Художня культура Ассирії
Ассирійці трансформували релігію, культуру та мистецтво Вавилонії, внесли сюди новий пафос могутності, державності. Ассирійська культура була цілком сповнена пафосом сили, вславляла міць, перемоги та завоювання своїх царів. У ній головували не релігійні, а світські основи.
Не культова архітектура, а будівництво палаців та фортець притаманне ассирійській державі. Відомий палац царя Саргона ІІ поблизу Ніневії. Вхід до нього охороняли крилаті бики з людськими головами, палаючими очима, з величезними прямокутними бородами. Це добрі створіння – шеду, що повинні були охороняти оселю царя від всіляких видимих та невидимих ворогів.
Саме із цим видом будівель (палаців та фортець) пов'язаний розвиток мистецтва Ассирії. Прикрашаючи палаци, ассиріці віддавали перевагу рельєфу. Багатофігурні композиції із зображенням міфологічних, жанрових і батальних сцен, виконані в рельєфі на плитах із мармуроподібного вапняку, визначили самобутність ассирійського скульптурного мистецтва.
Палац
Саргона II в Дур-Шаррукіне. Реконструкція
Світські сюжети переважають і в рельєфах та розписах ассирійських палаців. Головною особою тут виступає сам володар. До нас дійшли численні портрети ассирійських царів: Саргона ІІ, Ашшурнасірпала ІІ, Ашшупбаніпала та ін. Цар завжди грізний та величний, його фігура важка, руки та ноги налиті дужими мускулами.
Полювання
Ашшурбаніпала
Особливої майстерності домоглися ассирійські митці у зображенні сцен полювання, де реалістично показано всіляких тварин: коней, верблюдів, левів. «Вмираюча левиця» з палацу Ашшурбаніпала – шедевр світової ваги. Ця левиця, пронизана стрілами, намагається піднятися в останньому відчайдушному зусиллі. Її паща, що розкрилася у передсмертному рику, розставлені трикутником передні лапи та різка діагональ поваленого тіла – витвір великого різьбяра.
«Вмираюча
левиця». Фрагмент рельєфу з палацу
Ашшурбаніпала
Французькому консулу в Мосулі Полю-Емілю Ботта належить честь першого археологічного відкриття в Межиріччі. Довідавшись, що він цікавиться цими дивними табличками, якийсь араб повідомив йому, що велика їх кількість зберігається у його селі, де їх давно уже вживають на господарські нестатки. Ботта організував розкопки на пагорбі біля зазначеного арабом села і знайшов під сміттям і землею не тільки черепки, але цілі стіни і рельєфи з зображенням якихось дивовижних звірів. Так були відкриті руїни ассірійського царського палацу.
За наказом царя Ашшурбаніпала у його палаці було зібрано найзначнішу в усьому стародавньому світі бібліотеку, яка складалася з кількох десятків тисяч клинописних табличок. Цар особисто слідкував за її комплектуванням. «Я пізнав заховані таємниці мистецтва письма, - сповіщав він у одному з написів, - я читав у небесних та земних будовах і міркував над цим. Я був присутній на зібраннях царських переписувачів».
Глиняна
табличка з фрагментом Епосу
про Гільгамеша
Музикознавець Ричард Крокер виконав ассирійський романс під акомпанемент точної копії шумерської ліри (її корпус виготовили з червоної берези та ялини, струни — з кишок). Він зазначив, що в цій мелодії з глибини тисячоліть "немає нічого неприродного чи дивного".
Розвивалося в Месопотамії також мистецтво музики. Вже шумери винайшли ряд струнних, духових і ударних музичних інструментів (дудку, флейту, арфу, бубон тощо) й грали на них під час релігійних містерій та народних гулянь. У Шумері існували особливі "будинки музики", де за плату можна було не лише послухати улюблені мелодії, а й потішитися витівками мавпочок. Любили музику також вавилонці та ассирійці.
В 70-х роках американський ассиріолог Анне Кілмер дешифрувала клинописну табличку з Угариту, на якій записано мелодію та слова ассирійського романсу, присвяченого богині Угариту.
Культура Месопотамії мала величезний вплив на культури сусідніх держав: Ірану, Урарту, Палестини.