2. Особливості адміністративної відповідальності спеціальних суб'єктів.

Як уже зазначалося в ракурсі викладення складу адміністратив ного правопорушення, до спеціальних суб'єктів адміністративних правопорушень належать посадові особи, неповнолітні, іноземці та особи без громадянства, військовослужбовці, інші особи. Поміт на особливість спеціальних суб'єктів - наявність певних додатко вих ознак порівняно із загальними суб'єктами адміністративних правопорушень.

1. Неповнолітні. Говорячи про неповнолітніх віком від шіст надцяти до вісімнадцяти років, слід наголосити, що чинне законо давство (статті 12, 24-1 КУпАП) визначає реакцію держави щодо правопорушників вказаної вікової категорії. За вчинення адмініст ративних правопорушень до неповнолітніх у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років можуть бути застосовані такі заходи впливу:

• зобов'язання публічно або в іншій формі попросити виба чення у потерпілого;

• застереження;

• догана або сувора догана;

• передання неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх заступають, чи під нагляд педагогічному або трудовому ко лективові з їхньої згоди, а також окремим громадянам на їх про хання.

У цілому ж усі правопорушення, за вчинення яких неповноліт ні можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності, можна розділити на три групи:

• правопорушення, за вчинення яких до неповнолітніх застосо вуються заходи впливу (переважна більшість правопорушень, визначених чинним КУпАП);

• правопорушення, за вчинення яких неповнолітні підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах, або (з урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника) до зазначених осіб можуть бути застосовані заходи впливу. До цієї категорії правопорушень належать:

а) незаконні виробництво, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах (ст. 44 КУпАП);

б) дрібне викрадення чужого майна (ст. 51 КУпАП);

в) адміністративні правопорушення у сфері транспорту (стат ті 121-127 КУпАП);

г) керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані сп'яніння (ст. 130 КУпАП);

д) дрібне хуліганство (ст. 173 КУпАП);

є) стрільба з вогнепальної, холодної метальної чи пневматичної зброї в населених пунктах і в не відведених для цього місцях або з порушенням установленого порядку (ст. 174 КУпАП);

є) адміністративні правопорушення, пов'язані з вогнепальною, холодною чи пневматичною зброєю (статті 190-195 КУпАП);

- правопорушення, за вчинення яких неповнолітні підлягають адміністративній відповідальності виключно на загальних підста вах. До цієї групи належить єдине правопорушення - злісна не  покора законному розпорядженню або вимозі працівника міліції, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця (ст. 185 КУпАП). Вихо дячи з цієї обставини можна зробити висновок, що, згідно з вимо гами чинного законодаства, саме вказане правопорушення може вважатися найбільшою мірою суспільно небезпечним (із тих, що вчиняють неповнолітні віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років).

І останнє, на що доцільно звернути увагу в характеристиці адміністративної відповідальності неповнолітніх,- роль батьків та осіб, які їх замінюють у разі вчинення неповнолітнім віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років адміністративного правопо рушення. Відповідно до ст. 184 КУпАП, вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років адміністративного правопорушення тягне за собою накладення штрафу на батьків чи осіб, які їх замінюють, від трьох до п'яти неоподатковуваних міні мумів доходів громадян. Своєю чергою, вчинення неповнолітніми діянь, що містять ознаки злочину, відповідальність за які передбачено Кримінальним кодексом України, якщо вони не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, тягне за собою на кладення штрафу на батьків або осіб, що їх замінюють, від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

2. Посадові особи. Коли йдеться про вказану категорію спеціаль них суб'єктів адміністративних правопорушень, необхідно усві домлювати, що йдеться про особливі правопорушення. Посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністра тивні правопорушення, пов'язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громад ського порядку, природи, здоров'я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їхніх службових обов'язків. Ступінь суспільної небезпеки таких порушень є вищою.

Даючи визначення посадовим особам, доцільно вказати, що це громадяни, які здійснюють організаційно-розпорядчі та адмініст ративно-господарські функції в державних і комунальних органах та організаціях. Ключовою ознакою посадової особи може вважа тися наявність владних повноважень. Саме ця обставина характе ризує негативний аспект адміністративних правопорушень з боку посадових осіб.

Важливою обставиною, на яку необхідно вказати у контексті адміністративної відповідальності посадових осіб, є корупція і корупційні діяння. Під корупцією розуміється діяльність осіб, упов новажених на виконання функцій держави, спрямована на проти правне використання наданих їм повноважень для одержання ма теріальних благ, послуг, пільг або інших переваг (Закон України від 5 жовтня 1995 р. № 356/95-ВР «Про боротьбу з корупцією»). Відповідно до вказаного нормативно-правового акта особи, упов новажені на виконання функцій держави (до них належать державні службовці, Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр, віце-прем'єр-міністри, міністри, народні депутати України, депу тати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати сіль ських, селищних, міських, районних у містах, районних, обласних рад, посадові особи місцевого самоврядування, військові посадові особи Збройних Сил України та інших військових формувань). У вигляді стягнень застосовуються штрафи або відмови у призна ченні на посаду та позбавлення права балотуватись у депутати або на виборні посади в державні органи.

3. Військовослужбовці та інші особи, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів. Військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані, а також особи рядового і начальниць кого складів органів внутрішніх справ несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпе чення безпеки дорожнього руху, санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм, правил полювання, рибальства та охорони рибних запасів, митних правил, учинення корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушен ня тиші у громадських місцях, неправомірне використання держав ного майна, незаконне придбання чи зберігання спеціальних технічних засобів для зняття інформації з каналів зв'язку, інших засобів негласного отримання інформації, невжиття заходів щодо окремої ухвали суду чи окремої постанови судді, щодо подання органу дізнання, слідчого або протесту, припису чи подання про курора, ухилення від виконання законних вимог прокурора, пору шення законодавства про державну таємницю, порушення порядку обліку, зберігання і використання документів та інших носіїв ін формації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави, ці особи несуть адміністративну відповідальність на за гальних підставах. До зазначених осіб не може бути застосовано виправні роботи і адміністративний арешт (ст. 15 КУпАП).

4. Іноземці та особи без громадянства. Вказані категорії осіб, які перебувають на території України, підлягають адмініст ративній відповідальності на загальних підставах із громадянами України. Питання про відповідальність за адміністративні право порушення, вчинені на території України іноземцями, які згідно з чинними законами та міжнародними договорами України корис туються імунітетом від адміністративної юрисдикції України, вирішуються дипломатичним способом (ст. 16 КУпАП).

Стосовно до іноземців та осіб без громадянства може вико ристовуватися видворення за межі України. Іноземець та особа без громадянства, який вчинив злочин або адміністративне правопо рушення, після відбуття призначеного йому покарання чи вико нання адміністративного стягнення може бути витвореним за межі України. Рішення про видворення його за межі України після від буття ним покарання чи виконання адміністративного стягнення приймається органом внутрішніх справ за місцем його перебуван ня з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення. Також підставами для видво рення можуть стати ситуації, за яких дії іноземця та особи без громадянства грубо порушують законодавство про статус інозем ців та осіб без громадянства, або суперечать інтересам забезпечен ня безпеки України чи охорони громадського порядку, або коли це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України (Закон України від 4 лютого 1994 р. № 3929-ХП «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»).

Слід указати, що відносно видворення іноземців та осіб без громадянства має місце практична діяльність адміністративних судів, які діють у нашій країні віднедавна. Так, орган внутрішніх справ чи орган охорони державного кордону можуть затримати і примусово видворити  з України іноземця чи особу без громадян ства тільки на підставі постанови адміністративного суду. Така постанова приймається судом за зверненням органу внутрішніх справ, органу охорони державного кордону або Служби безпеки України, якщо іноземець або особа без громадянства ухиляються від виїзду після прийняття рішення про видворення або є обґрун товані підстави вважати, що вони будуть ухилятися від виїзду.

Відповідальність неповнолітніх.

Одним з різновидів юридичної відповідальності є адміністративна відповідальність, що полягає у застосуванні до особи, яка вчинила адміністративний проступок, певного заходу – адміністративного стягнення.

Підставою адміністративної відповідальності є адміністративне правопорушення  (проступок). 

  Суб’єктами адміністративних правопорушень є фізичні особи – громадяни і посадові особи. Серед суб’єктів  адміністративних правопорушень вирізняються так звані спеціальні суб’єкти, а саме такі, які  мають певні особливості щодо вчинення окремих  адміністративних правопорушень або не несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

  До них належать, зокрема,  неповнолітні, тобто усі особи у віці  до 18-ти  років. Чинне законодавство України осіб, які не досягли 14-го віку, називає малолітніми, а осіб у віці від 14-ти до 18-ти років – неповнолітніми.

Кодексом України про адміністративні правопорушення  встановлено, що до  адміністративної відповідальності притягуються особи, яким на момент скоєння правопорушення виповнилось 16 років.  

        Згідно із ст. 13 КпАП України до осіб віком 16-18 років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються відповідні заходи впливу. Адміністративна  відповідальність неповнолітнього може настати тільки тоді, коли 16 років йому виповнилось саме до моменту вчинення протиправного діяння, а не до вирішення питання про притягнення його до адміністративної  відповідальності.

Особливість адміністративної відповідальності неповнолітніх полягає в тому, що за вчинені ними правопорушення може бути застосоване обмежене коло адміністративних стягнень. Це пов'язано насамперед із фізичним і психічним станом неповнолітнього та формуванням і розвитком його особистості. З огляду на ці та інші обставини до неповнолітніх можуть бути застосовані такі заходи адміністративного стягнення:

• попередження — захід адміністративного стягнення, що передбачає порядок роз'яснення неповнолітньому його протиправної поведінки. У разі повторного здійснення протиправних дій його буде притягнено до суворішого адміністративного примусу. Цей захід є адміністративним стягненням лише в тому разі, коли його належним чином оформлено в письмовій формі у вигляді спеціальної постанови;

• штраф — грошове стягнення, що накладається на особу віком від 16 до 18 років за адміністративні правопорушення у випадках і в розмірі, що встановлені Кодексом про адміністративні правопорушення та іншими законами України;

• виправні роботи. Застосовуються до особи віком від 16 до 18 років строком до двох місяців із відбуванням їх за основним місцем постійної роботи і з відрахуванням до 20% її заробітку в дохід держави. Виправні роботи призначаються районним (міським) судом (суддею);

• адміністративна конфіскація — примусове безоплатне вилучення предмета в неповнолітнього, що став знаряддям вчинення чи безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, на користь держави. Слід зазначити, що конфіскації підлягає лише той предмет, який є особистою власністю неповнолітнього, якщо чинним законодавством не передбачено інших випадків; 

• оплатне вилучення предмета. Полягає у примусовому вилученні в неповнолітнього предмета, що став знаряддям учинення чи безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, і в наступній його реалізації з передачею певної суми особі, в якої його було вилучено, з відрахуванням витрат на реалізацію вилученого предмета;

• адміністративний арешт як вид адміністративного стягнення, згідно з чинним адміністративним законодавством, не застосовується до осіб, які не досягли 18-річного віку.

Характерною особливістю  адміністративної відповідальності  неповнолітніх  є її  перекладення за певних обставин на батьків чи осіб, які їх заміняють.

Так, ст. 184 Кодексу про адміністративні правопорушення передбачає, що вчинення неповнолітніми віком від 14 до 16 років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу на батьків чи осіб, які їх заступають, від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Крім того, цією статтею передбачається адміністративна відповідальність батьків чи осіб, які їх заміняють, за вчинення неповнолітніми діянь, що містять ознаки злочину, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом, якщо вони не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність. На зазначених осіб накладається адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі від 10 до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідальність посадових осіб.

Захист прав та інтересів громадян потребує не лише чітких юридичних установок, а передусім усвідомлення посадовою особою своїх обов’язків та відповідальності. Для досягнення цих цілей держава має чітко визначити кримінальну, адміністративну, дисциплінарну, матеріальну відповідальність посадовців у разі порушенні права громадянина та спричинення йому шкоди неправомірними діями службовця залежно від характеру допущеного правопорушення і наслідків, що настали.

Інститутові юридичної відповідальності посадових осіб притаманні такі особливості:

а) більш широке коло підстав відповідальності;

б) наявність таких підстав відповідальності, які застосовуються тільки до службовців;

в) підвищений рівень їх відповідальності щодо тих її видів, які поширюються також на громадян;

г) наявність складу протиправних дій, які прямо пов’язані з наділенням суб’єкта юридичної відповідальності державно-владними повноваженнями. Додати до цього можна ще одну важливу особливість – презумпцію винуватості посадової особи. Це означає, що саме на посадовій особі лежить обов’язок доводити свою невинуватість у вчиненні адміністративного правопорушення.

Основи адміністративної відповідальності посадової особи.

Адміністративна відповідальність посадових осіб – це регламентована адміністративно-деліктними нормами реакція з боку уповноважених суб’єктів на діяння посадової (службової) особи, які виявилися в порушенні нею встановлених законом заборон або невиконанні покладених на неї обов’язків, що полягає в застосуванні до посадової (службової) особи заходів державного примусу у вигляді адміністративних стягнень, які тягнуть за собою несприятливі наслідки особистого, майнового та іншого характеру й владний осуд винного суб’єкта з метою запобігання та припинення правопорушення. У зв’язку із цим, погоджуючись з Н.П. Христиченко, слід зазначити, що є необхідним у понятійно-теоре тичному визначенні вдосконалити тлумачення адміністративної відповідальності, конкретизувавши її суб’єкт – «посадова особа».

Відповідно до ст. 14 КУпАП, посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, пов’язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного та громадського порядку, природи, здоров’я населення й інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов’язків. Посадові особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах за вчинення корупційних правопорушень, неправомірне використання державного майна тощо.

Інші особи, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів або спеціальних положень про дисципліну, у випадках, прямо передбачених ними, несуть за вчинення адміністративних проступків дисциплінарну відповідальність, а в інших випадках – адміністративну відповідальність на загальних підставах (ст. 15 КУпАП). Ця норма породжувала й породжує цілий ряд суперечностей і неправильних трактувань. Чи може бути дисциплінарний статут основою для звільнення від відповідальності? Який статут? Чи повинен статут бути прийнятим на рівні закону? Що це тоді – закон чи статут? Чим відрізняється дисциплінарна від трудової відповідальності? Ми не ставимо за мету відповісти на всі питання, пов’язані з розмежуванням видів юридичної відповідальності: дисциплінарної, трудової, адміністративної, матеріальної та інших, це завдання теорії права. Але зазначимо, що ці поняття стосуються різних видів, а отже, не можуть бути використані паралельно в жодному нормативному акті. А отже, ми повинні чітко розмежувати ці дефініції.

В адміністративному законодавстві повинна мова йти про адміністративну відповідальність посадових осіб органів державної влади. У службовому законодавстві потрібно наголошувати на дисциплінарній відповідальності осіб, які перебувають на державній службі. У законодавстві про працю про трудову відповідальність за порушення норм і правил, які регулюють трудові правовідносини, що виражаються у функціональних обов’язках працівника.

Умови для настання  адміністративної відповідальності.

Теорія адміністративного права виділяє такі види підстав: 

• фактичні(вчинення особою особливого виду правопорушення – адміністративного, тобто наявність ознак правопорушення); 

• юридичні (наявність у діях особи юридичного складу правопорушення: суб’єкта, суб’єктивної сторони, об’єкта, об’єктивної сторони); 

• процесуальні (наявність процесуальних норм, які забезпечують притягнення винної особи до адміністративної відповідальності).

Тож підставою адміністративної відповідальності необхідно розуміти умови, за наявності яких можливе притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Щодо специфіки предмета адміністративно-деліктних відносин, то можна виділити як мінімум чотири найважливіші умови, за яких для посадовців може наставати адміністративна відповідальність: здійснення дій, що містять пряме порушення загальнообов’язкових адміністративних правил або правил поведінки державного службовця; видання наказів і вказівок, які порушують положення встановлених загальнообов’язкових правил, тобто не відповідають їм; невиконання обов’язків зі здійснення контролю за виконанням підпорядкованими особами встановлених у нормативних правових актах загальнообов’язкових правил поведінки або адміністративних процедур; дотримання встановлених правил входить у коло посадових обов’язків і фіксується у відповідних посадових інструкціях. Для кваліфікації правового положення посадовця не має значення обсяг його функцій, проте він може бути врахований при кваліфікації адміністративного проступку, тобто при накладенні адміністративних стягнень.

Ознаки  адміністративної  відповідальності.

Специфічними ознаками адміністративної відповідальності за адміністративні проступки є те, що:

– вона полягає в застосуванні до суб’єктів адміністративних стягнень;

– до адміністративної відповідальності притягають компетентні органи, яким таке право надане законодавством;

– законодавством встановлений особливий порядок притягнення до адміністративної відповідальності. Він відрізняється порівняною простотою, що створює умови для його оперативності й економічності, але водночас містить необхідні гарантії законності, здійснення права на захист;

– адміністративна відповідальність врегульована нормами адміністративного права, які містять вичерпні переліки адміністративних порушень, адміністративних стягнень і органів, уповноважених їх застосовувати, детально регулюють цей вид провадження й у своїй сукупності становлять нормативну основу адміністративної відповідальності.

Відповіда­льність військовослужбовців та інших осіб, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів.

ДИСЦИПЛІНАРНИЙ СТАТУТ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ .

Цей Статут визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг. Усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту.

Положення Статуту поширюються на громадян, звільнених з військової служби у відставку або у запас з правом носіння військової форми одягу, під час носіння ними військової форми одягу.

Дія Дисциплінарного статуту Збройних Сил України поширюється на Державну прикордонну службу України, Службу безпеки України, Національну гвардію України та інші військові формування, створені відповідно до законів України, Державну спеціальну службу транспорту, Державну службу спеціального зв’язку та захисту інформації України.

Особливості адміністративної відповідальності юридичних осіб. Особливості підстав адміністративної відповідальності юридичних осіб.

Досить довгий час уважалося, що до адміністративної відпові дальності можуть притягатися лише фізичні особи. При цьому на водилися також обставини, що свідчать про певну схожість адмі ністративної та кримінальної відповідальності. Поряд з іншими, йшлось і про неможливість притягнути юридичну особу до відпові дальності як у першому, так і в другому варіанті. На сьогоднішній день наука адміністративного права та практика застосування адмі ністративно-правових норм свідчить про наявність адміністративної відповідальності юридичних осіб. Це твердження вважається пра вильним, попри те, що чинний КУпАП не містить юридичних осіб як суб'єктів адміністративного правопорушення.

Заслуговує на увагу позиція Д. Лук'янця, згідно з якою в кон тексті адміністративної відповідальності існують певні особливос ті юридичних осіб як суб'єктів правовідносин порівняно з фізич ними особами. До них відносять:

• відсутність у юридичних осіб власних психічних характе ристик;

• участь юридичних осіб у правовідносинах через уповнова жених представників;

• наявність у юридичних осіб внутрішньої організаційної структури,

• специфічні параметри оцінювання діяльності юридичних осіб.

Слід зазначити, що інститут адміністративної відповідальності юридичних осіб поступово, але досить системно розвивається. Для прикладу, у Російській Федерації новий Кодекс про адміністратив ні правопорушення (діє від 2002 р) містить положення щодо правових підстав такої відповідальності юридичних осіб. Проекти нормативно-правових актів у сфері адміністративної відповідальності в Україні також базуються на визнанні адміністративної відповідальності юридичних осіб, що дає підстави говорити про це у рамках вивчення адміністративного права.

Обставинами, що свідчать про наявність адміністративної відповідальності юридичних осіб, є:

• соціально-економічні та політичні зміни в Україні, початок яких датується 90-ми роками минулого століття, привели до ста новлення ринкових відносин, розвитку підприємництва та мо дернізації вирішення юридичних конфліктів за участі юридичних осіб;

• наявність законів України, які містять положення щодо адмі ністративної відповідальності юридичних осіб (від 14 жовтня 1994 р № 208/94-ВР «Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудуван ня»», від 7 червня 1996 р N° 236/96-ВР «Про захист від недобросовісної конкуренції», від 3 липня 1996 р № 270/96-ВР «Про рекламу» та ін.. ),

• наявність підзаконних актів, положення яких деталізують механізм притягнення до адміністративної відповідальності юри дичних осіб (наприклад, постанова Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1995 р № 244 «Про затвердження Положення про порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобуду вання» або постанова Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 р № 1177 «Про затвердження Положення про порядок на кладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів»);

• наявність конкретних прикладів накладення адміністративних стягнень на юридичних осіб (наприклад, постанова Національної комісії регулювання електроенергетики України від 17 серпня 2005 р. № 674 «Про накладення штрафу на ВАТ «Запоріжжяобленерго» за порушення ліцензійних умов з постачання і передачі електричної енергії»).

Характерні риси адміністративної відповідальності юридич них осіб.

Деліктоздатність виникає від моменту державної реєстрації.

Деліктоздатність втрачається від моменту вилучення з ре єстру юридичних осіб.

Свідчить про можливість держави суттєво впливати на госпо дарську діяльність юридичних осіб і економічні процеси в цілому.

Велика кількість і різноманітність варіантів стягнень, що їх як передбачено, так і не передбачено в КУпАП (штраф, припинен ня чи призупинення певного виду чи всієї діяльності, вилучення майна тощо).

Може виступати як загальним (усі юридичні особи), так і спеціальним суб'єктом (юридичні особи, які діють у сфері громад ського харчування, у сфері побутових послуг тощо) адміністратив ного правопорушення.

Доцільно вказати на появу у 2003 р. Господарського кодексу України (ГК), розділ п'ятий якого має назву «Відповідальність за правопорушення у сфері господарювання», де, зокрема, передба чається застосування господарських та адміністративно-госпо дарських санкцій. Господарські санкції застосовуються в установ леному законом порядку з ініціативи учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваже ними органами державної влади або органами місцевого самовря дування.

Стаття 239 ГК містить перелік видів адміністративно-госпо дарських санкцій. До них відносять:

• вилучення прибутку (доходу);

• адміністративно-господарський штраф;

• стягнення зборів (обов'язкових платежів); застосування антидемпінгових заходів;

• припинення експортно-імпортних операцій;

• застосування індивідуального режиму ліцензування;

• зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом гос подарювання певних видів господарської діяльності;

• анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом гос подарювання окремих видів господарської діяльності,

• обмеження або зупинення діяльності суб'єкта господарювання,

• скасування державної реєстрації та ліквідація суб'єкта госпо дарювання,

• інші адміністративно-господарські санкції, встановлені ГК та іншими законами.

Важливим є те, що адміністративно-господарські санкції мо жуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шес ти місяців від дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік від дня порушення цим суб'єктом установлених законо давчими актами правил здійснення господарської діяльності

Аналізуючи ж чинне законодавство, можна знайти велику кількість санкцій, які можуть уважатись адміністративними стяг неннями, що застосувуються до юридичних осіб. У цілому їх мож на поділити на: