Підручник – навчальна книга, що містить основи наукових знань з певного навчального предмета у відповідності з цілями навчання, встановленими програмою і вимогами дидактики.

Шкільний підручник за своїм змістом і структурою обов'язково відповідає навчальній програмі з предмета. Структура підручника містить у собі текст як головний компонент і позатекстові, допоміжні компоненти: апарат орга­нізації засвоєння навчального матеріалу (запитання і завдання, пам'ятки або інструктивні матеріали, таблиці і шрифтові виділення); ілюстрації (образна та схематична наочність); апарат орієнтування (передмову, примітки, додат­ки, бібліографію, зміст, покажчики).

В підручнику втілюються важливі компоненти змісту освіти: знання про природу, суспільство, техніку, людину, способи діяльності, закони тощо. Окрім цього в підручнику є завдання, вказівки і методичні рекомендації.

Вимоги до підручників: висока науковість, доступність, точність, ясність і яскравість викладення, практична спрямованість, міжпредметні зв’язки. Підручник повинен бути одночасно стабільним і мобільним (введення нових елементів знань без порушення основи).

Зміст навчання розкривається не лише у підручниках, але й у різного роду навчальних посібниках: хрестоматіях з літератури й історії; збірниках задач з математики, фізики, хімії; картах, атласах з географії, біології; словни­ках; довідниках; збірниках вправ з мов і т.д. Навчальні посібники розширюють зміст підручників, подають додаткову, довідкову інформацію.

В національній школі мають місце інтеграційні процеси, велика варіативність програм і підручників. Особлива увага приділяється комп’ютерній грамотності, оволодінню учнями такими способами діяльності як алгоритмізація, програмування і розв’язування завдань за допомогою ЕОМ. Важливим завданням у нових програмах є перерозподіл навчального матеріалу між класами у зв’язку з реформуванням середньої загальноосвітньої школи, її переходом до 12-річного циклу навчання. Водночас автори сучасних підручників і посібників не завжди враховують основні вимоги до організації засвоєння їх змісту, ігнорують положення теорії і методики навчання, висвітлюють в диспропорції теоретичні, емпіричні і практичні компоненти змісту, розкривають його в одній стандартній логіці. Такі підручники і посібники не допомагають, а заважають учителю використовувати розроблені дидактикою і методикою різні типи уроків, не забезпечують в достатній ступені розвиток таких психічних процесів як усвідомлення матеріалу, осмислення зв’язків між його елементами, формування вмінь застосовувати знання в стандартних і змінених умовах. У зв’язку із відсутністю у підручниках і посібниках названих аспектів великий тягар лягає на розум і професійне обдарування вчителя: він має компенсувати всі вади підручника, який мав би допомагати йому без додаткових затрат часу і зусиль планувати й організовувати проведення уроку.

8