1. Актуальність вивчення елементів баскетболу в початкових класах.

За останні роки значно підвищилася зацікавленість дітей до занять з елементами баскетболу [1]. Баскетбол відрізняється складною і точною технікою, видовищністю, емоційністю, координаційними здібностями.

За останні роки з’явилися різновиди баскетболу: стрітбол, міні-баскетбол, баскетбол на візках, пляжний баскетбол, водний баскетбол, сетбол, слембол, корфбол і тому більшість дітей, не залежно від статі, рівня фізичного розвитку бажають оволодіти навичками гри.

Метою дослідження є визначення впливу занять з елементами баскетболу на технічну, психологічну підготовленість дітей молодшого шкільного віку.

Для досягнення поставленої мети мною були поставлені слідуючі завдання:

1. Вивчення та аналіз літератури;

2. Ознайомлення та навчання вправ, які сприяють творчому розвитку особистості в цілому, більш високому рівню навченості і самостійного оволодіння основними елементами рухів;

3. Визначити вплив музики на активізацію навчальної діяльності молодших школярів на уроках фізичної культури з елементами баскетболу;

4. Запровадити підбір найбільш доступних технічних, координаційних вправ зі складністю рухових дій, які потрібно освоїти з врахуванням індивідуальних особливостей;

5. Впровадити застосування тренажерів для ефективного засвоювання технічних елементів баскетболу(ведення м’яча правою та лівою рукою, передачі м’яча двома руками від грудей, кидок м’яча в корзину).

Найважливішим завдання з учнями початкових класів, стало впровадження таких елементів техніки навчання рухових дій, які сприяли б творчому розвитку особистості в цілому, більш високому рівню навченості і самостійного оволодіння основними елементами рухів.

2. Вивчення типів темпераменту учнів на уроках фізичної культури в початкових класах.

Облік типів темпераменту допоможе спланувати педагогу групову форму роботи. Це необхідно враховувати, як у навчальній, так і в поза навчальної діяльності.

На сьогоднішній день існує інструментарій для проведення досліджень типології нервової системи.[8] Важливо розуміти, що даний інструментарій повинен пройти апробацію і мати вигляд математично надійного психологічного методики. Необхідно звернути увагу на те, що застосування різного роду спеціальних методик без відповідної підготовки і наявності знань може бути з подальшими помилками у висновках та інтерпретації результатів. Тому рекомендуємо застосовувати дуже простий метод для вивчення психофізіологічних особливостей учнів - спостереження. Знаючи особливості типу нервової системи, спостерігаючи і аналізуючи, педагог може з більшою часткою ймовірності визначитися з тим, хто перед вами: емоційний, вибуховий холерик або незворушний, повільний флегматик, рухливий легковажний сангвінік або поетичний, чутливий меланхолік. Повторимося - у природі немає «поганих» або «добрих» типів вищої нервової діяльності, є індивідуальні особливості, які важливо і потрібно враховувати при плануванні та проведенні різного роду занять або заходів.

Результативності освітнього процесу також можуть сприяти знання про відмінності між півкулями. Ми знаємо, що всі люди поділяються на «правопівкульних» і «лівопівкулевих». Що це дає? Справа в тому, що природа рідко дає гармонійно складений інтелект, а значить, у кожної людини свої сильні і слабкі сторони. Наприклад, ліва півкуля відповідає за логічні та лінгвістичні сторони розумових операцій, праве - за цілісність, образність, емоційну забарвленість інформації. Іншими словами - «лівопівкульні» більш логічні, «правопівкульні» більш креативні. Звичайно, необхідно займатися розвитком всіх якостей, розвитком послідовності, творчих здібностей. Але навіщо ламати індивідуальність, якщо можна просто скористатися перевагами?

Дані особливості можна вивчити за допомогою досить простих методик і з великою часткою ймовірності визначити, який же тип домінування (правопівкульний або лівопівкульний).

Як визначити домінуюче півкуля?

1. Поплескайте в долоні, зверніть увагу на те - яка з рук буде знаходитися зверху іншою.

2. Помістіть руки перед собою, переплетіть пальці, утворюючи «замочок». Одна з рук буде наполегливо «намагатися» перекласти великий палець зверху іншого пальця протилежної руки.

3. Схрестіть руки на грудях. Яка рука виявилася зверху?

При цьому можна чітко визначити характер домінування півкулі: визначити, яка рука виявилася зверху, значить, домінує протилежну півкулю. Пов'язаний подібний «перехрест» з анатомічними особливостями мозку, тому права половина тіла контролюється лівою півкулею, а ліва половина - правою півкулею.

У «лівопівкулевих», як правило, немає проблем в тимчасовій та слухової сферах, у «правопівкульних» - з просторовим і зоровим сприйняттям.

Оцінка часових відносин краще здійснюється «лівопівкульними», а просторових - «правопівкульними». Можливо, на відміну від «лівопівкулевих», «правопівкульні» легше справляються з просторово-зоровим аналізом, з фізичною ідентифікацією об'єктів. Може бути, саме тому «правопівкульні» люди легко можуть представити і розпланувати простір, скласти складну композицію з предметів, разом з тим, гірше справляються із запам'ятовуванням визначень і термінів (вербальним кодуванням елементів). «Правопівкульне» людям простіше уявити собі цілісний образ, що гірше дається «лівопівкульним». «Лівопівкульними» володіють не конкретним, а абстрактним мисленням, їм легше впоратися з деталізацією, конкретизацією.

Вищевикладене показує, що «лівопівкульним» мислять більше «фокусно», «локально», а «правопівкульні» володіють, швидше, дифузним представництвом елементарних функцій.

Група - унікальне явище, де можливо розкриття та розвиток багатьох особистісних якостей її членів. Учасники групи можуть не тільки досягати навчального результату, але й освоювати недоступні і навіть іноді спочатку лякають особистісні «горизонти». Наприклад, багато школярі соромляться зніяковіло в процесі публічних виступів, важко виносять сконцентроване на них увагу і гублять від цього багато можливостей у власній реалізації.

Слабкий тип темпераменту (меланхолік) витрачає багато моральних сил від однієї лише думки про необхідність публічного виступу та захисту своєї точки зору. В даному випадку групова робота може вирішити цю закономірну проблему. Педагогу залишається тільки змоделювати ситуацію, склавши групу таким чином, щоб вона змусила «складних» в комунікаційному сенсі учнів виступати з демонстрацією результату спільної роботи.

Вплив групи на особистість дуже велике за умови, що все детально продумано: як хлопці будуть переконувати один одного виконувати той чи інший обсяг роботи, які аргументи будуть висувати. Тоді педагогу залишиться тільки координувати роботу і фіксувати для планування майбутнього уроку.

При плануванні групової форми роботи необхідно пам'ятати, що група має складатися, бажано, з різнорідних за темпераментом і особистісного складу хлопців, бо кілька лідерів холеричного темпераменту, розвиваючи спільну ідею, «затьмарять» більш боязких учнів, будуть конкурувати за владу в групі, що не даючи проявити себе іншим. Якщо ви об'єднаєте тільки флегматиків, людей спокійних і повільних, динаміка роботи в групі буде низькою, вони будуть мати потребу в додатковому часі, «грузнути» у деталях. Артистичні й чарівні сангвініки, «балакуни» і демонстратори, будуть поверхові, вони будуть приділяти увагу не скільки глибині опрацювання проблемного питання, скільки зовнішньому ефекту подачі. Тому завжди об'єднуйте хлопців не стільки за їх бажанням, скільки по різнорідності їх особистісних особливостей, тоді вони будуть один одного доповнювати, «просувати» і контролювати.

Розділ ІІ. Основні етапи навчальної роботи з дітьми.

Найважливішим завдання з учнями початкових класів, стало впровадження таких елементів техніки навчання рухових дій, які сприяли б творчому розвитку особистості в цілому, більш високому рівню навченості і самостійного оволодіння основними елементами рухів.

Основні етапи навчальної роботи з дітьми.

1. Формування навчально-пізнавальних мотивів:

а) бесіда з учнями з метою дати їм необхідні теоретичні знання;

б) виділення дітьми з допомогою вчителя загальних рухових здібностей. Це створює основу для навчання рухових дій і передумови навчання окремих видах рухів;

в) вивчення дітьми походження кожного виду рухів;

г) повторення цих рухів у формі гри з метою їх удосконалення (таким чином у учнів формується інтерес до досліджуваних рухових дій).

2. Постановка і рішення навчальної задачі з оволодіння руховими діями за допомогою навчальних дій та операцій:

а) на самому початку вирішення навчального завдання учні відкривають для себе принцип вирішення цілого класу конкретно-практичних рухових завдань (цей принцип полягає у взаємозв'язку зусиль і руху);

б) формування знань про загальні основи біомеханічних рухів;

в) удосконалення техніки конкретного виду рухів за допомогою їх моделювання в графічній формі (використання графіків-схем рухів рук і ніг);

г) контроль вчителя за учнями при освоєнні рухів і контроль за рухами в колективі (учні контролюють правильність виконання один одним рухів, порівнюють їх);

У результаті правильної організації диференційованого підходу в навчанні підвищуються: позитивна мотивація до уроків фізичної культури; результативність навчального процесу; творча активність учнів на уроках, інтерес дітей до вивчення техніки рухів як до способу досягнення результату.

Наприклад, для підвищення почуття м'яча при кидках, передачах, ударах використовуємо м'ячі різної маси та форми, змінюючи силу удару і дальність польоту м'яча.

Для поліпшення названих здібностей доцільно використовувати методичний підхід, в основі якого підвищені вимоги до інших аналізаторах, і підхід, при якому контроль за якістю та ходом управління руховою дією здійснюється головним чином за допомогою "м'язового почуття". Прикладами таких завдань є виняток або обмеження зорового контролю при кидках і передачах м'яча.

Користь від вправ | та ігор з|із| м'ячем величезна. Освоюючи техніку володіння |із| м'ячем, застосовуємо поступове збільшення| арсеналу рухових дій не| тільки|лише| для розвитку рухової вправності, але і для підвищення функціональних можливостей|спроможностей| організму, звичайно, цей процес| повинен бути ціленаправленим|.

У своїй роботі вчитель повинен | пам'ятати основне педагогічне правило: дитину|дитяти| треба учити|вчити| грати з|із| м'ячем, учити|вчити| постійно і кропітливо, крок за кроком, ретельно відпрацьовувати |відробляє| кожен новий елемент, вчити|вчити| всій різноманітності прийомів, дій.

Для ігор з|із| м'ячем основою служать уміння кидати і ловити м'яч – «абетка рухів», яку називають| «школою м'яча» [2] . Так поступово із| місяця| в місяць| систематичне навчання|вчення| умінню володіти м'ячем приведе до того, що дитина | сама почне|розпочне,зачне| виявляти все| більшу цікавість до занять. Тут виявляється своєрідний взаємозв'язок інтересів і діяльності: чим вона успішніше, тим з|із| більшою зацікавленістю | займаються діти. Основний метод занять – ігровий. Завдання|задавання| даємо у формі рухових розповідей|оповідань|, використовуючи образні порівняння, імітаційні вправи, копіювальні| рухи. Вони розвивають фантазію дитини|дитяти|, захоплюють їх, підвищують зацікавленість| до занять. Розповіді повинні бути короткими і чіткими, даватися бадьорим, веселим голосом. Всі дії з|із| м'ячем показувати особисто, а найкращий варіант – гра разом з | дітьми. Весела обстановка, жартівливий тон, сміх, нарешті|урешті|, активна участь вчителя|учителя| в грі, завжди захоплюють дитину|дитяти|, надихають|збуджують| у|в,біля| неї позитивні емоції.

Координація рухів| у|в,біля| дітей початкових класів ще далеко не ідеальна. Тому не слід поспішати|квапитися| вимагати від них абсолютно правильно виконувати вправи. Швидше|скоріше,скоріш| треба створювати такі умови, щоб допомогти дитині|дитяті| спочатку діяти вдало, уявити орієнтири у вигляді обруча, в який потрібно кинути м'яч або покласти м'яч, «ворота», через які його треба прокотити|. При навчанні | ловіння |ловіння| треба спочатку кинути м'яч з мінімальної відстані, точно потрапляючи до підставлених рук.

Фото 1.

У техніці баскетболу для досягнення високих результатів застосовуємо комплекс відчуттів|почуттів| – відчуття|почуття| руху, відчуття простору||, відчуття| м'яча. У основі цього процесу необхідні постійний контроль і самоперевірка виникаючих відчуттів і параметрів рухів. Систематичні заняття з|із| м'ячем підвищують ці здібності і поступово виникає те відчуття| м'яча, без якого не може бути спортсмена-майстра. Вельми|дуже| важливо|поважно|, що ці відчуття | мають позитивне перенесення|перенос| на інші види діяльності.

У техніці баскетболу для досягнення високих результатів застосовуємо комплекс відчуттів|почуттів| – відчуття|почуття| руху, відчуття простору||, відчуття| м'яча. У основі цього процесу необхідні постійний контроль і самоперевірка виникаючих відчуттів і параметрів рухів. Систематичні заняття з|із| м'ячем підвищують ці здібності і поступово виникає те відчуття| м'яча, без якого не може бути спортсмена-майстра. Вельми|дуже| важливо|поважно|, що ці відчуття | мають позитивне перенесення|перенос| на інші види діяльності.

При навчанні ведення, передачі та кидка м’яча в корзину застосовуємо технічні інновації в баскетболі.

Фото 2. Тренажер-м’яч (Hoop Teach Junior Training Basketball 27,5).

Тренажер допомагає правильно розвивати головні положення тіла при кидку, ловінні, передачі та дриблінгу. Тренажер-м’яч навчає правильному положенню рук та правильному положенню тіла за допомогою малюнків та методичних роз’яснень.

Фото 3. Тренажер (Shotloc №3) резиновий, м’який, зручний застосовується для якісного відпрацювання тільки кидків. Він дає можливість правильно розмістити пальці та розширити долонь при кидках.

При правильній організації і методиці занять у|в,біля| дітей виховується| старанність і дисциплінованість|, увага, наполегливість, уміння володіти своїми відчуттями|почуттями|. Одноманітні заняття дітям швидко набридають, тому частіше змінюємо |змінювати,замінювати| вправи, обмежуючи дозування в межах 4-6 повторень, і лише при активності самих дітей поступово збільшуємо | кількість повторень до 8-10 і більше разів.

В основі диференціації лежать навчальні завдання, які відрізняються за змістом, ступенем складності, темпом оволодіння програмним матеріалом, формою організації навчальної діяльності, дозуванням та характером допомоги, що надаємо учням під час виконання роботи. Такі завдання передбачають індивідуальну роботу з усіма категоріями учнів, конкретну допомогу кожному для максимального розвитку його розумових здібностей, дають змогу одночасно працювати з учнями різного рівня готовності до навчальної діяльності.

Всі диференційовані завдання можна звести до таких видів: диференціація за ступенем самостійності та за ступенем складності завдань.

При диференціації за ступенем самостійності всім учням пропонуємо завдання однакової складності, але при цьому диференціюється міра допомоги різним групам школярів. Зокрема, кількість інформації про хід розв’язання допускається від найбільш повної до найстислішої.

Зміст інформації може диференціюватися за характером основного та додаткового завдання та рекомендації стосовно прийому вирішення їх та постановка навідних питань, вибору наочності. У завданнях для сильної за навчальними можливостями групи учнів вказуємо лише мету завдання, а шляхи її досягнення вони знаходять самі. Учням другої групи даємо підказку, на що слід звернути увагу під час виконання завдання. З учнями третьої групи детально розглядаємо послідовність ходу операцій, необхідних для пошуку рішення.

Робота над таким завданням дає змогу учням оволодіти раціональними прийомами розумової діяльності. Поступово кількість необхідної інформації для учнів 2 і 3 груп зменшується. Але зменшення залежить від сформованості в учнів певних навичок розв’язування пізнавальних завдань. Тому значну увагу приділяємо навчанню школярів прийомам аналізу і синтезу, порівняння, абстрагування й узагальнення.

Як навчитися вести м'яч без зорового контролю.

На першому етапі навчання виконуємо наступні вправи ( всі вправи учні виконують правою і лівою рукою ) .

 1 . Учні розташовуються на баскетбольному майданчику так , щоб добре бачили вчителя. За сигналом учні виконують ведення м'яча стоячи на місці і дивляться на вчителя, який почергово показують, за допомогою жестів, числа 2 , 5 , 3 , 1 , 4 , 7 , 6 і т.д. Учні голосно називають те число , яке показав учитель.

 2 . Учні розбиваються на пари. Перші номери дивляться на вчителя , другі номери розміщуються спиною до вчителя і дивляться на своїх партнерів. За сигналом вчителя всі виконують ведення м'яча стоячи на місці. Учитель на картинках показує різні числа. Перші номери повторюють їх. Другі номери голосно називають показане число. Через певний час учні міняються місцями.

 3 . Учні виконують ведення м'яча . Учитель показує на картинках різні числа , які необхідно скласти. Учні під час ведення вважають про себе і потім по сигналу вчителя називають отриману суму. (приклад: 5+5=10; 4+5-7=2 )

 4 . Те ж саме, але в парах , як у вправі 2.

 5 . Учні виконують ведення м'яча стоячи на місці і дивляться на вчителя . Учитель руками показує певний суддівський жест , наприклад « пробіжка ». Учні продовжують ведення м'яча , і той учень який не знає цей жест , не припиняючи ведення , піднімає вільну руку вгору. Якщо відповідь не правильна, вчитель запитує наступного учня , а потім демонструє ще який-небудь жест , наприклад , "спірний м'яч" .

На другому етапі навчання використовуємо наступні вправи ( всі вправи учні виконують правою і лівою рукою ) .

1. Учні виконують ведення м’яча на місці правою та лівою рукою;

2. Учні виконують ведення м’яча в русі з просуванням вперед автомобільної покришки.

Фото 4. Фото 5.

3. Учні виконують ведення м’яча на місці з пересуванням конусів.

Фото 6.

4. Учні виконують ведення м’яча на місці з торканням цифр.

Фото 7.

5. Скоординовані і повільні рухи. Вчитель виконує оплески з певною частотою, а учні повинні повторити завдання в повільному, або швидкому темпі.

6. Розвиток почуття музичного ритму за допомогою ведення м’яча на місці та в русі з різними завданнями.

Технологія диференційованого навчання молодших школярів забезпечує систему освітньої, розвивальної і виховної мети. Для цього діагностуємо навчальні можливості дітей і встановлюємо їхній вихідний стан, розподіливши учнів за рівнями можливостей, створюємо однотипні групи[8].

Облік типів темпераменту допоможе спланувати педагогу групову форму роботи. Це необхідно враховувати, як у навчальній, так і в поза навчальній діяльності. Тому рекомендуємо застосовувати дуже простий метод для вивчення психофізіологічних особливостей учнів - спостереження. Знаючи особливості типу нервової системи, спостерігаючи і аналізуючи, педагог може з більшою часткою ймовірності визначитися з тим, хто перед вами: емоційний, вибуховий холерик або незворушний, повільний флегматик, рухливий легковажний сангвінік або поетичний, чутливий меланхолік. Повторимося - у природі немає «поганих» або «добрих» типів вищої нервової діяльності, є індивідуальні особливості, які важливо і потрібно враховувати при плануванні та проведенні різного роду занять або заходів.

Ознайомлення та навчання вправ, які сприяють творчому розвитку особистості застосовуємо ігровий метод. Для цього використовуємо обмеження дій з м'ячем вводемо додаткові вимоги. Наприклад: обмеження відстані ведення м'яча, включення завдання кидати м'яч гравцю після того, як м'яч обійде всіх гравців команди.

На першому етапі пропонуємо дітям гру Корфбол — командну гру  з м’ячем.. Для гри необхідний майданчик, поділений на дві зони,  два кошики, м'яч та дві команди — по вісім учнів у кожній: двоє учасників із кожної команди у кожній зоні (напад та захист).

На другому етапі пропонуємо дітям гру міні-баскетбол за спрощеними правилами.