Тема 2. Основи культури української мови.

Мета:

• засвоєння основних понять і критеріїв культури фахової мови і мовлення;

• формування комунікативної професіограми майбутнього фа­хівця;

• збагачення фахового словникового запасу; засвоєння правич поведінки, які регламентують взаємини між людьми у різних спілкувапьних ситуаціях; вироблення умінь і навичок послуговування впорядкованою па­радигмою знаків у різних етикетних комунікативних ситуаціях;

• виховання ввічливості, поваги, ґречності, толерантності, чем­ності.

Студенти повинні знати:

• поняття культури мови і мовлення;

• комунікативні ознаки культури мовлення;

• типи словників, структуру словникової статті;

• що таке етикет взагалі, мовний, мовленнєвий і спілкувальний етикет;

• правила спілкувального етикету;

• стереотипні, узвичаєні словесні формули для кожної типової спілкувальної етикетної ситуації та особливості їх застосу­вання;

• види візитних карток, що різняться функціональним призна­ченням.

Студенти повинні вміти:

• дотримуватися правильності, змістовності, логічності, ба­гатства, точності, виразності, доречності й доцільності у ви­словленні думки;

• послуговуватися різними типами словників; знаходити потрібну інформацію у словниках;

• дотримуватися правил мовленнєвого етикету під час вітання, прощання, висловлення відмови, співчуття та ін.;

• вільно відтворювати стійкі мовні формули за правилами «спілкувальної гри», узвичаєної в мовній спільноті;

• послуговуватися візитними картками;

• проводити різні комунікативні ігри.

Ключові поняття: культура мови, культура мовлення, типи слов­ників, етикет, діловий, мовний, мовленнєвий, спілкувальний етикет, стандартні спілкувальні ситуації, парадигма мовних формул.

План

1. Мова і культура мовлення в житті професійного комунікатора.

2. Комунікативні ознаки культури мови.

3. Комунікативна професіограма фахівця.

4. Словники у професійному мовленні. Типи словників. Роль словників у підвищенні мовленнєвої культури.

5. Мовний, мовленнєвий, спілкувальний етикет. Стандартні етикетні ситуації. Парадигма мовних формул.

1. Мова і культура мовлення в житті професійного комунікатора.

Слово, мова - показники загальної культури людини, її інтелекту, мовної культури. За В. Радчуком, «слово - візитна картка віку, професії, со­ціального стану» людини. Мовна культура шліфується і вдосконалюється у процесі спілкування, зокрема під час виконання професійних обов'язків. Вона виявляється у володінні професійною мовою, вмінні висловлюватися правильно, точно, логічно, майстерно послуговуватися комунікативно ви­правданими мовними засобами залежно від мети і ситуації спілкування. Усі ці критерії регламентує мовознавча наука - культура мови.

До якої би сфери не відносилося поняття «культура мови», воно завжди репрезентує три основні аспекти: ортологічний, комунікатив­ний і етичний.

Отже, культура мови - це галузь мовознавства, що кодифікує нор­ми, стандарти репрезентації мовної системи. Вона не лише утверджує норми літературної мови, а й пропагує їх, забезпечуючи стабільність і рівновагу мови.

Правильність мовлення - це базова вимога культури мови, її основа.

Чи важливо знати норми української літературної мови особі, що­денною практикою якої є ділове спілкування? На це запитання можна відповісти однозначно: - Так! Адже особа з низьким рівнем мовної культури, яка не вміє висловлювати свої думки, яка припускається по­милок під час спілкування, приречена на комунікативні невдачі. Осо­бливо важливо для всіх фахівців оволодіти нормами мови документів 1 Усного ділового спілкування.

Нормативний аспект культури мови - один із найважливіших, але Не єдиний. Можна, не порушуючи норми української літературної мови, правити негативне враження на співбесідника.

Мова має величезний запас мовних засобів, якими треба послуговуватися, враховуючи ситуацію, сферу спілкування, статусні ознаки співбесідників. Усі ці засоби мають бути мобілізовані на досягненні комунікативної мети. Ці питання передовсім становлять комунікативний аспект культури мови.

Етичний аспект культури мовлення вивчає лінгвістична дисциплі­на - мовний етикет: типові формули вітання, побажання, запрошення, прощання. Неабияке значення мають і тон розмови, вміння вислухати іншого, вчасно й доречно підтримати тему.

Отже, високу культуру мовлення фахівця визначає досконале воло­діння літературною мовою, її нормами в процесі мовленнєвої діяльності. Важливе значення для удосконалення культури мовлення має систематичне й цілеспрямоване практикування в мовленні - спілкування рідною мовою із співробітниками, колегами, знайомими, приятелями, оскільки вміння і навички виробляються лише в процесі мовленнєвої діяльності. Культура мовлення - невід'ємна складова загальної культури особистості. Володіння культурою мовлення - важлива умова професійного \ успіху та фахового зростання.