Емоція горя (суму)

Базова емоція має під собою природні підстави, тобто такі причини, які є загальними для всіх людей, незалежно від їх національності, культурних і соціально-економічних умов життя, рівня освіти.

Універсальні активатори емоції горя:

1. Розлука. Розлука, або відділення, як фізичне, так і психологічне, є одним з основних і найбільш поширених активаторів суму. Вимушена розлука з сім'єю або близьким другом викликає сум, але людина може відчувати самотність, відчувати сум, навіть перебуваючи в натовпі. У людини при цьому відсутнє почуття приналежності, він відчуває себе самотнім, покинутим людьми. Чи не задоволена потреба належати кому-небудь.

2. Розчарування. Розчарування, особливо коли воно викликано крахом надій.

3. Смерть. Смерть викликає найглибше горе. Смерть близького друга або члена сім'ї - це непоправна втрата. Втрата людини, з яким був довгий і тісний зв'язок, якому було присвячено частину життя, з яким ділилися радощі та біди - подібна втрата дружніх, любовних відносин викликає горе. Подібно розлуці, розчарування іноді призводить до почуття психологічної ізоляції, самотності, втрати.

4. Невдача у досягненні поставленої мети також може викликати у людини сум. Однак потрібно пам'ятати про те, що установки і прагнення людей дуже різні. Так, один студент буде щасливий, отримавши на іспиті «добре» або навіть «задовільно», тоді як для іншого ці ж оцінки означатимуть провал.

Говорячи про емоцію горя, потрібно завжди враховувати, як індивід сприймає і оцінює себе, яким він бачить цей світ і своє майбутнє в ньому. Якщо дитина часто опиняється в ситуаціях, з якими об'єктивно не здатна впоратися, якщо часто переживає невдачі, то, врешті-решт, вона може почати звинувачувати в цьому себе саму, може утвердитися в думці про свою неспроможність.

Функції емоції суму:

1. Сум, сповільнюючи загальний темп життя людини, дає їй можливість «озирнутися назад». Уповільнення психічних і соматичних процесів, яким супроводжується емоція горя, дозволяє по-новому поглянути на світ, побачити його інакше. Ця нова перспектива може погіршити стан людини, але вона ж може освіжити погляд нa речі, дозволить зрозуміти те, про що людина раніше не замислювався.

2. Крім того, емоція суму виконує комунікативну функцію, вона повідомляє самій людині і оточуючим її людям про дисгармонію. Висловлюючи емоцію суму, людина дає зрозуміти, що їй погано, що вона потребує допомоги.

3. Сум, як і будь-яка інша емоція, виконує мотиваційну функцію. Вона може викликати бажання відновити або зміцнити зв'язки з людьми. Печаль, викликана розчаруванням або невдачею, зазвичай спонукає до вирішення проблеми. «Негативна мотивація» в деякій мірі необхідна людині; завдяки ній ми відгукуємося на власні проблеми і на проблеми інших людей. Емоція суму має важливе мотиваційне значення для забезпечення особистісного зростання.

4. Горе також грає важливу роль у формуванні та розвитку механізмів емпатії. Плач дитини викликає у матері почуття жалю, спонукає її звернути увагу на дитину, заспокоїти її.

Взаємодія суму з іншими емоціями

Взаємодія суму і гніву

З усіх можливих інтеракцій, у які вступають одна з одною емоції, найпоширенішою є інтеракція «сум-гнів». Спостереження за новонародженими дітьми показали, що вже в 4-місячному віці немовлята реагують на завданий уколом біль мімічним виразом, в якому одночасно виявляються ознаки гніву і суму.

Томкинс (Tomkins, 1963) припустив, що сум є вродженим активатором гніву. Всі, кому знайоме відчуття зневіри, нудьги, знають, що воно супроводжується переживанням гніву, - людина сердиться на себе або звинувачує інших за свої нещастя.

Гнівна реакція батька на печаль дитини також може бути обумовлена ​​інтеракцією «сум – гнів». В цьому випадку батько сердиться не так на дитину, як на джерело її суму. Емоція гніву може також служити протидією страху, що дозволяє нам припустити можливість існування зв'язку між сумом, гнівом і страхом.

Зв'язок між сумом і страхом

Оскільки емоція страху виснажує людину, послаблює його психічну активність, інтеракцію «сум-страх» можна вважати важливим фактором адаптації. Зв'язок між сумом і страхом може сформуватися при різних умовах. Так, наприклад, якщо дитина, залишаючись сама вдома, плаче, а батьки карають її за це, то емоція суму може стати умовним активатором страху. Якщо інтеракція «сум-страх» генералізуєтся, якщо людина щоразу, відчуваючи сум, реагує страхом, то при частому повторенні сумних ситуації руйнівний вплив страху набуває тотального характеру і призводить до серйозних порушень адаптації. Така людина навіть не буде намагатися вирішити проблеми, що постають перед нею.

Інтеракція «сум-страх» може також лежати в основі боягузтва, нездатності терпіти біль. Найчастіше біль активує емоцію смутку. При наявності сильного, стійкого зв'язку між сумом і страхом формується ланцюжок «біль –> сум –> страх», і в результаті будь-яка ситуація, пов’язана з болем, викликає у людини паніку.

Взаємодія печалі і сорому

Крім того, вищеописана інтеракція може накладати заборону на переживання суму і на його прояви. Якщо дитина засвоює, що плакати «недобре», то будь-яке переживання суму може викликати у неї почуття провини. Якщо батьки постійно виявляють презирство до дитини коли вона плаче чи байдужість, вона може почати відчувати сором щоразу, коли їй захочеться плакати. Таким чином, сум стає активатором сорому, і цей емоційний патерн може привести до розвитку такої риси, як хвороблива сором'язливість.

Компоненти емоційного реагування (характерні мімічні зміни):

1. внутрішні куточки брів підняті вгору;

2. внутрішні куточки верхніх повік підняті;

3. рот закритий, куточки губ опущені, напруга або натяг в області рота відсутні.