2.Альтернативні теорії максимізації

Існує декілька альтернатив щодо традиційної теорії максимізації:

1. Максимізація довгострокового прибутку.

В традиційній теорії припускається, що фірми максимізують короткостроковий прибуток, однак чимало дій фірми можуть бути кваліфіковані як такі, що не відповідають цій цілі і водночас співпадають з ціллю максимізації довгострокового прибутку, наприклад політика зниження цін на пропоновану фірмою продукцію може призводити до зменшення прибутку у короткостроковому періоді та зростанню прибутку у довгостроковому періоді. Головною проблемою теорії максимізації довгострокового прибутку є труднощі, які можуть виникати при оцінці фірмами майбутніх положень кривих попиту і витрат.

2.Максимізація корисності для менеджерів.

Стверджується, що за умови досягнення фірмою задовільного рівня прибутковості, менеджери отримують значну свободу у тому, яку політику впроваджувати. При цьому цілком можливо, що вони намагатимуться діяти у власних інтересах, які полягають у максимізації їхньої корисності, основними складовими якої є їхні оклади, гарантії зайнятості.

Один з висновків даної теорії полягає в тому, що у разі, коли менеджери матимуть можливість реалізувати власні цілі, може посилюватися тенденція до зростання середніх витрат виробництва в результаті зростання витрат на облаштування офісів, збільшення персоналу…

3. Максимізація доходу від продажів

В цій теорії припускається, що менеджери прагнуть максимізувати виручку від продажів. Це пов’язано з тим, що успішність менеджерів оцінюватися відповідно до динаміки цього показника.

Максимізація доходів від продажів може бути вагомішою ціллю фірми ніж максимізація прибутку, особливо тоді, коли фірми мають впливовий відділ продажів.

4.Максимізація зростання

Замість того аби ставити за завдання максимізацію прибутку, менеджери можуть націлювати діяльність фірми на максимізацію її розмірів. Менеджери виявляються зацікавленими у цьому тому що у більших за розміром фірмах вони можуть мати більше влади та повноважень, а також більш високі оклади.

3.Множинність цілей фірми та її поведінкові теорії

Фірми можуть переслідувати декілька цілей. Забезпечити одночасну реалізацію яких неможливо. Тоді керівництвом фірми можуть встановлюватися компромісні значення для контрольних показників, які характеризують ступінь досягнення альтернативних цілей.

Той факт, що фірми можуть одночасно мати декілька цілей, пов’язаний зокрема з наявністю в їхній структурі різних підрозділів зі своїми наборами специфічних завдань. У свою чергу реалізація цілей підрозділів обмежується інтересами причетних до компанії осіб – акціонерів, клієнтів, кредиторів.

Фірма – це організація, до якої входять групи з різними інтересами і її важливим завданням є пошук способів зменшення між групових конфліктів.

Особливість поведінкових теорій фірм є те, що вони досліджують які саме цілі у дійсності переслідують фірми; чим вони вмотивовані, які суперечності можуть виникати і як вони можуть розв’язуватися.

Передбачається, що для різних підрозділів фірм встановлюються контрольні цифри, у разі недосягнення яких розпочинається пошук причин. У разі конфлікту між контрольними показниками, менеджери намагатимуться знімати подібні протиріччя шляхом переговорів, результати яких будуть залежати від співвідношення їх влади в організації.