1.13. Умови праці та її безпека

Праця – це сукупність фізіологічних та психічних процесів усвідомленого впливу людини на предмет праці із використанням необхідних засобів технології й організації з метою надання йому якостей, що задовольняють ті чи інші потреби. У процесі праці людина сприймає і переробляє інформацію, зокрема про наявність шкідливих і небезпечних чинників на робочому місці, приймає та реалізує рішення на основі засвоєних знань, умінь, навичок, наявного досвіду дискурсивної та креативної діяльності, аналізує відповідність умов, знарядь та предметів праці існуючим правилам і нормам безпеки, прогнозує можливі ситуації, мобілізує свої резервні можливості, концентрує вольові зусилля на досягненні поставленої мети за обставин підтримання безпеки.

У стандарті [17] подані такі визначення понять: тяжкiсть працi – характеристика трудової дiяльностi людини, яка визначає ступiнь залученостi до роботи м'язiв та вiдображає фiзiологiчнi витрати внаслiдок фiзичного навантаження ( ДСТУ 3038); умови праці – сукупнiсть чинникiв виробничого середовища i трудового процесу, якi впливають на здоров'я i працездатнiсть людини пiд час виконування нею трудових обов'язкiв.

На умови праці безпосередньо впливають: засоби праці (знаряддя та предмети праці), соціально-економічні цілі використання техніки, трудові та виробничі процеси, виробничі технології, зміст праці, виробничі відношення, положення працівника на виробництві, характер праці, організація виробництва, трудове законодавство, режим праці та відпочинку, медичне та побутове обслуговування, рівень освіченості працівників тощо. Безпечнi умови праці [17] – стан умов працi, за якого вплив на працiвника небезпечних i шкiдливих виробничих чинникiв усунуто, або вплив шкiдливих виробничих чинникiв не перевищує гранично допустимих значень.

Як відомо студентам, класифікація здійснюється за певними критеріями (основами класифікації). Відповідно до цього, умови праці складаються із множини елементів, ознаки яких дозволяють класифікувати їх на групи:

• Санітарно-гігієнічні (мікроклімат, температура середовища, освітлення робочого місця, стан повітряного середовища тощо).

• Психофізіологічні (фізичне навантаження, нервово-психологічне навантаження, інтелектуальне навантаження, робочі рухи та робоча поза, монотонність праці, інтенсивність праці тощо).

• Естетичні (гармонічне предметне середовище, дизайн, культура виробництва, функціональна музика, вплив кольору, спецодяг тощо).

• Соціально-психологічні (психологічний клімат, дисципліна праці, ергономічні чинники, поліпшення умов праці тощо).

• Технічні (знаряддя праці, енергоозброєність праці, особливості предметів праці, ергонометричні вимоги тощо).

• Організаційно-правові (форми поділу та кооперації праці,правові норми та акти, нормування та оплата праці, режим праці та відпочинку, пільги та компенсації, можливості кваліфікаційного та посадового зростання тощо).

Загальновизнано, що умови праці поділяються на 4-и класи [5;43;53]:

1. клас – оптимальні умови праці, при яких виключається вплив на працюючих небезпечних і шкідливих виробничих чинників, створюються передумови для збереження високого рівня працездатності людини.

2. клас – допустимі умови праці, при яких рівень небезпечних і шкідливих виробничих чинників не перевищує установлених гігієнічних нормативів на робочих місцях, а можливі функціональні зміни, що викликані трудовим процесом, відновлюються на протязі регламентованого відпочинку та домашнього відпочинку до початку наступної зміни і не чинять несприятливих впливів у найближчий і віддаленій період часу на стан здоров’я працюючих.

3. клас – шкідливі умови праці, при яких внаслідок порушення санітарних норм і правил можливий вплив шкідливих чинників виробничого середовища в числових значеннях, які перевищують гігієнічні нормативи, що може викликати функціональні зміни організму, стійке знищення працездатності та порушення здоров’я працюючих. При цьому розрізняють чотири ступені шкідливих умов праці. Перша ступінь характеризуються умовами праці, які викликають функціональні зміни, які при ранньому виявленні та після припинення впливу мають зворотній характер. Друга ступінь характеризуються умовами праці, які викликають зростання показників захворюваності з тимчасовою втратою працездатності та, в окремих випадках, виникнення ознак або легких форм професійних захворювань. Третя ступінь характеризується підвищеною небезпекою розвитку професійних захворювань з тимчасовою втратою працездатності. Четверта ступінь характеризуються умовами праці, які призводять з часом до стійких професійних захворювань зі стійкою втратою працездатності (інвалідності).

4. клас – небезпечні (екстремальні) умови праці, які характеризуються впливом на працюючих небезпечних виробничих чинників і підвищеною ймовірністю травматизму, в результаті чого можлива інвалідність чи смерть працівника.

Студенти знають, що, чинники, впливи яких на працiвника в певних умовах призводить до травм, гострого отруєння або iншого раптового рiзкого погiршення здоров'я або до смерті, відносяться до небезпечних виробничих чинників. До них відносяться:

1. Фізичні небезпечні виробничі чинники  це рухомі машини, елементи обладнання, вироби, матеріали, підвищена або знижена температура поверхні обладнання чи матеріалів, небезпечна напруга електричної мережі, енергія стиснутого газу, повітря тощо.

2. Хімічні небезпечні виробничі чинники  це дія на людину їдких та подразнюючих речовин. Хімічні небезпечні та шкідливі виробничі чинники поділяються:

• за характером дії на організм людини (загально токсичні, подразнюючі, канцерогенні, мутагенні);

• за шляхом проникнення до організму людини (через органи дихання, через травну систему, через шкірний покрив).

3. Біологічні небезпечні та шкідливі виробничі чинники  це біологічні об'єкти, вплив яких на працюючих приводить до травми або захворювання (бактерії, віруси, рослини, тварини).

4. Психофізіологічні небезпечні шкідливі чинники  це фізичні та нервово-психічні перевантаження.

У процесі роботи відбувається функціональне напруження людини, яке зумовлене двома видами навантажень: м’язовими і нервовими. М’язові навантаження, як правило, визначаються робочою позою, характером робочих рухів, напруженням фізіологічних функцій тих органів, які задіяні при виконанні робіт сточи або сидячи. Внаслідок динамічного навантаження на кісткову - м’язовий апарат кистей рук виникають больові відчуття різної сили в суглобах і м’язах кистей рук, ниючий біль в ділянці зап’ястя, судоми м’язів кисті, оніміння та уповільнена рухливість пальців. Динамічні м’язові навантаження зумовлені переміщенням у просторі тіла або його частин.

Звертаємо увагу студентів на аналіз понять, пов’язаних з трудовою діяльністю людини. Категорія робіт  розмежування робіт за тяжкістю праці, напруженістю, ступенем професійної небезпеки (шкiдливостi). Тяжкiсть працi характеристика трудової дiяльностi людини, яка визначає ступiнь залученостi до роботи м'язiв та вiдображає фiзiологiчнi витрати внаслiдок фiзичного навантаження (ДСТУ 3038). Напруженiсть праці  характеристика трудового процесу, що вiдображає переважне навантаження на центральну нервову систему [17].  Відповідно до ГОСТ 12.1.005-88 фізичні роботи за ступенем тяжкості поділяються на категорії (табл. 1).

Таблиця 1

Характеристика категорій фізичних робіт за ступенем тяжкості

Категорія робіт	Характеристика роботи	Верхня чи нижня межа енергозатрат
1	2	3
1. Легкі роботи I а I б	Фізичні роботи, які виконуються сидячи Роботи сидячи, стоячи або пов’язані з ходою з деяким фізичним напруженням	До 139 Вт (до120ккал/год) До 174 Вт (до150ккал/год)
2. Роботи середньої важкості II а II б	Роботи з постійною ходою, переміщенням дрібних (до 1 кг) виробів або предметів у положенні сидячи або стоячи, які вимагають певного фізичного напруження Роботи, пов’язані з ходою, переміщенням і перенесенням вантажів до 10 кг, які супроводжуються помірним фізичним напруженням	До 232 Вт (до200ккал/год) До 290 Вт (до250ккал/год)
3. Важкі роботи III	Роботи, пов’язані з постійними пересуваннями, переміщенням і перенесенням значних (понад 10 кг) вантажів, що вимагає великих фізичних зусиль	>290 Вт (>250ккал/год)

Студентам належить знати, що за інтегральними показниками важкості та напруженості праці, критерії оцінки умов праці поділяються на обов’язкові (облігаторні) та додаткові (факультативні). До обов’язкових критеріїв відносяться:

1. Потужність зовнішньої механічної роботи, величина статичного зусилля (за важкістю праці).

2. Увага, густина повідомлень (сигналів) за одиницю часу, емоційна напруга (за напруженістю праці).

До додаткових критеріїв відносяться:

1. Вміст у повітрі шкідливих хімічних речовин і пилу, рівні вібрації, шуму, інфразвуку й ультразвуку, рівень іонізуючих випромінювань, параметри мікроклімату в приміщенні (температура, відносна вологість повітря та швидкість його руху, рівень інфрачервоного випромінювання), температура зовнішнього повітря й атмосферний тиск.

2. Біологічні чинники (наявність мікроорганізмів, білків, амінокислот, вітамінів тощо).

3. Важкість праці (робоча поза, нахил тулуба, переміщення в просторі, переходи, викликані технологічними процесами тощо).

4. Напруженість праці (змінність роботи, одноманітність роботи, напруженість аналізаторних функцій, тобто зору та слуху).

Майбутні фахівці – це трудівники інтелектуальної (розумової) праці. Розумова діяльність має перевагу навантажень на кору головного мозку, пов’язаних з вищими психічними функціями. У даному випадку результати діяльності працівників є не матеріальні речі, а плани, програми, ідеї, проекти, управлінські рішення, інформація, послуги тощо. При інтенсивній розумовій діяльності потреба мозку в енергії підвищується і становить 15-20% від загальної енергії, яка витрачається в організмі (мозок, який становить 1,5% від маси тіла людини, споживає понад 20% енергетичних ресурсів кисню). Розумова праця супроводжується меншими витратами енергетичних запасів, ніж фізична, проте це не свідчить про її легкість. Виникають порушення як у соматичній нервовій системі (регулює опорно-руховий апарат і всі органи чуття), так і у вегетативній (регулює процес обміну речовин та роботу всіх внутрішніх органів). Характерні ознаки та наслідки розумової праці дані в табл.2.

Таблиця 2

Характерні ознаки та негативні наслідки розумової праці

№п/п	Характерні ознаки	Негативні наслідки, захворювання (ЗХ)
1	2	3
1	Відносно мала рухливість, вимушена статична поза.	Застійні явища м’язової активності (гіподинамія) в органах черевної порожнини і малого тазу, погіршення постачання мозку киснем, зростання потреби глюкози, сповільнення обміну речовин. ЗХ: розвиток атеросклерозу, ожиріння, гіпотонія, хронічний головний біль, дистрофія міокарда (розладнання живлення серцевого м’язу), безсоння.
2.	Відносно найбільша ступінь зосередження уваги (в середньому у 5-10 разів вище ніж при фізичній праці, наприклад, при читанні книжки у 5 разів більше, ніж при їзді на велосипеді та в 2 рази більше, ніж їзда на автомобілі).	Високий рівень нервово-психічного перевантаження, зниження функціональної активності центральної нервової системи (ЦНС). ЗХ: розвиток втоми (сповільнення процесів концентрації уваги, мнемонічної діяльності та мислення, зниження сенсомоторної координації), порушення гомеостазу, фізіологічної та психічної адаптації.
3.	Переробка великих обсягів інформації, інформаційне напруження при роботі з інформаційними джерелами	Перевтома зорового аналізатора, біль, печія та різь в очах, пелена перед очима, мерехтіння, подвоєння предметів. ЗХ: розвиток глаукоми, короткозорості та далекозорості.
4.	Висока ступінь стресових впливів (дефіцит часу, монотонність праці, велика інтенсивність праці, моббінг, відповідальність за прийняття рішень, шкідливі чинники середовища, поломка техніки тощо).	Психологічні розлади (нервозність, роздратування, тривога, нерішучість, фрустрації, агресивність, поява депресивних станів). ЗХ: неврози, психози, гіпертонія, атеросклероз, виразкові хвороби шлунково-кишкового тракту, інфаркт міокарда, інсульт, зниження імунітету, статеві розлади, онкологічні захворювання.

Питання для самостійної роботи та завдання для дипломної роботи:

• Праця та її психофізіологічні особливості.

• Праця, як фізіологічний та психологічний процеси, які регулюють діяльність людини.

• Аналіз поняття «умови праці».

• Санітарно-гігієнічні, психофізіологічні, естетичні, соціально-психологічні та технічні умови праці.

• Соціально-економічні чинники формування умов праці (нормативно-правові, економічні, соціально-психологічні, суспільно-політичні).

• Техніко-організаційні чинники формування умов праці (предмети та продукти праці, засоби праці, технологічні процеси, організація виробництва та управління).

• Природні чинники формування умов праці (географічні, геологічні, біологічні).

• Аналіз умов праці на виробництві, їх класифікація та нормування.

• Вплив умов праці на здоров’я та працездатність людини.

• Вплив умов праці на ефективність виробництва та інші економічні показники.

• Вплив умов праці на мотивацію трудової діяльності та задоволеність продуктами діяльності.

• Вплив умов праці на рівень життя і розвиток людини.

• Навантаження та фізіологічні зміни організму в процесі праці.

• Небезпечні та шкідливі виробничі чинники.

• Аналіз характерних ознак та негативних наслідків фізичної праці.

• Показники важкості та напруженості трудового процесу [5;37].

• Аналіз характерних ознак та негативних наслідків розумової праці.

• Шляхи оптимізації розумової праці [5;45].

• Відмінності між фізичною та розумовою працею з точки зору порушень фізіологічного функціонування організму.

• Місце наукової праці в науково-технічному прогресі та проблеми здоров’я працівників [5;19;47].

• Роль ЦНС в трудовій діяльності людини та в її безпеці [37; 45].

• Вплив гомеостазу та адаптації на безпеку праці [37;46].

• Сутність і види адаптації в трудовому процесі [37;43].

• Значення фізіологічної, психічної, соціальної та професійної адаптації в процесі праці [37;43;44].

• Вплив втоми на безпеку праці [37; 43;45].

• Вплив стресу на безпеку праці [37; 53].

• Аналіз досліджень гармонійного поєднання розумової та фізичної праці.