2.2. Недостатня рухова активність (гіподинамія)

Негативними наслідками недостатньої рухової активності (гіпокінезії) студентської молоді зазвичай є гіподинамія, тобто нестача фізичної напруги і ослаблення м’язової діяльності, що призводить до збільшення захворюваності і зниження адаптаційних можливостей організму. Той факт, що рухова активність є неодмінною складовою здорового способу життя і основним засобом зміцнення здоров’я, вказує на гострі проблеми її дефіциту у сучасних студентів.

Зниження рухової активності, обумовлене способом життя, стає причиною особливого стану організму, який називається гіпокінезією. Це приводить до порушення злагодженості в роботі м’язового апарату і внутрішніх органів, а в ряді випадків стає причиною гіподинамії. Так, уже через 7–8 діб нерухомого лежання в людей спостерігаються функціональні розлади; з’являються апатія, неможливість зосередитися на серйозних заняттях, порушується сон і пам’ять; різко падає м’язова сила, погіршується координація навіть у простих рухах.

Гіподинамія – сукупність негативних морфофункціональних змін в організмі внаслідок тривалої гіпокінезії. Це атрофічні зміни в м’язах, загальна фізична нетренованість, детренованість серцево-судинної системи, зниження ортостатичної стійкості, зміни водно-сольового балансу, системи крові, демінералізація кісток та ін. В кінцевому рахунку знижується функціональна активність органів і систем, порушується стійкість проти різних несприятливих факторів; зменшується інтенсивність і об’єм аферентної інформації, пов’язаної з м’язовими скороченнями, порушується координація рухів, знижується тонус м’язів, падає витривалість і силові показники.

Найбільш стійкі до розвитку гіподинамічних ознак м’язи антигравітаційного характеру (шиї, спини). М’язи живота атрофуються порівняно швидко, що несприятливо позначається на функції органів кровопостачання, дихання, травлення. В умовах гіподинамії знижується сила серцевих скорочень у зв’язку із зменшенням венозного постачання в передсердя, скорочуються хвилинний об’єм, маса серця і його енергетичний потенціал, ослабляється серцевий м’яз, знижується кількість циркулюючої крові в зв’язку з застоюванням її в депо і капілярах. Тонус артеріальних і венозних судин послаблюється, падає кров’яний тиск, погіршуються постачання тканин киснем (гіпоксія) і інтенсивність обмінних процесів (порушення в балансі білків, жирів, вуглеводів, води і солей). Зменшується життєва ємність легень і легенева вентиляція, інтенсивність газообміну. Все це супроводжується ослабленням взаємозв’язку рухових і вегетативних функцій, неадекватністю нервово-м’язових напружень.

Через ослаблення м’язів, зв’язок і кісткового апарату розвиваються різні порушення постави, деформується стопа. У нижніх відділах легенів, у порожнині живота й ногах застоюється кров. Виникає атонія кишечника, в організмі накопичуються продукти гниття, з’являються головні болі. Зниження окисних процесів в організмі спричиняє недокрів’я. Знижується імунітет, погіршується діяльність життєво важливих органів, і навіть у молодих людей формуються так названі старечі механізми регуляції, характерні для старіючого організму. Не випадково в останні роки помітно «омолодились» багато захворювань.