4. Велика депресія: причини, перебіг, наслідки

На зламі 20-30 років циклічний спад виробництва вилився у економічну катастрофу, найбільшу в історії індустріального суспільства.

Причини кризи:

- перша світова війна внесла дисбаланс у виробничі відносини, порушився принцип перерозподілу прибутків між галузями промисловості;

- робітники не встигали перекваліфіковуватися і значна їх частина втрачала роботу;

- посилили свої позиції монополії, які диктували ціни на сировину, продукцію;

- неминучою стала анархія, яка спричинила перевиробництво.;

Особливості кризи:

- обсяг промислового виробництва скоротився на 30 %, сільськогосподарського – на 1/3, торгівлі – на 1/3;

- криза відкинула деякі країни на рівень початку ХХ ст.;

- монополії штучно утримували високі ціни при спаді виробництва, що ще більше поглибило кризу;

- скорочувався попит на сировину і обладнання;

- знижувалася платоспроможність населення;

- криза охопила не тільки індустріальні, а й відсталі, малі та колоніальні країни;

- країни втягувались у кризу протягом року і виходили з неї стільки ж. Більшість країн вийшла з кризи в 1933-1934 рр., а окремі в 1935-1936 рр.

- промислова криза збіглася з перевиробництвом на селі;

- зниження цін на сільськогосподарську продукцію розорило фермерів, утворилися цінові ножиці на промислову і сільськогосподарську продукцію;

- скоротилася міжнародна торгівля, конкуренція монополій перетворилася в торгову конфронтацію між ними.

Особливості кризи по-різному проявилися в різних країнах.

США. Криза тут розпочалась різким падінням цін акцій на Нью-йоркській біржі наприкінці жовтня 1929 р., почався спад промислового виробництва і торгівлі. На 80% скоротився випуск автомобілів, виплавляння чавуну і сталі. Збанкрутували 130 тисяч фірм, 19 залізничних компаній, 5760 банків. На околицях міст виросли "гувервілі" – селища із халуп, у яких жили безробітні та їх сім’ї (названі на честь президента Герберта П.Гувера) (1929 – 1933 рр.). Безробіття досягло 17 млн. чол. Уряд США відмовся від втручання держави в економічне життя.

Німеччина. 30 тисяч виробників збанкрутували. Припинили свою роботу окремі галузі (сталеплавильна), зменшився експорт з 13483 млн. марок у 1929 році до 4167 млн. у 1934 р. 8 млн. чол. були безробітні. Німеччина не мала змоги виплачувати репарації. Було розроблено новий репараційний план О.Юнга – американського банкіра. План був затверджений на Гаазькій конференції у січні 1930 року і передбачав:

- зменшення розмірів щорічних репарацій та платежів на 20%;

- ліквідацію всіх форм і видів контролю над економікою і фінансами Німеччини;

- у 1930 р. було достроково припинено окупацію Рейнської області.

У 1931 році Німеччина відмовилася взагалі від сплати репараційних платежів. У цьому ж році план Юнга припинив своє існування, що засвідчила Лозаннська конференція 1932 р. Криза тривала до 1934 року, внаслідок чого до влади прийшов один з найжорстокіших в історії людства політичних режимів – нацистський.

Англія. Тут криза розпочалась дещо пізніше (в кінці 1929 р.) мало місце перевиробництво та труднощі з реалізацією товарів. У 1932 р. промислове виробництво скоротилося на 25% порівняно з 1929 роком на 25% порівняно з 1929 роком.

Держава вжила ряд заходів:

- концентрація виробництва;

- встановлення контролю за випуском продукції, її реалізацією та цінами;

- утворення змішаних державно-приватних підприємств;

- створення в 1931 році "стерлінгового блоку" – 25 держав. Саме вони допомогли Англії подолати економічну кризу;

- оздоровленню економіки сприяла також ліквідація у 1931 р. золотого стандарту фунту стерлінга.

Франції. Ця країна уникла руйнівної дії світової кризи. В 1930 р. її економіки торкнулася велика депресія.

- криза була затяжною і тривала до 1936 р.;

- найбільшого удару зазнала легка промисловість, підприємства якої перебували у приватному секторі;

- різко знизився рівень с/г виробництва, особливо відчутними були "ножиці цін"

- окремі галузі промисловості так і не вийшли із кризи, а їх занепад продовжувався до другої світової війни.

Японія. В епіцентрі світової кризи опинилася в середині 1929 р.

- найтяжчого удару зазнала торгівля;

- експорт товарів скоротився у 2 рази;

- на 50% знизилось виробництво с/г продукції;

- на 32% - промисловості;

- 10 млн. безробітних нараховувалося в країні;

- японський уряд виходив з кризи шляхом мілітаризації.

Уже в 1931 році японська армія захопила північно-східну частину Китаю, утворивши там маріонеткову Маньчжурську державу.