Структура особистості

Оскільки особистість людини — це складне утворення, процес розвитку, становлення, формування якого залежить від багатьох компонентів та чинників як зовнішнього, так і внутрішнього характеру. Тому природно виникає питання про об'єднання їх у певні взаємопов'язані між собою групи, які і називають структурою особистості.

Щоб характеризувати особистість, ми вивчаємо її властивості. Для складання психологічного портрету важливий не простий перелік якостей особистості, а їх структура, що й визначає поведінку конкретної людини. Так, будь-яку людину можна охарактеризувати з погляду її сумлінності чи чесності. Різниця між людьми полягає не у наявності певних рис, а у ступені їх вираження, у їх місці серед інших властивостей.

Наразі відсутнє єдине наукове уявлення про структуру особистості. Пропоновані варіанти розрізняються переліком компонентів, а також способами, якими описують зв'язки між ними. За способом опису бувають структури субординаційні – з урахуванням ієрархії (підпорядкованості) рис особистості – і координаційні – без урахування ієрархії рис. Досить поширеною у психології є субординаційна структура особистості, запропонована К.К. Платоновим. Вона складається з ієрархії чотирьох блоків властивостей особистості:

1) біологічно зумовлені властивості (темперамент, стать, вік);

2) особливості психічних процесів;

3) рівень підготовленості (досвід, знання, вміння, здібності);

4)соціально зумовлені властивості (характер, спрямованість, мотивація).

Психологічна структура особистості за С. Л. Рубинштейном, особистість – це складне ціле, в якому можна виділити три блоки: 1) чого людина хоче? Це питання про те, до чого людина прагне, що його приваблює, тобто питання про спрямованість особистості, систему її відносин до навколишнього світу; 2) що вона може? Мова йде про можливості особистості, психологічних передумовах його успішної діяльності, здібності, обдарування; 3) що вона є? Маються на увазі психологічні особливості темпераменту і характеру, поведінки особистості в соціальному середовищі.

Мотиваційно сфера особистості

Як відомо, потреби людини є вихідним спонуканням до діяльності. Об'єкти, що спонукають до діяльності, виступають у формі свідомих образів або уявлень, думки або поняття, ідеї чи морального ідеалу.

Мотив —це те, що, відображаючись у свідомості людини, спонукає її до діяльності, спрямовуючи її на задоволення певної потреби. У загальному вигляді мотив — це відображення потреби, яка діє як об Активна закономірність, виступає як об'єктивна необхідність. На думку Р.Г. Асеева, мотивація є специфічним видом психічної регуляції поведінки та діяльності.

Питання про природу мотивів є одним з головних. А.Маслоу будує „піраміду" потреб, які є підґрунтям мотивів — біологічні потреби, потреби в безпеці, афіліативні потреби, потреби в повазі, престижі, потреби в самоактуалізації. Але А.Маслоу бере потреби абстрактного індивіда, вириваючи його із системи суспільних відносин, розглядаючи їх поза зв'язками із суспільством.

При вивченні особистості Маслоу цікавився суб'єктивними переживаннями людей і вважав, що для вивчення особистості необхідний підхід, який базується на життєвому досвіді. Маслоу висуває свою інтерпретацію гуманістичної теорії особистості. Він виводить уявлення про особистість з уявлень дослідження здорових і креативних людей. Він критикував теорії, засновані на досвіді клінічної роботи з невротичними індивідами, що не реалізували повністю свій потенціал. Він критикує психологію за те, що вона вивчає особистість з точки зору індивіда, що має будь-які проблеми і слабкості. Він вказує на необхідність в утриманні психології вивчати здоров'я, любов, благополуччя. Здоров'я з точки зору Маслоу - це щось більше, ніж просто відсутність хвороб і нервово-психічних розладів. Його підхід наголошує на необхідності вивчення радості, любові, творчості, вибору і самореалізації.

Маслоу виходить з того, що в кожній людині існує активна воля до здоров'я, імпульс до зростання або до актуалізації людського потенціалу або до самоактуалізації. Він вважає, що у людей - є вроджена по суті добра або нейтральна природа. В людині немає природженого зла. Якщо особистість розвивається в сприятливому оточенні креативні сили проявляються яскравіше. Люди стають деструктивними в разі спотворення, відкидання або фрустрації їх внутрішньої природи. Маслоу почав досліджувати самоактуалізацію, вивчаючи життя, цінності і відносини людей, хто опинився в надзвичайно Самоактуалізованих. Він вивчав людей, хто досяг більш оптимального, ефективного та здорового рівня функціонування, ніж середні люди. Він вважав, що, вивчаючи кращих з людей, можна дізнатися кордону людських можливостей. Маслоу вибирав людей для дослідження за двома критеріями:

1. люди повинні бути вільні від неврозу та інших особистих проблем;

2. люди, найкращим чином використовували свої таланти, здібності та інші дані.