- •Міністерство охорони здоров᾿я України Національний медичний університет імені о.О.Богомольця Кафедра біології
- •1.Летальні гени.
- •2.Взаємодія алельних генів: механізм схрещування, вірогідність прояву ознак.
- •1. Домінування.
- •2. Неповне домінування.
- •3. Кодомінування.
- •3.Взаємодія неалельних генів: механізм схрещування, вірогідність прояву ознак.
- •4.Проміжний характер успадкування в людини. Полігенне успадкування ознак у людини.
- •5.Серії множинних алелей. Успадкування груп крові людини за антигенними системами аво, mn, резус. Резус-фактор. Резус-конфлікт.
- •Групи крові системи аво
5.Серії множинних алелей. Успадкування груп крові людини за антигенними системами аво, mn, резус. Резус-фактор. Резус-конфлікт.
У дослідах Менделя гени існували лише в двох формах – домінантній і рецесивній. Але більшість генів представлена не двома, а більшим числом алелей. Крім основних алелей (домінантного і рецесивного) існують ще проміжні алелі. Серію алелей (три і більше) одного гена називають множинними алелями, а саме явище – множинним алелізмом. Множинні алелі виникають внаслідок багаторазових мутацій одного і того самого локусу хромосоми. У генотипі диплоїдного організму представлені лише два алелі одного гена, у популяції число їх практично не обмежене. Особливість взаємодій між множинними алелями та, що їх можна розмістити в один послідовний ряд, в якому кожний член буде домінантним по відношенню до всіх наступних і рецесивним по відношенню до попередніх.
Значення. Множинний алелізм збільшує генофонд популяції, її генотиповий і фенотиповий поліморфізм, що має значення для еволюції.
Успадкування груп крові АВО і резус-фактора
Відкриття АВ0-системи груп крові належить Ландштейнеру (1901). У межах цієї системи розрізняють 4 фенотипи: А, В, АВ і 0, кожний з яких відрізняється за будовою антигенів на поверхні еритроцитів і антитіл сироватки крові.
Вивченням характеру успадкування різних груп крові АВ0-системи встановлено, що вони визначаються різним поєднанням трьох алелей однієї алеломорфної групи генів, які позначають IA, IB та I0, і розташовані в хромосомі 9.
Алель IA визначає утворення антигену А на поверхні еритроцитів і аглютиніну β у плазмі крові, алель IB – утворення антигену В на еритроцитах і аглютиніну α в плазмі і, накінець, за алеля I0 відсутні антигени АВ на поверхні еритроцитів і містяться аглютиніни α і β в плазмі. Позначаються алельні гени різними літерами латинського алфавіту (IA, IB, I0), як виняток з правил генетики
Генетичні дослідження показали, що в цій системі існують наступні співвідношення між генотипом і його фенотиповим проявом: генотипи IAIA і IAI0 дають однаковий фенотип А з антигеном А і аглютиніном β; генотипи IBIB і IBI0 зумовлюють однаковий фенотип В з антигеном В і аглютиніном α; генотип IAIB визначає фенотип АВ з антигенами А і В, але без аглютинінів α і β; генотип I0I0 зумовлює фенотип 0 без антигенів А і В, але з аглютинінами α і β.
0(І), А(ІІ), В(ІІІ) групи успадковуються як менделююча ознака. Гени IA і IB по відношенню до гена I0 ведуть себе домінантно.
Люди з генотипом IAIA фенотипово зовсім не відрізняються від людей з генотипом IAI0, але мають особливості їх діти. У дітей від шлюбу, в якому один із батьків має генотип IAI0, а інший I0I0, половина дітей має фенотип А (при генотипі IAI0), і половина – фенотип 0. Якщо один з батьків має генотип IAIA, а другий I0I0, то всі діти мають фенотип А (при генотипі IAI0). Така ж різниця спостерігається й у людей з генотипами IBIB і IBI0.
Алельні гени IA і IB в осіб ІV групи ведуть себе незалежно один від одного: ген IA детермінує антиген А, а ген IB – антиген В. Така взаємодія алельних генів отримала назву кодомінування (кожний алельний ген визначає свою ознаку). Успадкування АВ(IV) групи крові не відповідає закономірностям, встановленим Г.Менделем.
Групи крові А(ІІ) і В(ІІІ) системи АВ0 успадковуються за автосомно-домінантним типом, а 0(І) група – за автосомно-рецесивним типом.
Фенотипові прояви АВ0-системи груп крові відносяться до найбільш стійких ознак і за життя людини ніколи не зазнають змін.
Важливою є система груп крові – Rh (резус) система. На відміну від АВ0-системи антитіла до антигенів містяться в еритроцитах Rh-позитивних людей (Rh+), у крові Rh-негативних людей (Rh-) вони відсутні і з’являються при повторних переливаннях Rh-позитивної (Rh+) крові.
Серед населення Європи 15% людей резус-негативні (Rh-) і 85% – резус-позитивні (Rh+).
Генетичними дослідженнями доведено, що ген, який визначає утворення антигену, повністю домінує над рецесивним алелем, який зумовлює відсутність антигену Rh+. Встановлено, що утворення антигену Rh+ контролюється трьома парами зчеплених генів C, D i E, а резус-негативні люди – трійні рецесиви і мають генотип cde.
