5.4. Методи калькулювання
Під методом калькулювання розуміється сукупність прийомів розподілу витрат підприємства за калькуляційними статтями і віднесення їх до об'єкта калькулювання.
Визначальними факторами при виборі методу обліку виробництва є: галузева приналежність, тип виробництва, характер технологічного процесу, номенклатура продукції, що випускається, організаційна структура управління виробництвом.
Сьогодні можна виділити такі основні методи обліку витрат:
• відповідно до технологічного процесу – за принципом розподілу виробничих витрат між окремими продуктами: позамовний, попередільний (процес ний);
• за об'єктами калькуляції - деталь, вузол, виріб, процес, переділ, виробництво, замовлення;
• за способом збору інформації, що забезпечує контроль за витратами, - метод прямого обліку, нормативний метод, облік витрат за неповною собівартістю.
Співвідношення між поняттями методи і системи розрахунку собівартості демонструє рис. 5.4.
Рис. 5.4. Схема розрахунку собівартості
У якості базової ознаки вибору системи розрахунку собівартості виступає спосіб розподілу витрат між виробленою продукцією: індивідуальний (при позамовній системі) і усереднений (при процесній). Тип виробництва суттєво впливає на вибір системи розрахунку собівартості. При виробництві нафтопродуктів поділ витрат здійснюється усереднено, у той час як під час друкування книги – індивідуально на кожну книгу.
Під час класифікації методів розрахунку собівартості реалізованої продукції головним питанням є розподіл постійних виробничих витрат на собівартість виготовленої продукції.
Наявність двох систем розрахунку собівартості обумовлена суттєвими відмінностями у характері основних виробничих процесів на підприємстві. Вважається, що для підприємств, пов’язаних з випуском великого асортименту, виконаних за вимогами споживача, товарів та послуг, найдоцільніше використовувати позамовну систему (виробництво меблів, кораблебудування, видавнича діяльність, виплавка спеціальних видів сталі, послуги адвокатських і консалтингових компаній).
Для підприємств, пов’язаних з виробництвом однорідної продукції, наприклад, цегли, асфальту, розробки природних ресурсів, випуску вузлів і компонентів персональних комп’ютерів, більш доцільна процесна система калькулювання.
Загальні риси позамовної і процесної систем:
1. Дані системи оперують однаковим набором фундаментальних понять і вирішують однакові задачі, а саме:
а) розподіляють витрати на продукцію;
б) визначають методику розрахунку собівартості одиниці продукції;
в) надають структуровані дані для планування, контролю, прийняття рішень й управління.
2. Системи підтримують і використовують однакові облікові регістри (рахунки) виробничого обліку;
3. Потік витрат за рахунками виробничого обліку в основному однаковий у обох системах.
Відмінності між двома система обумовлені дією двох факторів: характером руху окремих одиниць продукції у технологічних потоках і ступенем індивідуальності, або різницею окремих одиниць продукції
Процесна система передбачає неперервні, рівномірні технологічні потоки з відносно стабільною структурою, у яких здійснюється регулярне виробництво однотипних продуктів. Замовна система обслуговує виробництва, які виготовлюють на протязі тривалого періоду різноманітну продукцію, і в рамках яких виконується велика кількість різних робіт з технологічними маршрутами, що значно відрізняються. Різницю схем формування собівартості готової продукції демонструє рис. 6.5.
Вхід
Рис. 5.5. Принципи формування собівартості готової продукції
У якості виробничих процесів, що абсолютно відповідають кожній із систем, можна привести роботу гірничо-збагачувального комбінату і підприємства з виробництва кухонних меблів. Кожна тонна руди, щоб перетворитися у залізо, потребує проходження стадій добування, подрібнення, збагачення і т.п. Споживчі якості отриманої продукції залежать в основному від добутої сировини і незначно коректуються. Споживчі якості кухонних меблів повністю залежать від точності задоволення запитів замовника. В залежності від сформульованих вимог можуть значно змінюватися і технологічні маршрути, наприклад, задіяні чи дільниці, що працюють з натуральною деревиною, електроприладами і т.п.
За процесного калькулювання не потрібно пов’язувати матеріали, працю і накладні витрати з окремим замовленням покупця (як при замовній системі), оскільки кожне замовлення є одним з багатьох типових замовлень. У процесному калькулюванні відбувається акумулювання витрат у виробничих підрозділах, а не на замовленнях, тому їх розподіл відбувається на всі одиниці продукції, що пройшли через підрозділ на протязі періоду.
Основним документом при процесному калькулюванні, що містить необхідну для калькулювання інформацію, є звіт виробничого підрозділу (виробничий рапорт, технічний і матеріальний звіти).Звіт виробничого підрозділу виконує декілька функцій. Він фіксує кількість продукції, що оброблена у підрозділі на протязі періоду, а також є основою для розрахунку собівартості одиниці продукції.
За замовної системи головним документом є робочий лист (кошторис) розрахунку собівартості. Розрахунок фактичної собівартості відбувається шляхом здійснення певних бухгалтерських транзакцій.