною і багато чого іншого. Завжди чекай каверзи. Не довіряй нікому. Краще помилитися в людях. Вони зрозуміють тебе і пробачать, якщо це друзі. Ну, а якщо вороги...

Надай всіляку допомогу місцевому населенню, навіть якщо воно налаштоване вороже. Допоможи голодному, пораненому, хворому, особливо дітям, жінкам і людям похилого віку, навіть

142

якщо їх чоловіки воюють проти тебе. Ти - солдат. Твій обов’язок - захищати слабких і допомагати їм. З жінками, дітьми і людьми похилого віку воюють тільки труси. Своєю допомогою ти викличеш більше довіри до себе і поставиш під сумнів справедливість того, за що воюють їх чоловіки. Примножуй число друзів і зменшуй число ворогів.

Опитування цивільного населення військовослужбовцями - це не допит!

Воно проводиться з метою отримання уявлення про обстановку та збору інформації про район ведення операцій і район і ютенційної загрози.

Опитування цивільних відбувається під час проведення патрулювання, рейдових дій, операцій на блокпостах, проведення конвоїв, супроводження колони, або в будь-який інший час, коли ви вступаєте в контакт з місцевими жителями.

Опитування повинно проводитися професійно і з дружніми намірами. Якщо ви будете вести себе агресивно, то ваша розмова з людьми не буде мати сенсу та достовірної інформації.

• Ви повинні знати рівень загрози та стан захисту військ у районі проведення операцій.

> Ви також повинні знати місцеві звичаї та традиції, особливості поведінки і мови цивільного населення. Застосовуйте дружелюбні вітання, що не образливі для місцевого населення.

• Стежте за своєю жестикуляцією рук, мімікою, а також за жестами цивільних.

• Говоріть відкрито з людьми на їхній мові та підходьте до них так, щоб не викликати підозри якоїсь ворожості з вашого боку.

• Будьте дружніми та ввічливими до людей.

• Запитуйте - це найкращий спосіб початку та підтримання бесіди. Ви повинні намагатися задавати відкриті запитанім, на які не отримаєте простої однозначної відповіді “так або ні . Відкриті іапитання — це стандартний початок речення, що веде до опитування і починається зі слів: “Хто?”, “Що?”, “Де?”, “Коли?’', “Чому?” або “Як?”. Це вимагає від співрозмовника відповіді- розповіді. Вони повинні чітко та коротко формулюватися, щоб уникнути спантеличенім і непорозуміння в людей.

Будьте обережними під час розмови. Залишайтеся комуні­кабельними постійно. Задавання багатьох запитань та записування відповідей не викличе довіри в того, з ким ви спілкуєтеся.

143

Коли почалася бесіда, ви можете використовувати таку техніку для підтримки спілкування:

• Уникайте використання військових жаргонів з цивільними.

• Будьте готові до обговорення особистих інтересів з людьми (політичні уподобання, звички, хобі, ідеали, питання релігії тощо).

• Стежте за мовою вашого тіла — жестами, мімікою, рухами.

• Обирайте зручну для спілкування дистанцію - 1-2 кроки - з однією людиною, 3-4 кроки - з двома і більше людьми. Впевнено, пильно і жорстко утримуйте відстань до натовпу. Старайтеся уникнути оточення людьми. Тил повинний прикриватися товаришами.

• Посміхайтеся до людей у відповідні моменти, а не завжди.

• Не сидіть і не стійте перед людьми, схрестивши руки на грудях. Тримайте відкритими долоні.

• Нахиляйтеся вперед та кивайте головою, коли люди відповідають вам.

• Встановлюйте візуальний контакт' з співрозмовником на 3-5 секунд. Не спрямовуйте погляд вниз або вбік.

Деякі підказки для ефективного спілкування з цивільним населенням

Вщрекомендуйтеся. Встановіть ім’я людини (посаду, звання тощо).

Називайте людину на ім’я, за посадою, званням або по- іншому висловлюйте свою повагу. Уникайте судження про людину за її віком, статтю, статурою чи за чимось іншим.

За необхідності звертайте увагу на її поведінку (вчинки, голос, рухи) і кажіть їй про це, не приховуючи.

Ваше тіло має бути розслабленим, проте “в готовності” до дій.

Пам ятайте, улюблена тема людини — це розповідь про неї.

Використовуйте гумор досить обережно!

Знайте звички та враховуйте значущість вихідних та свят і способи проведення дозвілля і відпочинку місцевого населення у районі проведення операції.

Окрім всього вищезгаданого, пам’ятайте про першочергове інформаційне завдання будь-якого командира — звідки є загроза для своїх сил та місцевого населення. Доповідайте цю інформацію своєму командирові якомога швидше.

144

Типові запитання до цивільних, які знаходяться біля ваших підрозділів:

• Як вас звати? Як до вас звертатися? (звіряйте з паспортом чи іншими документами, перевірте за списками тих, кого раніше затримували і за якого приводу).

•Яка ваша домашня адреса? Де ви проживаєте?

(вияснити також попереднє місце проживання, якщо людина переселенець, біженець або “турист”).

• Чим ви займаєтеся? (виясніть конкретну діяльність).

• Куди ви збиралися? (розберіться конкретно з місцем слідування).

• Чому ви туди збиралися? (розберіться конкретно з причиною).

•Як ви прийшли сюди? (виясніть маршрут).

• Які перешкоди чи складнощі були на вашому шляху?

• Яку нетипову діяльність ви помітили по дорозі сюди?

• Яким маршрутом ви підете далі?

• Що ви знаєте про опозицію до наших підрозділів?

Продовжуйте з питанням “Хто ще?”. Якщо вони когось знають, запитайте, що їм відомо про діяльність ваших противників та де вона відбувалася.

Також необхідно запитати:

•Що, на вашу думку, тут роблять наші сили? Що ви думаєте про нашу присутність тут?

Форма доповіді командиру з місця події про людей (противника):

Розмір: “Скільки їх там?”. Якщо ви не можете дати точних даних, скажіть приблизно.

Діяльність: “Що вони роблять?”. Постарайтеся бути

конкретними, проте доповідь має бути короткою.

Місце: “Де вони?” (бажано надати координати). Не можете дати координати, вкажіть приблизне місце.

Форма одягу: “У що вони одягнуті? ”. Якщо вони не носять одностроїв, опишіть те, у що вони вдягнуті. Звертайте увагу на символіку, прапори, шеврони на формі одягу.

Час: “Коли ви це спостерігали?”.

Обладнанім: “Що у них в руках або на якій техніці вони діють?”.

Пам’ятайте: успіх ваших дій буде залежати від успіху вашої взаємодії і підтримки з боку місцевого населення!

145