4.2. Особливості розвитку перехідних економік

Перехідна (або трансформаційна) економіка – це особливий період (етап) в еволюції економіки, коли розпадається стара економічна система і формується нова. Характеризується: несталістю; залежністю від конкретно-історичних умов; певною інерцією перетворень; інтенсивним розвитком нових економічних форм.

Основні актуальні трансформації:

1) Перехід від індустріального до постіндустріального суспільства (в розвинених країнах);

2) Перехід від аграрного суспільства з потужною роллю традицій до індустріального суспільства з розвиненими ринковими відносинами (у багатьох країнах Азії, Африки, Латинської Америки);

3) Перехід від адміністративно-командної до ринкової економіки (у 29 постсоціалістичних країнах). Передбачав:

1) роздержавлення власності;

2) перехід від державної монополії до конкурентних засад функціонування економічних суб’єктів, від централізованого розподілу ресурсів – до ринкового механізму, від державного встановлення цін – до ринкового ціноутворення.

Моделі переходу до ринку:

1) Градуалістський підхід – поступове, поетапне проведення реформ:

- модель «ринкового соціалізму» (Китай, В’єтнам);

- модель «оксамитової революції» (Чехія, Словаччина).

2) Ліберальний підхід – швидкі радикальні зміни одночасно в економічній та політичній системах країн:

- модель «шокової терапії» (Польща).

3) Модель «обмеженої трансформації» (країни СНД) – лейтмотивом трансформаційних процесів стало перетворення владних повноважень на економічні блага. Власне процеси розбудови ринкової економіки відійшли на другий план і підпорядковані інтересам політико-економічної еліти. Ринкові відносини розбудовуються в тій мірі, в якій це вигідно еліті, і обмежуються там, де це не вигідно можновладцям. Переважаюча частина державних підприємств перейшла до приватних рук за суттєво заниженими цінами.

Особливості трансформаційних процесів в Україні – (див. лекцію)

Перехід до ринкової економіки пов'язаний із такими поняттями:

Економічна лібералізація – процес переходу до ринкового механізму саморегулювання (на основі вільного ринкового ціноутворення), створення умов для підприємницької діяльності.

Роздержавлення економіки – перехід від ретельного, всеохоплюючого, директивного втручання держави в економіку до ринкового саморегулювання та переважно непрямих методів державного регулювання економіки.

Приватизація – перетворення державної (а також колективної) власності на приватну.

Моделі приватизації:

• сертифікатна та грошова приватизація;

• колективна приватизація (трудовим колективом підприємства);

• продаж пакетів акцій державних підприємств зовнішнім інвесторам;

• реституція (повернення майна попереднім власникам).

Питання для дискусії: чому трансформаційні процеси в Україні пішли за моделлю «обмеженої трансформації»? Яка модель трансформації була б найкращою для України?

4.3. Товарне виробництво та його типи. Товар і гроші

Натуральне виробництво – виробництво продуктів для задоволення особистих потреб безпосередніх виробників та членів їх роду, племені, общини або сім’ї.

Товарне виробництво – виробництво продуктів відособленими виробниками для обміну на ринку.

Передумови виникнення товарного виробництва:

1) Суспільний поділ праці – виокремлення і закріплення виробництва певних видів продукції або послуг за різними видами трудової діяльності, окремими людьми чи групами людей, а також галузями, територіями і країнами;

2) Економічна відособленість товаровиробників на основі приватної власності на засоби виробництва та результати виробництва;

3) Виникнення грошей (роблять купівлю-продаж на ринку більш зручними та менш витратними).

Типи товарного виробництва:

1) Просте (існує як уклад; базується на індивідуальній праці власника засобів виробництва; засноване на примітивній техніці; є дрібним типом господарювання; має підпорядкований, залишковий характер);

2) Загальне (немає продукту, який би не набував форми товару; засновано на застосуванні найманої праці; носить пануючий, всеохоплюючий характер; виникає при капіталізмі);

3) Системне (створює певний економічний порядок – ринкову економіку).

Продукт – результат трудової діяльності.

Форми продукту:

1) Натуральний продукт – річ, створена працею і призначена для споживання в тому господарстві, в якому була вироблена;

2) Товар – продукт праці, призначений для обміну шляхом купівлі-продажу на ринку;

3) Послуга – корисний ефект, представлений самою діяльністю людини.

Гроші – це:

1) особливий товар, що виконує роль загального, універсального еквіваленту.

2) представник вартості (економічних благ).

Функції грошей:

1) Міра вартості – гроші вимірюють вартість або цінність інших товарів, причому роблять це ідеально (у свідомості людини) за допомогою призначення товарам цін.

2) Засіб обігу – гроші виступають як посередник в актах продажу «товар – гроші» і актах купівлі «гроші – товар».

3) Засіб платежу – кредитні гроші обслуговують процес продажу товарів у кредит (векселя, чеки, банкноти). Цю функцію гроші також виконують при виплаті заробітної плати, сплаті комунальних платежів, податків тощо.

4) Засіб нагромадження – гроші тимчасово випадають із сфери обігу і використовуються для нагромадження. Цю функцію найкраще виконують вільно конвертовані валюти, а також золото, дорогоцінні метали.

Ці функції має виконувати кожна національна грошова одиниця в межах відповідної країни. Якщо ж зазначені 4 функції грошей здійснюються на міжнародному рівні (в багатьох країнах, а не лише в одній), виникає п’ята функція:

5) Світові гроші – у розрахунках та інших операціях на світовому ринку використовують грошові знаки певних держав, які визнані світовими валютами.

Форми грошей:

а) товарні гроші — металеві зливки;

б) монетні гроші — карбовані монети;

в) паперові гроші — друковані банкноти;

г) електронні гроші — не мають власної матеріальної форми, використовуються на основі електронних систем розрахунків, кредитних та дебетових карток, інтернет-банкінгу та ін.

Грошова система – сукупність форм організації грошового обігу, а також всіх функціонуючих у країні видів грошей.

Відповідно до історичних форм грошей, формувалися грошові системи. Спочатку виникла архаїчна форма металевих грошей, коли головним їх елементом був металевий зливок. Поступово з’являлись карбовані монети, що витіснили важкі металеві зливки. Така металева грошова система існувала у формі монометалізму (використовувалося або золото, або срібло) та біметалізму (використовувалося і золото, і срібло).

Металеву грошову систему змінює паперово-кредитна система (сьогодні складається з державних банкнот, розмінної монети та депозитів до запитання або поточних рахунків національної кредитної системи).

Нині існує й набуває великого поширення нова «електронна» грошова система.

Грошовий обіг – рух грошей у процесі виробництва, розподілу і обміну національного продукту через обіг готівки та шляхом безготівкових розрахунків.

Питання для дискусії: перспективи курсу гривні?