При обговоренні необхідно створювати певні умови, а саме:

-не перешкоджати можливостям піддавати критиці рішення і сумніву;

-створити умови відвертості, можливості внесення в рішення змін та доповнень;

-не давити своїм авторитетом, і не робити поспішних висновків щодо суперечливих думок;

-забезпечити систему взаємних поступок обговорюваних, викликаних їх залежністю один від одного.

Узгодження рішення. Необхідно домагатися згоди з передбачуваним рішенням керівників тих підрозділів, на діяльність яких може вплинути рішення, так і з тими виконавцями, які будуть його виконувати. При незгоді керівника з окремим рішенням або якщо він вважає, що дане рішення негативно позначиться на його діяльності, необхідно підготувати переконливе обґрунтування свого заперечення з кількісними і якісними викладками.

Узгодження передбачуваних рішень необхідно проводити як вертикально, так і горизонтально управлінської ієрархії, залежно від розв'язуваного питання. Іноді керівник допускає помилки у своїх діях, проводячи лінію субоптимизации, що виникає при ігноруванні думки керівників і спеціалістів інших підрозділів, колег по роботі, на результати праці і сфери діяльності яких впливає (притому негативне), що приймається без узгодження з ними рішення чи проводяться які-небудь інші дії даними керівником.

Затвердження рішення. Процедура затвердження рішення є часом чистою формальністю по збору відповідних підписів і санкцій, оскільки на попередніх етапах механізму формування рішення отыскивался, по суті, найкращий варіант і спосіб його здійснення. Проте необхідність виконання цієї роботи обумовлена також і вимог законності, які вказують, що рішення досягло такого пункту, коли всі члени колективу, яка притягається до вирішення проблеми, взяли на себе певну відповідальність.

Прийняття рішення – це, по суті, вибір з кількох можливих рішень даної проблеми. Варіанти прийнятих рішень можуть бути реальними, оптимістичними і песимістичними.. Остаточне рішення проблеми настає після «програвання» різних варіантів, групування їх за значимістю, відхилення завідомо непридатних і нереальних. Слід також остерігатися прагнення прискорити процес прийняття рішень, що тягне за собою часом неточності й перекручування в прийнятих рішеннях. Вибираючи остаточний варіант рішення, необхідно враховувати безліч різних впливів і можливостей прорахунку, пояснюючи як суб'єктивними даними самого працівника, так і деякими об'єктивними даними самого механізму точності розрахунків. Керівник повинен враховувати, що у практичної, реальної дійсності рідко виникає можливість здійснення лише одного варіанту, який має явну і значну перевагу перед іншими.

Приймаючи остаточне рішення, необхідно передбачити також можливість лише часткового успіху або неуспіху прийнятого рішення, а тому рекомендується заздалегідь запланувати додаткові (резервні) заходи, які в разі невдачі прийнятого рішення можуть бути проведені натомість наміченим.При вирішенні важливих проблем доцільно критично осмислювати будь які узагальнення методології прийняття рішення, враховувати, що необхідно допускати винятки із загальних правил, але при цьому треба завжди дотримуватися головних принципів при остаточному вирішенні проблеми і ще раз осмислити прийняте рішення .