5.3. Формування ринку наукових розробок та інноваційних ідей в Україні

Більшість інноваційних ідей формується працівниками підприємств, спираючись на власні розробки, які частіше науково не пророблені і знаходяться у відриві від науковців та наукових установ, що робить їх економічно не обґрунтованими та надто витратними, з низьким матеріальним забезпеченням.

Якщо частка прийнятих ідей у цілому по Україні не перевищує 20% і має тенденцію до зменшення, то у Японії вона складає 68%, в США – 52%, Швеції – 45%, Польщі – 30% і, на відміну від України, їх реалізація матеріально забезпечена та стимулюється відповідною державною інноваційною політикою.

Чому трансфер технологій в Україну є не достатньо ефективним:

1. Нові технології ’’виробляються” за допомогою вже освоєних. Це обмежує можливості створення та впровадження інновацій;

2. Комплементарність технологій: для використання принципово нової технології (продукту, методу управління) в одному вузлі виробничого графа необхідні зміни в багатьох інших вузлах, що виявляється за межами можливостей навіть найбільш великої фірми (’’пастка координації”);

3. Запозичення або навіть імітація є більш дешевшими і менш ризикованими, ніж створення ’’принципово нового”, тому відсутні стимули для нових розробок;

4. На рівні фундаментальних досліджень серйозною перешкодою є «відтік мізків», внутрішній та зовнішній. Позначаються розходження не тільки в зарплаті, але і в інфраструктурі досліджень (можливості контактів, допоміжний персонал, устаткування, якість життя тощо);

5. Погані інститути: слабкий захист контрактів і, зокрема, прав на інтелектуальну власність. Звідси - короткострокове планування і перспектива та високі ризики кооперації;

6. Надмірний монополізм (або рідше - надлишкова конкуренція) на ряді внутрішніх ринків, що позбавляє фірми стимулів до інновацій;

7. Нерозвиненість інститутів підтримки та впровадження нововведень (національної інноваційної системи).

Перспективи розвитку ринку наукових розробок та інноваційних ідей в Україні пов’язані, з одного боку, з вирівнюванням або усуненням існуючих диспропорцій, а з іншого – із системним характером дій щодо всього спектру суспільно-економічних відносин, авангардом яких є наукова діяльність і технологічний розвиток.

Незважаючи на те, що за останні роки відбувається позитивна динаміка фінансування наукового потенціалу в Україні, вітчизняна наука не є основою економічного зростання.

До матеріально-технічних проблем, які стоять перед наукою відносяться:

• матеріально-технічне забезпечення науково-дослідної діяльності, яка потребує значних фінансових ресурсів на оновлення техніки та обладнання.

• низький рівень заробітної плати науковців, який знижує престиж професії.

• проблемою міждержавна мобільність наукових кадрів.

• більшість науковців, які залишаються в Україні, займаються паралельними видами діяльності (політика, підприємництво).

Кардинальні заходи щодо створення конкурентних переваг у високотехнологічних галузях:

• оновлення системи організації наукових досліджень, кадрового забезпечення, збереження наукового потенціалу держави та підвищення престижності науково-технічної праці.

• формування сприятливого інвестиційного клімату за рахунок створення розвинутого фондового ринку.

Основні пріоритети розвитку науково-технічної діяльності України:

• запобігання надходженню застарілих та малоефективних технологій;

• сприяння застосуванню сучасних високоефективних технологій;

• розвитку наукового потенціалу та кадрового забезпечення;

• створення умов для розширення і збільшення кількості інноваційних структур (технопарки, технополіси, бізнес-інкубатори, інноваційні центри, інноваційні біржі).