15. Загальна характеристика атестаційного провадження.

Атестаційне провадження - це регламентована адміністративно-процесуальними нормами діяльність уповноважених органів, в ході якої вирішуються питання про ідентифікацію, інвентаризацію або встановлення відповідності об'єктів атестації оцінювальним критеріям, необхідним для подальшої їх діяльності у визначеній сфері.

Атестаційне провадження так само має визначену структуру, яка представлена окремими стадіями, а саме:1. Підготовка справи про атестацію.2. Розгляд атестаційної справи та прийняття рішення з атестації.3. Оскарження та опротестування прийнятого рішення.4. Виконання прийнятого рішення.

Підготовка справи про атестацію- здійснюється збирання, вивчення, аналіз та узагальнення інформації про державного службовця, який атестується.

Розгляд атестаційної справи. Учасниками розгля­ду справи про атестацію державного службовця виступають: атестаційна комісія і державний службовець, який підлягає атестації.

Прийняття рішення щодо атестаціїдержавного службовця. На підставі всебічного аналізу виконання основних обов’язків, склад­ності виконуваної роботи та її результативності комісія приймає рішення.

Оскарження прийнятого рішення. Згідно з Положенням, рішення керівника, прий­няте за результатами атестації, може бути оскаржене державним службовцем у суді.

Стадія виконання прий­нятого рішення. За результатами атестації керівник державного органу ви­дає відповідний наказ або розпорядження.

16. Види стягнень за порушення митних правил.

На підставі теоретичних положень митного права та суспільної практики законодавець виділив групу суспільно небезпечних діянь, які кваліфікував як митні правопорушення.До них належать:

• не зупинення транспортного засобу, що переміщується через митний кордон України, в зоні митного контролю;

• відправлення транспортного засобу без дозволу;

• перешкоджання доступу службової особи митного органу до предметів, що знаходяться під митним контролем;

• неподання митному органу документів, необхідних для здійснення митного контролю;

• недоставлення в митний орган предметів і документів;

• пошкодження або втрата митного забезпечення;

• виконання вантажних та інших операцій без дозволу митного органу;

• видача предметів без дозволу митних органів або їх втрата;

• порушення зобов'язань зворотного ввезення чи вивезення;

• порушення зобов'язань про транзит;

• переміщення предметів через митний кордон з приховуванням від митного контролю;

• недекларування предметів чи декларування їх не своїм найменуванням;

• використання предметів, щодо яких надано пільги по обкладанню митом, в інших цілях без дозволу митних органів;

• дії, що спричинили недобори митних платежів.

За скоєння митних правопорушень законодавство встановлює адміністративну відповідальність.

Адміністративне стягнення — це міра відповідальності за скоєння правопорушення. Вони застосовуються з метою:

• виховання особи, що скоїла правопорушення, в дусі поваги до виконання і дотримання законів, поваги до правопорядку;

• запобігання скоєнню ним нових правопорушень;

• запобігання скоєнню правопорушення іншими особами. Адміністративні стягнення та їх застосування виконують функцію запобігання більш небезпечних правопорушень — злочинів По суті вони здійснюють моральний або матеріальний вплив на правопорушника.

Основними видами адмінстягнень є:

• попередження;

• штраф;

• оплатне вилучення предметів, які були об'єктом чи предметом скоєння правопорушення;

• конфіскація предметів, що були об'єктом чи предметом правопорушення;

• позбавлення спеціального права, дозволу, що надані фізичній чи юридичній особі;

• адміністративний арешт;

• адміністративне виселення іноземних громадян за межі території України.

Із цього переліку адміністративних стягнень за скоєння порушень митних правил МК України передбачено всі, крім останнього. Розглянемо деякі з адміністративних стягнень більш детально.

• Попередження — стягнення морального характеру, яке виноситься у письмовій формі. Застосування попередження передбачено в ст. 104, 105, 107, 108, 109, 111 MK.

• Штраф — грошове стягнення, застосування якого передбачено ст. 104—120 МК. Штраф має бути сплачений не пізніше 15 днів з дня винесення постанови (ст. 148).

• Вилучення документів і предметів. Ст. 128 МК визначає, що предмети, які є безпосередніми об'єктами порушення митних правил, предмети із спеціально виготовленими тайниками, що використовувалися для переміщення через митний кордон України прихованих предметів, а також документи, необхідні для розгляду справи про порушення митних правил, підлягають вилученню.

При вчиненні порушення митних правил у особи, яка не має в Україні постійного місця проживання або адреси, допускається вилучення речей, валюти та цінностей у розмірах, необхідних для забезпечення стягнення штрафу або вартості предметів, зазначених у частині 3 ст.149 МК. Вилучені предмети та документи повинні бути перелічені у протоколі, що складається у передбачених випадках, або в доданому до нього описі з точним зазначенням кількості, міри, ваги, особливих ознак і вартості. Митний орган проводить оцінку вилучених предметів на підставі роздрібних цін, що діють в Україні, або за висновками експертів. Перерахунок іноземної валюти в українську здійснюється за діючим на день вилучення курсом НБУ. Протокол складається за встановленою формою (П-9), при проведенні вилучення обов'язкова участь понятих (не менше 2 осіб) та представника підприємства, де воно проводиться. Вказаним особам необхідно роз'яснити їх права бути присутніми при всіх діях і подавати заяви, що підлягають занесенню в протокол з приводу цих дій.

Усі предмети і документи, що вилучаються, пред'являються понятим та іншим учасникам даної дії і при потребі пакуються й опечатуються на місці, про що в протоколі робиться запис. Вилучені предмети, що є доказами у справі, підлягають зберіганню до закінчення перевірки або вступу в силу останнього рішення суду у даній справі.

f Конфіскація предметів і документів, що є безпосередніми об'єктами правопорушення. Застосування передбачено ст. 109, 112—118 МК. Конфіскація полягає у примусовій безоплатній передачі цього предмету у власність держави незалежно від того, чи є він власністю особи, яка вчинила порушення митних правил, а також незалежно від того, встановлена ця особа чи ні (ст. 149 МК, ст. 29 КпАП). Після прийняття Конституції України відповідно до ст. 41 конфіскація проводиться незалежно від часу вчинення або виявлення порушення за постановою судового органу. При неможливості конфіскації таких предметів з осіб, які вчинили порушення, стягується їх вартість. Конфісковані можуть бути лише предмети, які є в особистій власності порушника на час порушення митних правил. Порядок застосування конфіскації, перелік документів, які підлягають конфіскації, встановлюється законодавством України.

f Адміністративний арешт застосовується лише у виняткових випадках за окремі види порушення митних правил на строк До 15 діб. Його не можуть застосовувати до вагітних жінок, до жінок, що мають дітей віком до 12 років, до осіб, що не досягли 18 років, до інвалідів І і II категорій.

f Відкликання ліцензії чи кваліфікаційного атестата може застосовуватися як додаткове стягнення до власників митних ліцензійних складів, складів та магазинів безмитної торгівлі, до митних брокерів, митних перевізників за порушення митних правил та до інших осіб, яким було видано відповідні ліцензії.