Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено її мету і завдання, конкретизовано об’єкт, предмет, методи дослідження, сформульовано практичне і теоретичне значення основних положень дисертації, її новизну, сутність апробації.

У розділі 1 «Теоретико-методичні засади вартісно-орієнтованого управління корпоративними фінансами» розкрито необхідність та сутність вартісного підходу в управлінні корпоративними фінансами; досліджено теоретичні засади вартісно-орієнтованого управління; систематизовано передовий досвід управління фінансами, зорієнтованого на максимізацію вартості компаній.

Проведене у дисертації дослідження доводить, що виникнення вартісно-орієнтованого підходу до управління підприємством, як сукупності методів та інструментів планування, аналізу та контролю досягнення вартісно-орієнтованих показників, є відповіддю на кризу управлінських теорій, з якою менеджери зіткнулися наприкінці ХХ ст. Впровадження методів та інструментів стратегічного і оперативного планування вартісно-орієнтованих показників дозволяє підвищити ефективність управління корпоративними фінансами та рівень інвестиційної привабливості підприємств на основі реалізації принципів корпоративного управління.

Сутність концепції вартісно-орієнтованого управління корпоративними фінансами можна сформулювати як сукупність важелів впливу на фінансові параметри підприємства на основі оцінки, планування та контролю чинників, які визначають його вартість. Окреслене дозволяє розглядати вартісний підхід як одну із інноваційних стратегій управління корпоративними фінансами в умовах розвитку економічних відносин та фондового ринку у державі. Дисертантом виокремлено наступні складові структури управління вартістю: мотиваційну (планування цілей та отриманих у майбутньому переваг); інструментальну (впровадження та реалізації ідей зростання вартості на всіх рівнях діяльності); оціночну (ефективність шляхом визначення приросту вартості).

Виявлено, що базовою категорією окресленого підходу є «вартість». Проведений аналіз наукових підходів до визначення поняття «вартість» дозволяє виокремити основні його характеристики: вартість є грошовою компенсацією затраченого часу та ресурсів на виробництво певного продукту (витратний підхід); вартість визначається мірою корисності продукту для покупця (доходний підхід); вартість конкретного об’єкту є результуючою величиною встановленого на ринку співвідношення попиту-пропозиції у вигляді ринкової ціни (порівняльний підхід).

У дисертації визначено, що концепція вартісно-орієнтованого управління підприємством ґрунтується на пріоритетності фінансових інтересів власників та необхідності максимізації ринкової вартості власного капіталу (Shareholder Value) з урахуванням цілей стейкхолдерів як додаткової умови. Реалізація зазначених пріоритетів передбачає побудову системи корпоративного управління підприємством, яка б забезпечила максимальну прозорість діяльності, високі дивіденди та ринкову вартість компанії; зосередження учасників внутрішньо-виробничих фінансових відносин на максимізації вартісно-орієнтованих оціночних індикаторів (KPI); мобілізацію інноваційного потенціалу фінансово-господарської діяльності. Необхідним елементом вартісно-орієнтованого управління є моніторинг вартості компанії, що передбачає використання адекватних для даних економічних умов методів оцінювання. Цілі проведення оцінки визначають критерії її здійснення, встановлюють порядок дій, принципи та стандарти (досягнення яких свідчить про ефективність діяльності підприємства).

В дисертації обґрунтовано, що проведення оцінки вартості компанії має базуватися на дотриманні таких груп принципів:

1) заснованих на інтересах власника/інвестора: корисності (об’єкт представляє собою цінність настільки, наскільки корисним буде для свого власника); заміщення (зацікавлений у збереженні власних фінансових ресурсів інвестор не заплатить більше ціни, встановленої на аналогічний по корисності, доступний для купівлі об’єкт); очікування (оцінка вартості проводиться для визначення прибутку, який підприємство спроможне принести власнику у майбутньому).

2) пов’язаних із ринковим середовищем: стабільності цін (як чинника залежного від співвідношення між попитом та пропозицією); впливу зовнішнього середовища (на вартість майнового комплексу впливають економічні умови, в яких він функціонує); зміни вартості (як основи для прийняття рішень стосовно управління чи купівлі/продажу; проведена оцінка вартості підприємства повинна бути актуальною); конкуренції (економічна діяльність у високо конкурентному середовищі призводить до зменшення дохідності від вкладених інвестицій).

3) пов’язаних із експлуатацією майна: ефективності застосування (найбільшої оцінки заслуговує найоптимальніший режим експлуатації виробничих ресурсів); пропорційності (налагоджені внутрішньо-організаційні зв’язки повинні забезпечувати максимальний ефект від використання усього майнового комплексу підприємства); доцільності (будь-які внески виправдані, коли приріст вартості перевищить обсяг пов’язаних із залученням елементу витрат).

У сучасній теорії та практиці домінують три підходи до оцінки вартості бізнесу: доходний, ринковий, витратний. У рамках зазначених підходів обґрунтовано цілий ряд методів оцінки. Принципова відмінність методів полягає у відмінностях підходів до інтерпретації основних характеристик вартості підприємства. Дисертантом доведено, що підбір методів оцінки вартості підприємства в цілому та вибір вартісно-орієнтованих показників є індивідуальним для кожного окремо випадку, а доцільність їх застосування обумовлена специфікою бізнесу, капіталомісткістю, ситуацією у галузі та рядом інших факторів (кожна компанія є унікальним об’єктом, що функціонує у специфічних умовах зовнішнього середовища).

Реалізація політики вартісно-орієнтованого управління передбачає запровадження єдиної системи ключових показників діяльності на основі узгодження інтересів усіх зацікавлених сторін (шехолдерів та стейкхолдерів): акціонерів, споживачів продукції, компаньйонів, кредиторів, персоналу, держави. Таке узгодження може бути здійснене на основі застосування концепції збалансованих показників (BSC) Р. Каплана та Д. Нортона, яка дозволяє унаочнити процес створення вартості у набір конкретних показників. На основі планування та моніторингу вартісно-орієнтованих показників та чинників, які на них впливають, керівництво підприємства може ухвалювати рішення направлені на максимізацію вартості компанії. Як засіб трансформації стратегічних орієнтирів у практичну діяльність підприємств, BSC переводить стратегічні цілі підприємства чи окремих полів бізнесу в оперативні монетарні показники та заходи. Вона трансформує місію і загальну стратегію організації у систему взаємопов'язаних показників. Відповідно до концепції BSC вихідною точкою управління є набір критеріїв та показників, які характеризують зовнішнє середовище та економічний потенціал підприємства, фінансових, стратегічних та організаційних передумов впровадження процесу вартісно-орієнтованого управління. Необхідним є також формування політики вартісно-орієнтованого управління – обов’язкових до виконання засад, дотримання яких дозволить організувати процес створення вартості: формулювання цілей та індикаторів їх досягнення, управління бізнес-портфелем, розробка організаційної структури, визначення чинників створення вартості, управління продуктивністю роботи підприємства загалом та персоналом зокрема.

Запровадження концепції вартісно-орієнтованого управління корпоративними фінансами є виправданим, якщо компанія знаходиться на певному якісному рівні розвитку. Із цієї точки зору, розвиток компанії може бути унаочнений у вигляді логічної послідовності цілей, які характерні для тієї чи іншої стадії розвитку компанії (рис. 1). Перехід від однієї стадії розвитку до іншої є жорстко детермінованим процесом. Тобто компанія не в змозі уникнути вирішення усіх задач поточної стадії перед переходом до наступної. Тому застосування вартісного підходу до управління корпоративними фінансами у повному розумінні вважається недоцільним у випадку невідповідності поставлених задач до реалій бізнесу.

Зростання капіталоємності бізнесу						VI
					V	Приріст додаткової вартості
				IV	Створення вартості
			ІІІ	Стійкий приріст
		ІІ	Самофі-нансування
	І	Самоокупність
	Виживання
	1) Управління націлене на вартість 2) Управління націлене на ринок				Доцільність застосування вартісного підходу до управління підприємством

Рис. 1. Застосування концепцій фінансового менеджменту впродовж розвитку підприємства

Джерело: (Складено автором на підставі опрацювання Волкова Д.Л. Показатели результатов деятельности организации в рамках VBM / Д.Л. Волков // Финансовый менеджмент.— 2005.— № 2. – с. 15-27).

Аналіз діяльності успішних компаній засвідчує, що першочерговими кроками у процесі впровадження вартісно-орієнтованої системи управління є: розробка системи оціночних показників, підпорядкування виробничих процесів підприємства єдиній меті – максимізації вартості, розробці системи матеріального заохочення, впровадженню та використання у корпоративній культурі «вартісного мислення».

У розділі 2 «Дохідний підхід в оцінці вартості підприємства» здійснено аналіз факторів, які впливають на вартість підприємства; проведено розрахунок ставки дисконтування, як необхідної умови застосування вартісного підходу; застосовано метод дисконтування грошових потоків для цілей управління вартістю підприємства; здійснено розрахунок вартості підприємства за методом капіталізації доходів.

Процес створення вартості засновується на дослідженні та аналізі чинників вартості (змін чи факторів, які впливають на вартість підприємства). Загальне визначення поняття «фактор» – це конкретна обставина, яка має суттєвий вплив на будь-який процес, явище, тощо. Дане визначення слугує основою для виділення факторів вартості підприємства та побудови їх ієрархії, як трьохрівневої системи: макрорівня (отриманий від операційної діяльності прибуток, у поєднанні із показником інвестованого капіталу, є основою для розрахунку рентабельності інвестицій); мікрорівня бізнес-одиниць (клієнтської бази, операційного доходу та ін.); оперативного рівня (прив’язки факторів вартості до конкретних рішень на рівні менеджерів середньої та нижчої ланки та їх реалізація).

Сукупність факторів вартості розглянуто як систему, побудова якої здійснюється за наступними правилами: 1) ключові фактори відносяться до першого рівня ієрархії; 2) не включаються у систему фактори, що не мають суттєвого впливу на зміну вартості; 3) математичну базу системи формують фактори вартості представлені як функція багатьох змінних розкладена у ряд Тейлора. Приріст вартості в результаті дії ключових факторів визначений як чутливість вартості. Така чутливість демонструє, як змінюється вартість компанії за збільшення значення такого фактора на 1%. Для визначення коефіцієнта чутливості вартості виведено наступний алгоритм :

(1);

де – приріст вартості бізнесу;

– значення фактора Ф;

– приріст фактора Ф;

Е – очікувана вартість бізнесу;

– коефіцієнт чутливості вартості капіталу до приросту фактора Ф.

Особливістю вартісно-орієнтованого управління є його реалізація, яка здійснюється шляхом застосування важелів впливу на ключові фактори, що визначають вартість компанії. При цьому фактор, у відношенні до якого значення коефіцієнта чутливості вартості є найбільшим, можна вважати найризикованішим. Таким чином, у модель введено ще одну характеристику – керованість, (що характеризує здатність менеджменту цілеспрямовано впливати на величину співвідношення ). Даний параметр характеризується двома аспектами: затраченими зусиллями на досягнення бажаних змін та величиною максимального впливу на фактори. Саме другий аспект можна виразити за допомогою математичних нерівностей.

Застосування запропонованого методу вимірювання прогнозної зміни вартості підприємства на ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» та ВАТ «Дніпроспецсталь» (табл. 1) дозволило ідентифікувати фактори, які впливають на створення вартості компанії, встановити їх наявність та залежність від послідовності створення вартості.

Таблиця 1

Розрахунок прогнозованого значення приросту вартості бізнесу на 2011-2012 рр.

Показники		Значення в попередньому періоді	Фактичне значення фактору		Приріст фактору	Ф/Ф	Коефіцієнт чутливості
ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»
Фактори1	Рентабельність інвестованого капіталу	8	8,2		0,2	0,02439	1,05
	Операційний дохід	3911830	4990099		1078269	0,21608	1,1
	Продуктивність	454,864	567,7018		112,8379	0,19876	1,02
	Завантаженість виробничих потужностей	79	87		8	0,09195	1,1
Очікувана вартість							32400
Приріст вартості бізнесу							18376,85
ВАТ «Дніпроспецсталь»
Фактори	Рентабельність інвестованого капіталу	13,1		8,4	-4,7	-0,559	1,05
	Операційний дохід	266071		475629	209558	0,440	1,1
	Продуктивність	57,841		95,316	37,474	0,393	1,02
	Завантаженість виробничих потужностей	81		80	-1	-0,0125	1,1
Очікувана вартість							19700
Приріст вартості бізнесу							5603,209

Примітка.

1. У розрахунок прийнято лише ті фактори впливу, значення яких знаходяться у вільному доступі. В якості періоду обрано передкризові роки оскільки, під час кризи застосування даної методики не може дати адекватних результатів через вплив несприятливої кон’юнктури, яка не залежить від фактичних результатів діяльності власне досліджуваних підприємств. Оцінка коефіцієнтів чутливості отримана експертним методом.

Джерело: складено автором за даними ВАТ «Дніпроспецсталь» та ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»

Отримані результати ілюструють можливість використання запропонованої методики у процесі прогнозування зміни вартості підприємства металургійного комплексу, які досліджувалися у дисертації. Ключовим елементом повноцінної реалізації концепції управління підприємством, орієнтованої на зростання вартості, є вибір адекватної моделі оцінки вартості. При цьому проблема дослідження ризику для застосування доходного підходу є пріоритетною, оскільки оцінку вартості неможливо здійснювати без урахування ймовірностей не отримання доходів у майбутньому. Головним елементом, від якого залежить обґрунтованість отриманої оцінки, є ставка дисконтування (коефіцієнт, що використовується з метою перерахунку майбутньої вартості грошового потоку до його поточної вартості на дату оцінки).

Ставка дисконтування може розраховуватися з використанням різних моделей та має різне коло застосувань: 1) розрахунок ставки дисконтування на основі моделі капітальних активів (далі - САРМ) доцільно застосовувати за наявності у достатньому обсязі достовірної інформації по внутрішньогалузевих показниках, в умовах розвинутого фондового ринку та обігу акцій компаній на ринку цінних паперів; 2) доцільно надати перевагу моделі кумулятивної побудови у випадку відсутності внутрішньогалузевих показників ефективності, інформації про придатні для порівняння компанії, та при оцінці малих підприємств та закритих акціонерних товариств; 3) коли фондовий ринок недостатньо розвинений або акції компанії не котируються на ринку цінних паперів, відсутності схожої компанії для порівняння, розрахунок ставки дисконтування можливо здійснювати із поєднанням цих двох методів кумулятивного та капіталізації активів; 4) зважаючи на тенденції розвитку фондового ринку до зниження доходності, вважаємо за потрібне застосовувати декілька рівнів розрахунку ставок дисконтування для кожного прогнозного року, а також після прогнозного періоду, наслідуючи практику розвинутих ринкових країн.

Ставка дисконтування має широке застосування як у методах дисконтування грошових потоків, так і при капіталізації доходів при визначенні поточної вартості вигод від володіння бізнесом у майбутньому.

Проведений аналіз порядку розрахунку вартості за методом дисконтування грошових потоків дозволяє зробити висновок про його обмеженість в силу ряду причин: 1) отримана оцінка компанії чи фінансових активів підприємства на визначений момент часу не передбачає можливості здійснювати поточний моніторинг динаміки зміни показників діяльності компанії, змін ситуації на ринку збуту чи постачання ресурсів; 2) неможливість врахування результатів неврахованих змін викликаних появою нової ситуації на ринку.

Таким чином, метод дисконтування грошових вкладів оптимальний лише при вирішенні ряду специфічних завдань. Грошовий потік, на відміну від показників чистого прибутку, дозволяє співвіднести надходження та відпливи грошових коштів із урахуванням багатьох особливих проявів діяльності підприємства: показників зносу основних засобів, інвестування у власний капітал, дебіторської заборгованості, змін у структурі власних оборотних засобів підприємства.

Аналіз порядку розрахунку вартості за методами капіталізації доходів визначає наступні його недоліки: 1) неефективність застосування в умовах ринкової економіки (прибутковість підприємства чутлива до змін зовнішнього середовища); 2) можливість застосування лише за певного якісного рівня розвитку відносин на ринку фондових інструментів; 3) ненадійність при визначенні вартості підприємства, (оскільки вникають проблеми із прогнозуванням інфляції); 4) можливість помилкових розрахунків вартості, якщо доходність підприємства за «нульовий» період різко змінилася під дією певних факторів; 5) не прийняття до уваги вартості земельної ділянки компанії та вартості нематеріальних активів, які не знаходять свого відображення у традиційній бухгалтерській звітності; 6) неврахування у розрахунках зносу та морального старіння обладнання та ряду інших факторів, які впливають на вартість. Отже, методи капіталізації доходів не можуть слугувати базовими для визначення вартості підприємства.

Враховуючи вищевикладене, можна стверджувати, що методи капіталізації доходів та дисконтування грошових потоків будуть більш результативними та об’єктивними за умови усунення ряду існуючих недоліків. Наприклад, завдяки їх взаємопов’язаності та спільним рисам, які проявляються при більш детальному розгляді, існує можливість синтезувати інструментарій обох методів для досягнення більш точного та об’ємнішого прогнозування зростання вартості, але з іншого – спільність походження зайвий раз акцентує увагу на недоліках методів оцінки. Це робить процес розробки стратегії підвищення вартості підприємства складним та багатоступінчатим.

У розділі 3 «Розвиток концепції управління вартістю підприємства» обґрунтовано порядок реалізації концепції економічної доданої вартості та доданої вартості грошового потоку у вартісно-орієнтованому управлінні фінансами; розроблена модель управління фінансами на основі вартісних показників; визначено можливість використання вартісно-орієнтованих показників в управлінні поведінкою учасників фінансових відносин.

У рамках реалізації мети удосконалення управління грошовими потоками на підприємстві автором обґрунтовано методику аналізу руху грошових потоків. Основою при цьому слугують прямий та непрямий методи: здійснюється поділ грошових потоків за видами діяльності із подальшим дослідженням проведених операцій та їх руху, проводиться порівняння із отриманим фінансовим результатом та визначаються причини виявлених відхилень, інструментарієм є елементи фінансового аналізу. У рамках реалізації методики пропонується проведення 4-х етапів: 1) аналіз фінансової структури та руху грошових коштів; 2) аналіз ефективності використання фінансових ресурсів підприємства; 3) аналіз якості управління ресурсами; 4) аналіз грошових потоків із використанням факторної моделі.

На першому етапі здійснюється аналітичне дослідження структури та руху грошових потоків, а саме: проводиться оцінка притоку та відтоку грошових коштів за видами діяльності, виявляються фактори, що впливають на зміну структури грошових потоків. У межах оцінки складу та структури фінансових активів підприємства визначаються джерела та напрями використання коштів. Визначається сума коштів, необхідна для проведення операційної діяльності у разі виникнення потреби в оборотних коштах. Вказані заходи здійснені із використанням методів групування та узагальнення вихідних даних, розрахунків показників структури та оборотності капіталу та ін. Результати узагальнено у табл. 2.

На другому етапі проводиться оцінка грошових засобів із точки зору їх якісного складу. З цією метою пропонується розрахувати наступні показники: коефіцієнт оборотності фінансових активів, коефіцієнт закріплення грошових засобів, а також тривалість та кількість оборотів. Ці показники є базовими для оцінки ділової активності підприємства, оскільки вони є достатніми для висновків про його фінансовий стан на даний момент. Отримана внаслідок розрахунків інформація визначає параметри потоку грошових коштів.

На третьому етапі проводиться аналіз якості управління ресурсами для визначення достатності грошових засобів для роботи підприємства. Для визначення достатності фінансових ресурсів здійснюється розрахунок чистого грошового потоку із подальшим порівнянням його величини із потребами підприємства у використанні грошових засобів.

Таблиця 2

Зміни у структурі грошових потоків на ПАТ «Дніпроспецсталь» у 2009-2011 р.*

Показники	Звітний період		Попередній період		Темпи прир.
	Сума	Питома вага, %	Сума	Питома вага,%
Всього грошових коштів надійшло:	475629	100	266071	100	1,79
- реалізація товарів, робіт послуг;	475629	100	266071	100	1,79
Використання грошових коштів:	447091,3	100	240262,1	100	1,86
- оплата товарів, робіт, послуг;	195959,1	43,8	114676,6	47,7	1,71
- оплата праці;	47562,9	10,6	25276,7	10,5	1,88
- витрати на відрядження;	2378,1	0,5	1064,3	0,4	2,23
- розрахунки із бюджетом;	71344,4	16,0	35919,6	15,0	1,99
- підвищення кваліфікації персоналу;	1426,9	0,3	532,1	0,2	2,68
- залучення основних засобів;	66588,1	14,9	29267,8	12,2	2,28
- виплату кредитів та позик;	42806,6	9,6	21551,8	9,0	1,99
- інші витрати.	19025,2	4,3	11973,2	5,0	1,59
Чистий грошовий потік за прямим методом	141737,4	-	78224,9	-	1,81
Коефіцієнт оборотності грошових засобів	1,29	-	1,26	-	1,03
Коефіцієнт рентабельності додатного грошового потоку	1,90	-	0,82	-	2,32
Коефіцієнт рентабельності залишків грошового потоку	3,67	-	2,71	-	1,36
Коефіцієнт рентабельності чистого грошового потоку	2,81	-	2,68	-	1,05

Примітка.

* складено автором за даними ВАТ «Дніпроспецсталь»

На четвертому етапі узагальнюються результати попередніх розрахунків – проводиться факторний аналіз з метою визначення ступеню впливу на формування грошових потоків таких факторів як: витрати на реалізацію, оборотність грошових засобів, частка залишку грошових коштів у загальному грошовому потоці, рентабельність операційної діяльності. Кількісний вплив окремих факторів на підсумовуючий показник визначається способом послідовних підстановок на основі факторної моделі:

, (2);

де Р_ГПд – рентабельність додатного грошового потоку;

В_Р – витрати на реалізацію;

О_гз – оборотність грошових засобів;

ЗГЗ – частка середнього залишку грошових засобів у загальному обсязі додатного грошового потоку;

Р_од – рентабельність основної діяльності.

Результат розрахунку зазначених показників наведено в табл. 3.

Акцентовано, що застосування представленої методики у практичній діяльності дозволить покращити аналіз якості управління на підприємстві та управління грошовими потоками зокрема, оскільки має на меті сприяти своєчасному виявленню та вирішенню можливих недоліків в управлінні грошовими потоками підприємства. Застосування моделі можливе на великих та малих підприємствах (різниця полягає у розширенні ряду факторів формування грошових потоків, які мають місце при веденні бізнесу).

Доведено, що модель є базисом для побудови вартісно-орієнтованої системи управління. При цьому системи її вартісних показників доцільно формувати, виходячи із застосування показника економічної доданої вартості (далі – EVA), оскільки управління підприємством, за його допомогою, будується на виявленні факторів, що впливають на її створення. Управління вартістю капіталу полягає у пошуку шляхів для залучення на більш вигідних умовах кредитних коштів, за рахунок яких планується розширення виробництва чи здійснення операційної діяльності. Використання EVA дозволяє порівнювати показники рентабельності різних за розмірами та умовами діяльності підприємств. Таким чином, прогнозування майбутньої вартості компанії за показником EVA розраховується за алгоритмом:

, (3);

де V – вартість компанії розрахована на основі показника EVA;

ІС – розмір капіталу;

n – тривалість прогнозного періоду;

EVA _{i, aip} – економічна додана вартість підприємства, створена за i-ий період за рахунок наявних активів;

EVA _{post, aip} - економічна додана вартість підприємства створена у пост прогнозний період за рахунок наявних активів;

х – кількість проектів реалізованих за і-й період;

EVA _{i, fa} – економічна додана вартість підприємства створена у і-му періоді за рахунок майбутніх активів;

EVA _{post, fa} – економічна додана вартість, створена підприємством у пост прогнозний період за рахунок майбутніх активів.

Значення показника економічної доданої вартості, що використовувався для розрахунку V, засновані на послідовному прогнозуванні даних балансової звітності із урахуванням особливостей життєдіяльності конкретного підприємства. Проте даний метод суттєво ускладнюється при вирішенні подібних задач, як у випадку із багатопрофільним виробництвом та розгалуженою організаційною структурою підприємства. Етапи визначення економічної доданої вартості на прикладі підприємства ВАТ «Дніпроспецсталь» узагальнено у табл. 3. Визначені показники дозволяють послідовно оцінювати етапи створення вартості, починаючи від отримання операційного прибутку та закінчуючи приведенням майбутньої вартості грошових потоків до нинішнього рівня вартості. Таким чином, підхід дозволяє також враховувати час, протягом якого власник планує отримувати дохід від володіння підприємством. Крім того, показник EVA слугує індикатором якості прийнятих управлінських рішень та дозволяє провести оцінку ефективності як підрозділів, так і підприємства в цілому.

Таблиця 3