V. За акустичним сприйняттям

Свистячі	[з], [з´]	[ц], [ц´]	[с], [с´]	[дз], [дз´]
Шиплячі	[ж]	[ч]	[ш]	[дж]

5.Зміни звуків у потоці мовлення. Позиційні та комбінаторні зміни звуків (загальна характеристика)

У потоці мовлення звуки зазнають різноманітних впливів і як наслідок змін в артикуляції і звучанні. Такі зміни поділяються на позиційні і комбінаторні.

Позиційні модифікації звуків залежать від наголосу, від позиції звука на початку чи в кінці слова або складу. Наприклад, вимова [е] у ненаголошених складах: [ве^исна], [се^ило]. Внаслідок таких фонетичних змін виявляються позиційні варіанти певної фонеми. Отже, позиційним варіантом фонеми є звук, що вимовляється замість головного вияву фонеми у певній слабкій позиції.

Комбінаторні зміни виникають внаслідок взаємодії звуків у мовному потоці. Кінцева фаза артикуляції попереднього звука своєрідно накладається на початкову фазу артикуляції наступного. Таке явище називається коартикуляцією. Внаслідок таких змін виникають комбінаторні варіанти певної фонеми.

Комбінаторні варіанти голосних і приголосних фонем можуть виникати внаслідок таких фонетичних явищ, як акомодація й асиміляція.

Акомодація – фонетичний процес пристосування вимови суміжних приголосних звуків, внаслідок чого властивості одного звука поширюються на інший. Наприклад: напівпом’якшена вимова приголосних (губних, шиплячих, задньоязикових, глоткової) перед голосним [і]: [в’ін], [ш’іс’т΄^ц΄], [п’іна], лабіалізація приголосних перед наступними губними [с°ом], [зр°уб].

6. Явища асиміляції в системі приголосних. Типи асиміляції. (Див. Лекцію)

У фонетиціасиміляцією називається уподібнювання одного звука іншим, причому обидва такі звуки можуть входити до складу того самого слова або до складу двох різних слів, що стоять поруч.

Сучасній українській мові властиві такі типи асиміляції: за дзвінкістю, за глухістю, за м'якістю, за способом і місцем творення звуків.

Асиміляція за дзвінкістю.

Дзвінкий шумний приголосний, впливаючи на попередній глухий, що стоїть з ним поряд, перетворює його на відповідний дзвінкий, наприклад:

боротьба – [б о р о д´ б á].

Асиміляція за глухістю. Дзвінкі приголосні звуки перед глухими в середині слова не уподібнюються до глухих.

Асиміляція за глухістю відбувається лише в таких випадках:

1. звук г перед глухими звуками вимовляється так, як парний йому глухий х у п’яти словах: легко – [л é х к о], вогко – [в ó х к о], нігті – [н' í х т 'і], кігті – [к’ í х т' і], дьогтю – [д'ó х т' у];

2. на межі префікса й кореня. Префікс і прийменник [з] змінюється на глухий [с]: [с п]ечі, [с т]обою, [с:]обою, [с´ц´]ідити;

3. кінцевий приголосний [з], що закінчує префікси та прийменники, також здебільшого переходить у глухий: ро[с х]итати, бе[с п]еречний, крі[с´:]тіну.

Асиміляція за місцем і способом творення приголосних.

За місцем і способом творення найбільш поширена асиміляція при збігові приголосних свистячих і шиплячих. Свистячі повністю уподібнюються наступними шиплячими, наприклад:

безжурний - бе[ж:]урний	через жито - чере[ж:]ито
безшумний - бе[ш:]умний	без шапки - бе[ш:]апки
з шухляди - [ш:]ухляди	принісши - прині[ш:]и