Тема 9. Фондові індекси та їх застосування.

1. Фондові індекси.

2. Фондові індекси в Україні.

Фондові індекси є важливим інструментом аналізу рівня організації ринку та його кон’юнктури. Існують міжнародні та національні індекси фондових ринків. Основними міжнародними індексами фондового ринку є:

• індекс Доу – Джонсона – характеризує середній курс акцій групи великих фірм;

• індекс ринку „Апекс” – зважується цінами 20 популярних промислових компаній;

• індекс „S end P – 500” – розраховується як середньозважена величина за капіталізацією цін 500 компаній – один із популярних на фондовому ринку;

• складовий індекс Нью – Йоркської фондової біржі – розраховується зі 1500 акцій, які продаються на біржі, зважених за капіталізацією;

• індекс „Велю – Лайн” – розраховується за середньоарифметичним курсом 1700 акцій, які обертаються на Нью – Йоркській та Американській фондовій біржі;

• індекс „Ніккей” у Японії – розраховується по 225 акціям великих компаній;

• індекс „ДАКС” у Німеччині – розрахований на базі акцій 30 фірм.

Індекси є головними індикаторами, які сигналізують про час купівлі або продажу відповідних акцій. Якщо індекс загрозливо зменшується, то у цьому випадку потрібно купувати відповідні акції. При тенденції підвищення цін – акції продаються .

В Україні ще не існує єдиної методології розрахунку національних фондових індексів. Найчастіше застосовується індекс IPI – U, якій розраховується інформаційним агентством „Інтерфакс України” для 1000 акцій.

Тема 10. Методи оцінки і управління ризиками фондового ринку.

1. Методи оцінки ризиків фондового ринку.

2. Політика управління ризиками фондового ринку.

При виборі юридичною або фізичною особою напряму вкладення капіталу одним із головних критеріїв служить оцінка ризику. В цілому ризик відображає ступінь успіху (невдачі) фірми в досягненні своїх цілей з урахуванням впливу контрольованих і неконтрольованих факторів.

Фінансові ризики – це спекулятивні ризики. Інвестор, здійснюючи вкладення капіталу, заздалегідь знає, що для нього можливі лише два результати: прибуток або збиток. Особливістю фінансового ризику є ймовірність зазнати збитків у результаті проведення будь – яких операцій у фінансово – кредитній і біржових сферах, здійснення операцій з фондовими цінними паперами.

У цілому фінансовий ризик як міру економічної або соціальної невизначеності можна охарактеризувати:

- за величиною (високий, середній, низький);

- за ступенем допустимості (допустимий, критичний, катастрофічний);

- за об’єктами (підприємця, банку, компанії, осіб);

- за видом діяльності ( виробничий, посередницький, торговельний, транспортний, консалтинговий, страховий та іншої діяльності); - за економічним змістом ( чистий ризик - нульовий і спекулятивний ризик – можливість отримати позитивний або негативний результат);

- за характером ( операційний, інфляційний, кредитний, процентний, валютний);

- за галузевою і територіальною ознакою ( загальноекономічний, галузевий, країни, регіональний).

Виділяють також систематичний ризик, несистематичний, селективний (неправильного вибору цінних паперів для інвестування при формуванні портфеля), часовий (емісії, купівлі, продажу у невідповідний час, що тягне за собою втрати), ризик законодавчих актів (можуть змінитися умови емісії), ліквідності ( можливість втрат при реалізації цінного папера через зміну в оцінці його якості), інфляційний ( при високій інфляції доходи знецінюються швидше, аніж зростають і інвестор зазнає втрат).

Методи вимірювання величини ризику:

• економіко – математичні;

• економіко – статистичні;

• аналогові;

• експертні.

Політика управління ризиками включає: ідентифікацію, передачу ризику, зниження ступеню ризику, страхування, профілактику, диверсифікація, лімітування.