Рішення проблем

Рішення - це вольове вплив людини на об'єкт управління для вирішення проблеми, вибір альтернативи для досягнення поставленої мети. Види рішень, як правило, збігаються з видами проблем. Якщо проблема носить стратегічний характер, то і рішення повинне бути стратегічним, якщо проблема поточна, короткострокова, то і рішення повинне бути аналогічним.  Рішення стратегічних проблем відноситься до розряду ініціативних, що йдуть від вищого керівництва до виконавців нижчих ланок управління. У цьому випадку вище керівництво бере на себе ініціативу і відповідальність за прийняті рішення стратегічного характеру. Прикладом може служити напрямок інвестицій (капіталовкладень) на перспективний розвиток виробництва нового виду виробів, рішення про розширення виробництва або, навпаки, про згортання справ і т.д.  Рішення тактичних проблем - це справа середніх ланок керівництва; на основі розпоряджень "зверху" вони планують вирішення проблем у середньострокових планах і виконують короткострокові завдання. Низові ланки управління вирішують проблеми виходячи з усних розпоряджень, вказівок або письмових наказів.  Поточні проблеми щоденного характеру, так звана рутинна робота, займають основний час низових ланок управління. Від вирішення даних проблем середня ланка керівництва і особливо вищі керівники по можливості повинні бути звільнені.  Вирішення проблем класифікується за рядом ознак: ступінь обов'язковості виконання; функціональне призначення; спосіб прийняття; сфера реалізації.  За ступенем обов'язковості рішення можуть бути: директивними - вони приймаються вищим керівництвом і обов'язкові до виконання для нижчестоящих управлінських структур. Рекомендаційні рішення розробляються дорадчими органами. Їх виконання бажано, але не обов'язково. Орієнтують рішення приймаються керівництвом для координації роботи нижчестоящих управлінських структур, які діють автономно.  За функціональним призначенням виділяють організаційні, координуючі, регулюючі, активізують і контролюючі хід виконання рішення. Наприклад, передбачають спосіб дії і методи вирішення проблем; розподіляють роботу між виконавцями, з проведення контролю, перевірок, підготовки нормативних документів та ін  За способом прийняття виділяються рішення вибіркові та систематичні. До перших відносяться рішення одного або кількох питань даної проблеми, до других - рішення, що охоплюють проблему цілком у всій її багатогранності і взаємозв'язку.  За сферою реалізації рішення пов'язані з тією областю діяльності, якої породжена проблема і від вирішення якої залежить Подальший хід справи в даній сфері. Це може бути виробництво, фінанси, збут, постачання, кадри, НДДКР тощо  Рішення класифікуються також на прийняті одноособово чи колективно, на загальні та спеціальні, на запрограмовані і Незапрограмовані, на закриті і для загального користування і т.д.  Прийняття рішень завжди пов'язане з певним ступенем ризику. Робота в умовах невизначеності, нестабільності, постійно мінливої ​​обстановки вважається нормальною для менеджера. Тому він діє на основі, наявної в його розпорядженні інформації, яка не завжди відповідає дійсному стану справ. У таких умовах він змушений діяти навмання, в надії на успішний результат, через що зростає загроза погіршення діяльності керованого ним підприємства, повної або часткової втрати матеріальних, фінансових чи людських резервів та ресурсів, а також втрати іміджу.  У практиці менеджменту розроблені кілька варіантів комплексної оцінки ризику в ході вирішення проблем. Правилом тут є те, що загальна сума ризику дорівнює сумі приватних ризиків, а приватний ризик дорівнює нормативної мінімальною ставкою з поправкою на кожен елемент ризику (знижкою або добавкою). З точки зору ризику, критерій може бути таким: "Розраховуйте на гірше" - Вальда; "Розраховуй на краще" - Севіджа, "орієнтуються на краще" - Лапласа, "Компроміс" - Гурвіца.